Як воно, бути заробітчанином?

При висвітленні цієї теми чомусь одразу згадалася картинка з інтернету, де чоловік, одягнений у форму зварювальника, лопатою згрібає гроші на величезну купу, і підпис до неї: «Заробітки очима тих, хто ніколи на них не був». Чиста правда. Яка вона — робота за межами батьківщини, знають лише ті, хто працював тут. Без знання мови, приїхавши вперше до Польщі, приходиться дуже важко, це знаю з власного досвіду. Зараз ми з чоловіком та народженим вже тут сином живемо в Польщі 3 роки, але перший свій приїзд сюди пам'ятаю до сьогодні.

Сталося так, що у 2015 році мені не відкрили нормальну робочу візу в Житомирській області, а дали шенгенську візу, працювати по якій не маєш права. А чоловікові, який з Волинської області, відкрили робочу візу на півроку, і він міг працювати.

Ми розділились: він поїхав у місто Сувалки працювати зварювальником, а я «на поля», бо куди ж ще могла поїхати з такою візою? Перевізник мило усміхався і за 50 доларів довіз мене до міста Варка і, люб'язно попрощавшись, ховаючи в гаманець свіженьку купюру, поїхав, лишивши мене в холодному будинку з голими стінами серед ночі. Зранку ми мали йти збирати врожай яблук. Був дощ, холод, краплі залітали за рукави, за комір одягу, обличчя, ноги були мокрі, але на це ніхто не зважав, адже за 8 злотих на годину ми мали все зібрати у найкоротший термін. Ну, добре, зібрали, але треба ще позбирати те, що лишилося на землі, і це було найважче, бо ж важкі відра повні яблук носили і висипали в величезні скрині цілий день, за що я досі розплачуюсь — уже
3 роки болить спина, маю лише 26 років.

Наступна моя робота в Польщі — сортування саджанців полуниці в місті Вольштин біля Зеленої Гури. В кімнатах по 6 осіб, на роботу возили автобусом. Працювали на акорд, тобто від виробітку. Багато кого звільняли, бо перевіряючим весь час здавалося, що ми повільно працюємо і не виконуємо встановленої норми. Я витримала весь термін, за день ми тоді отримували близько 1000 гривень, якщо робили більше норми.

Чоловікові з роботою пощастило більше, і він пропрацював зварювальником в Сувалках півроку.

І от через півроку, проведених в Україні — ми знову в Польщі. За цей час я працювала вихователем в центрі раннього розвитку з дітками, бо ж маю вищу освіту і червоний диплом філолога. Ну, що ж з червоним дипломом — до Польщі на яблука і на кури, — жартувала я пізніше. Але про це згодом.

Вирішили ми не ризикувати і поїхали знову в Сувалки, чоловік на той же завод, а я була без роботи. Тимчасово. Бо люб'язний посередник Роман влаштував мене на птахофабрику. Ви ще досі боїтесь їхати до Польщі на такі заводи, де працюють з м’ясом? От і правильно. Бо тут насправді важко. Працювали з оплатою 10,5 злотого на годину, по 8 годин в дві зміни. Цілий день в резинових чоботях на бетоні, в резинових рукавицях за температури +2…3 градуси, не випускаючи з рук ніж, різали філе — одна з операцій, які проводили з м’ясом. Мені ще пощастило, бо дівчат, які носили кошики з м'ясом по 10—18 кілограмів, до цього часу не відпускає біль внизу живота. Отакі заробітки.

Роботу покинути ми не могли, бо підписували умову і при розірванні її з нас стягували по 500—700 злотих. Але я завагітніла і мене звільнили без штрафу, пощастило.

Знайшла роботу в «Кебабі»: продавала, готувала, прибирала за 8 злотих на годину до 7 місяців вагітності.

Чоловік працював по 8—10 годин зварювальником за 12 злотих на годину. Тільки тепер я розумію, наскільки це шкодить здоров’ю, бо ж став кашляти, має проблеми з серцем та тиском, і яка це мала платня за таку роботу. В 2017 році ми переїхали, вже з маленьким Максимкою, до міста Шрьода Велкопольська. Чоловік теж працював зварювальником, але мав оплату 22 злотих на годину, хоча ставлення до українців було, як до людей другого сорту. Раніше всі працівники могли їсти в їдальні за 3 злотих, тепер же тільки поляки можуть там обідати за таку ціну, українці мають заплатити 8—10 злотих за обід.

Надгодини дають лише полякам та тим, хто працює напряму без посередників. Лікарняний не оплачується, відпустка тільки за свій рахунок. Поляки при народженні дитини можуть оформити декрет на 2 тижні, навіть тата.

За житло — квартира з великою кухнею, ванною, коридором і спальнею, ми платимо 1200 злотих + оплати комунальні: газ, світло, вода, сміття. Виходить близько 1500 злотих на місяць.

Українці в Польщі можуть отримати допомогу на дитину у розмірі 500 злотих щомісяця, і якщо мають карту побиту з доступом до ринку праці, то 1000 злотих щомісяця протягом року. Вашу дитину щотижня приходить оглядати положна, яку ви маєте вибрати, ще будучи вагітною. Аж поки дитині не виповниться місяць, допомагатиме та консультуватиме. Пологи в Польщі безкоштовні, все покриває страхування, якщо ви, звісно, працювали офіційно.

Ось така вона Польща для українців. Приваблива, дорога — одним словом, треба звикнути і до людей, і до роботи. Головне, не боятися ризикувати і думати. Своє життя ми творимо самі.




Читайте також: 

Додати новий коментар