Сім’я і громада

Чорнобильщина… SOS!

Це було давно… Ніч… 26 квітня 1986 року… І почався в світі новий час — до і після… Правда і кривда… Боротьба за правду «знизу» і брехня «зверху»… Сталася техногенна безпрецедентна катастрофа, але забули «верхи», що у важкі для країни часи тільки гуртом можна подолати майже всі негаразди. Одночасно сталася катастрофа духовна. «Верхи» боялися за свою шкуру, за своє крісло, за свій партквиток. За совість не боялися, бо вона щезла після усвідомлення особистої відповідальності (якщо взагалі «верхи» були знайомі з такою категорією, як совість). Настала чорнобильщина…

Без минулого немає майбутнього

Уже в шостий раз у ліцеї-інтернаті №23 «Кадетський корпус» Шевченківського району м. Києва та Київському міському Будинку ветеранів з 21 до 23 березня 2019 року відбувся VІ Відкритий всеукраїнський фестиваль-конкурс військово-патріотичної пісні «Пам’ять серця», присвячений Дню пам’яті та примирення, вшануванню захисників Батьківщини різних поколінь. Фестиваль-конкурс військово-патріотичної пісні «Пам’ять серця» проводився з метою підняття престижу професії військового, сприяння покращенню військово-патріотичного виховання майбутніх захисників Батьківщини, вшанування пам’яті захисників Батьківщини за незалежність і свободу України у роки Першої та Другої світових воєн і у наш час, віддання глибокої шани і поваги ветеранам та учасникам бойових дій на території інших держав, учасникам бойових дій на Сході України, розвитку духовності, здібностей і талантів військових ліцеїстів, вихованців кадетських та козацьких класів навчальних закладів силових структур України, учнів загальноосвітніх закладів України, налагодження творчих контактів з відомими представниками культури і мистецтва нашої держави.

Історія. Духовність. Мистецтво

Ми живемо в непростий період формування українського суспільства, спрямованого на європейський рівень. Державні, громадські організації шукають шляхи ствердження іміджу України у світовій спільноті. Так був влаштований творчий проект «Храми України», в організації якого прийняли участь Київська православна богословська академія, Михайлівський Золотоверхий монастир, Громадська організація «Сумське земляцтво у місті Києві», Київська організація Національної спілки художників України, яка відзначає свій 50-річний ювілей. На ІІІ Всеукраїнській науковій конференції для молодих учених та студентів «Українська православна богословська думка в загальнохристиянському контексті» прозвучала доповідь кандидата історичних наук Ю. Кухарчука «Дорога до храму» та презентована виставка художніх творів «Храми України», присвячених українському патріоту, археологу, мистецтвознавцю, музеєзнавцю, вченому світового рівня М. О. Макаренку (1877—1938).

Зв’язати чи купити?

В’язання — досить забутий вид ручної роботи, зараз це, скоріше, хобі. Звичайно, бо ж в магазині можна купити будь-які речі, на будь-який смак. Це дуже економить час, бо, щоб зв’язати, наприклад, светр, треба просидіти з нитками і спицями не одну годину. Але що робити, якщо ви хочете ексклюзивну річ, якої точно ні в кого немає? Або, наприклад, хочете подарувати на День народження оригінальний подарунок? Тоді ця давно забута справа саме для вас. Навчила мене в’язати мама. Пам’ятаю її красивий рожевий костюм — спідничка і светр, який вона одягала на свята, і який лежав на нижній поличці в шафі. Коли мама сказала, що зв’язала його сама, я здивувалась — дуже вже він був гарний. Ще мама в’язала шкарпетки нам з сестрою, і до цього часу пам’ятаю камизельку з білою білочкою на грудях, яку я дуже любила.

Дітям потрібні не повчання, а приклади

За весь період навчання в університеті я так і не визначилася зі стилем спілкування з учнями. «Авторитарний, демократичний, ліберальний, — лише вам обирати, якого стилю спілкування ви будете дотримуватись у роботі з дітьми», — тлумачили нам на парах з педагогіки. Оскільки наша група складалася лише з самих дівчат, то ми всі, звичайно, обрали демократичний стиль. Але, прийшовши працювати до школи, а саме в 1-й клас, зрозуміла, що дотримуватись одного лише демократичного стилю — не вийде. Мені пощастило не припуститися тієї помилки, яку зробили інші молоді вчителі нашої школи — дали дітям абсолютну свободу, що призвело до хаосу в їхніх класах.

Ювілейний рік моїх батьків

2019 рік — ювілейний у моїй родині: моїй матері, Кодьєвій (Кононовій) Ніні Федорівні, 6 серпня виповнилося б 100 років, моєму батькові, Кодьєву Петру Івановичу, 12 (25) липня — 120 років. Ці пам’ятні дати — звичайно, родинні, але не тільки. Батьки віддали багато сил, знань, творчого натхнення розвиткові культури, головним чином, на ниві мистецтва. Батьки зустрілися у 1943 році, коли кожен із них уже носив у серці власну трагедію. Мама втратила чоловіка, який загинув у боях під Великими Луками на самому початку війни, і маленького сина, що прожив лише півтора місяця. Тато зазнав страхіть Громадянської війни, будучи кавалеристом полку особливого призначення, пережив загибель брата, згодом — розпад власної родини. Зустріч відбулася в далекій Уфі, в Башкирському державному художньому музеї імені М. В. Нестерова, де в евакуації вже перебували Картинні фонди художніх музеїв України — цінності з музеїв Києва, Полтави, Сум, Одеси. Директором Картинних фондів у 1943 році було призначено одного з засновників Спілки художників України, організатора справи реставрації творів образотворчого мистецтва в Україні, першого директора Державної науково-дослідної реставраційної майстерні в Києві, людину мужню, чесну і відповідальну — П. І Кодьєва. А в цей час Н. Ф. Кононова працювала завідувачкою бібліотеки Башкирського музею. За доброзичливе і уважне ставлення моєї матері до своїх читачів їй були вдячні діячі української культури, які, перебуваючи в евакуації, працювали у чудово укомплектованій музейній бібліотеці: архітектор В. Заболотний, філолог С. Маслов, художники М. Шаронов, який зробив портрет моєї мами (переданий у Національний художній музей України), О. Шовкуненко та ін. «Пропадав» у бібліотеці й Петро Іванович Кодьєв. А Ніна Федорівна незабаром почала працювати за сумісництвом у Картинних фондах, спочатку науковим співробітником, а потім хранителем Фондів.

Світ без СНІДу та презервативу

Суспільство і навіть цілий світ без СНІДу та презервативу реальний та можливий. «Чому ж ми досі не побудували його?» — спитаєте ви. Тому що продовжуємо боротися з наслідками, але не з реальними причинами проблеми. Наш загублений корабель має знову спіймати перевірений часом курс.

Важливість сортування відходів

Вірю, що це правило може бути застосовано абсолютно до всього в житті. Багато чую відмовок про те, що сортування це складно, якщо держава не думає, чому я повинен, возити/носити далеко, зберігати ніде і так далі. Коли я дізналася, що така можливість є, то вирішила що спробувати однозначно варто. Сумнівів у мене не було — це мала частина того, що я можу зробити для планети в подяку за все, що вона нам дає.

Жіночі долі Роменщини

Кожне місто нашої славетної України має своїх видатних людей. Сьогодні розмова піде про жінок історичного міста Ромни Сумської області. Талановитий дослідник, письменник, краєзнавець Григорій Стрельченко доклав чимало зусиль для створення книжки «Жінки Роменщини», в яку увійшло 155 героїнь. Хто ж привернув його увагу, кому присвячене раритетне видання, яке побачило світ у 2018 році завдяки підтримці народного депутата Сумської обласної ради Тетяни Головко.

Ера інтернету та гаджетів

Мрієш стати супергероєм? Ласкаво просимо в еру інтернету. Це справжнє диво нашої планети! Як гадаєте, чи можливо уявити сьогодення без інтернету? Думаю, що ні, але якщо замислитися над цим питанням, виникає неоднозначне твердження з приводу цього.

Сторінки