Тетяна

Заплакана Тетяна сиділа на краєчку подружнього ліжка і повільно розглядалась навкруги. Спальню вона переобладнала одразу, як вийшла заміж за Дениса. Вона була уся дзеркальна. Це вже зараз така спальня ознака поганого тону, а раніше це було дуже модно...

Тетяна поволі піднялась і стала збиратись: хвилин десять по тому Денис зателефонував і попередив, що забере її десь за годину та поїдуть до суду. Голова болить, усе тіло болить, усю ніч не спала: думала. Та що вже думати…

Думати треба було раніше. Коли вона зустріла невисокого кремезного, вже и повнуватого Дениса,  то він їй одразу сподобався м’якою та лагідною вдачею. Він так віддано залицявся до неї, дарував такі гарні квіти.  І спеціальність в нього така добра та затишна – кухар. Та ще й який! Спочатку за нього сварились усі хазяї столичних, модних ресторанів, а вже зараз має свій невеличкий, проте вишуканий ресторан, де збирається шановане товариство, де майже усі – завсідники. Дениса три подружніх роки вдома майже не було: робота, справи... Щоправда грошей для Тетяни ніколи не шкодував. І кожну вільну хвильку був поряд з нею.

Коли відкрив ресторан, то запропонував попрацювати менеджером, якраз по її спеціальності, на що Тетяна лише спокволо знизала плечима.

Вона? Дружина хазяїна ресторану і буде працювати? Звідки це в неї взялося, вона й досі не зрозуміла... Може це тому, що виросла у небагатій сім’ї, грошей в неї ніколи не було... Та взагалі це не виправдовування. Он її сокурсниці: вдало працюють, багато хто має свою справу. В усіх чоловіки та діти. Діти… Скільки казав Денис про дітей, та вона усе відкладала. Соромно казати, та усе її  життя – модні вечірки (як тепер кажуть «тусовки»), бутіки, ресторани та пустопорожня балаканина з приятельками чи по домашньому телефону чи по мобілці.

Тетяна застогнала і приклала руку до скроні. Боже ж, як болить. Учора Денис ще й відвіз її до свого адвоката. Той був чемним, проте усе чітко та жорстко розтлумачив. А ще нагадав, що коли треба було розписуватись у РАЦСі,  то Тетяну забрали у лікарню: апендицит.

Проте Тетяна так хотіла одружитись з Денисом, тому щоб не відкладати весілля, вона відправила до РАЦСу ... свою подругу зі своїм паспортом. Тоді це здавалось таким «прикольним», а от зараз адвокат пояснив, що в такому разі мова взагалі повинна йти не про розлучення, а про визнання шлюбу недійсним... Що наробила...

Усю ніч готувала палку промову для Дениса: може усе ще буде добре, вона ж кохає його, а цей її потворний вибрик у ресторані – це ревнощі. А ревнощі тому, що кохає!

Взагалі усі Тетянині вибрики та марнотрацтво Денис терпів, як правило, мовчки. Щоправда іноді намагався поговорити, проте Тетяна завжди починала плакати та сварити його: «Грошей шкодуєш для дружини?», то Денис поволі і відступав.

Коли Тетяна відмовилась від посади менеджера, Денис по оголошенню прийняв на роботу біляву симпатичну Божену. Її роботою Денис був дуже задоволений. Проте, як Тетяна не зайде до ресторану, то вони удвох у Денисовому кабінеті.  Спочатку Тетяна зажадала звільнити Божену, але завжди м’який та поступливий Денис не погодився.

Терпець у Тетяни урвавсь, ще й приятельки по вечірках настроїли, то місяць по тому Тетяна влаштувала ще той скандал у ресторані: літаючі тарілки були не  гірше за НЛО, а вже за вирази... Як соромно...

Після цього Денис з нею не розмовляв, а потім повідомив, що подав на розлучення. Отримавши копію заяви, Тетяна місця собі не знаходила. Тепер вже вона хотіла поговорти з Денисом,  та він коротко промовив: «Не має про що говорити!»

Тетяна плакала та винуватилася, проте усе було марно: Денис був невблаганний.

... Дзвінок Дениса застав Тетяну у ванній кімнаті: намагалася причепуритись, проте вже не було ні часу, ні сил.

У машину сіла тиха та сумирна, палку промову забула й усю дорогу мовчала. Денис поглядав з подивом, але також мовчав. Процедура розлучення не зайняла багато часу. Одразу після розлучення Тетяна переїхала до батьків. Речі Денис привіз згодом. Як сказали їй батьки, Денис хотів з нею поговорити, та Тетяна майже увесь час лежала млява та небалакуча. Денис і відступивсь...
Усе літо Тетяна провела на дачі у батьків: допомагала, багато читала, були довгі розмови з батьками про життя, про майбутнє Тетяни...

Потроху прийшла до тями, багато думала: «Хіба це була я? Що сталося з доброю, романтичною, мрійливою дівчинкою, яка багато читала, мріяла про кохання, подорожі, пригоди, життя... А виявилось, що усе її життя – пустопорожня вечірка...»
Восени стала до роботи. Спочатку працювала продавцем у книжковому магазині, потім менеджером, а потім стала директором книгарні. Тетяна повернулась до життя: цікава творча робота, багато нових знайомих та уподобань, усе добре, тільки в особистому житті... А що вже казати про особисте життя, як його не має.

Одного осіннього теплого дня Тетяна бігла до книгарні, настрій – чудовий: склала вигідний контракт, то буде багато нових та цікавих книжок. Тетяна мало не бігла по вулиці, аж тут знайомий голос: «Тетянко!» Зупинилась одразу, наче перечепилась: Денис!

Засміялась та побігла до нього. Денис схопив її в обійми та закружляв. Потім зупинився, уважно поглянув та промовив: «Яка ти красуня, Тетянка!» У Тетяни мало серце не зупинилось від щастя, аж тут вона поглянула за спину Дениса: з його машини повільно виходила вагітна білявка... Божена... Упізнавши Тетяну, Божена злякано відсахнулась.

Денис одразу збагнув ситуацію і пояснив: «Тетянка, а наша Божена вже заміжня, то вони з чоловіком чекають на другу дитину».

Заміжня...  Сонце знову засяяло для чорнявої Тетяни, а серце... побігло...   Спочатку вони з Денисом завезли Божену додому. Коли вони з Боженою залишились удвох (Денис затримався біля машини), Тетяна, хоч і запізно, та вибачилась перед дівчиною.   

А потім вони не розлучались увесь день:  кожен розповідав про своє життя, справи, як приємно було почути від Дениса: «Як ти змінилась, Тетянка, яка ти стала...» Яка стала...Та ніби така й була. Чи ні? А може це треба було пережити, щоб зрозуміти, що не можу без тебе.

Потім ще зустрічалися, разом відпочивали, подали, заяву на реєстрацію шлюбу. У день весілля Денис зранку ще зайшов на роботу, та коли Тетяна вже вкотре йому зателефонувала, усе кинув та побіг додому. Тетяна не відходила від Дениса та міцно тримала його за лікоть.

Батьки та друзі підсміювались, та Тетяні усе це було байдуже: крім Дениса вона нікого не бачила та не чула.    

Ірина Омельченко




Читайте також: 

Додати новий коментар