Сімейні історії

Захисниця

Дві маленькі подружки Галинка та Інна гралися біля будинку. Вже сутеніло, проте на вулиці яскраво горіли ліхтарі. Старші діти купкою стояли біля під’їзду та про щось жваво теревенили. На Володимирській гірці, що була поруч, гуляли закохані парочки, хтось проходив повз з улюбленим песиком, то батьки дозволили дівчаткам ще трохи побути на свіжому повітрі.

История любви

Нас было трое друзей-«мушкетёров». Володя Пащенко – художник по образованию и призванию, с фигурой и походкой Партоса. Юра Дыбань – учёный-химик, был чем-то похож на Д'Артаньяна. А я объединял, по необходимости, образ Атоса и Арамиса, что позволяли мне начальная буква фамилии и профессия дипломата. Хотя в душе я тоже чувствовал себя Д'Артаньяном. Четвёртого «мушкетера», к сожалению, с нами не было, он как-то исторически не возник в нашей компании.

Робітниця

Неля та Антон їхали до Яна Володимировича – відомого у їх місті лікаря, травника та екстрасенса. Був спекотний полудень, трамвай був напівпорожній. Неля з чоловіком удвох сиділи на останньому сидінні. Антон обіймав дружину за плечі. З одного боку ніби підбадьорливо, а взагалі так ніби шукав в неї підтримки. Як завжди.

Виктор Руденко. Жизнь как молитва, или «Вечный» первый зампред

Я пишу книгу о своем отце. Она состоит из воспоминаний, которые, думаю, могут быть интересны каждому. Эта книга о человеке с государственным уровнем мышления и прекрасными человеческими качествами. Свою жизнь он посвятил городу Краматорску.

Думки

Тендітна русява Зіночка дивилася, як чоловік розраховується з водієм таксі. Потім вони почали розвантажувати чемодани та сумки. Зіночка спробувала допомогти, та Валентин рішуче її відсторонив. Вони з водієм неквапливо та старанно склали увесь багаж біля під’їзду.

Історія вічного кохання

Ця надзвичайна історія кохання надихає, примушує серце битись частіше, ще раз нагадує про те, що у середині кожного з нас існує справжнє диво, диво під назвою «вміння любити».

Дорога

Дорога лечит душу. Ведь наша жизнь так быстро меняет свои краски, что не всегда успеваешь вовремя сориентироваться. Все это выливается в нервные срывы, переутомление и, самое страшное, в апатию. Дорога позволяет упорядочить мысли, проанализировать свою работу, а то и жизнь.

Сторінки