Щорічна відпустка за час призову

Через проведення АТО в Україні нерідко мають місце випадки, коли для виконання конституційного обов’язку захисту Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності, передбаченого статтею 65-ю Основного Закону, працівників тимчасово увільняють від виконання трудових функцій.
Яким чином це правильно зробити? Чи матиме право людина після повернення на попереднє місце роботи з військової служби отримати щорічну відпустку?
Пошукаємо відповіді у діючому законодавстві.

 

Виконання державних обов’язків у робочий час 

Першою суттєвою новелою діючого законодавства є стаття 119-та Кодексу законів про працю України в новій редакції. Тут йдеться про гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків. Важливою соціальною гарантією для працівників, призваних на військову службу є те, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. 

У ст. 119 КЗпП України є уточнена норма. Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Гарантії працівників і дії роботодавця

Гарантії, визначені вище, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Єдине виключення стосується працівників, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування. Тобто гарантії, визначені у частині третій цієї статті, в частині збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.

Як правильно слід усе оформити?

Першим кроком роботодавця є виданий наказ про тимчасове увільнення працівника від роботи. Дослівне його формулювання може мати свої відмінності. Головне — це його зміст. Важливо, щоб у наказі було чітко зазначено про те, що Іваненко Сергій Тихонович тимчасово увільняється від виконання своїх безпосередніх трудових обов’язків з конкретної дати на час призову та проходження військової служби, із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на цей період. Також слід ознайомити під особистий підпис працівника із цим наказом.

А стосовно права на відпустку пошукаємо потрібну інформацію в іншому Законі «Про відпустки».

Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку

У ст. 2 Закону «Про відпустки» визначено право на відпустки кожного працюючого. Так, право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі — підприємство).

Отже, головною умовою для вирішення ситуації має бути саме наказ. Трапляються випадки, коли через призов на військову службу людина звільняється з роботи. Тоді вона втрачає право на одержання відпустки, оскільки припинила трудові відносини з роботодавцем. Отож повернімося до тих, хто був призваний на військову службу, не розірвавши трудових відносин з підприємством.

У ст. 9 Закону докладно описані 7 основних ситуацій обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.

В даному випадку ми застосовуємо норму п. 2 ст. 9 Закону. Тобто до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.

Надається відпустка за час призову

На практиці трапляються випадки, коли працівник благополучно повернувся після призову і продовжує працювати на тому ж підприємстві. Але чомусь у кадровиків виникають питання: чи треба людині надавати щорічну відпустку, під час масового надання цих відпусток іншим працюючим? На питання про те, чи передбачена щорічна відпустка тим, хто фактично не працював, але виконував важливу державну функцію, нескладно знайти правильну відповідь.

Оскільки в даний час (з квітня 2017 року) працівник перебував у трудових відносинах із роботодавцемм, згідно з ст. 9 Закону «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються: час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата. Таким чином, в зазначений період перебування на військовій службі працівник має стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку.

Тривалість щорічної відпустки

На підставі ст. 6 Закону щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи — 26 календарних днів.

Куди звернутися?

Якщо у працюючих громадян виникають подібні ситуації, які одразу не вдається вирішити, то варто звернутися до профспілки. Це може бути первинна профспілкова організація за місцем роботи, або ж обласна організація галузевої профспілки.

Іншим суб’єктом, до якого можна звернутися, є місцеві центри та бюро надання безоплатної правової допомоги.

Нарешті, самі роботодавці та працівники можуть звернутися за одержанням усної консультації до Головного управління Держпраці в області.




Читайте також: 

Додати новий коментар