Школа і мораль?

Зараз гарячої дискусії набирає тема введення в загально освітніх школах предмету «Етика віри». Хтось сподівається, що впровадження нового предмету зможе відродити в сучасному суспільстві духовність, ціннісні орієнтири, мораль. Дехто ж занепокоєний, що з їхніх чад намагатимуться виховати релігійних фанатиків. Прихильники введення нового курсу звертають увагу на спосіб його організації, наявність підготовлених фахівців, які можуть викладати предмет, підручників, учбових програм. Але якось поза увагою залишаються набагато глибші питання про те, якою повинна бути освіта, чи її метою є перш за все розвиток інтелекту молодих людей, передачі їм знань і навичок, чи на першому місці повинно стояти виховання зрілої особистості, яка в своїх вчинках керується високоморальними принципами та цінностями.

Коли ми розглядаємо спадок людських досягнень, який повинен передаватись з покоління в покоління, ми можемо сказати що він має два виміри: внутрішній і зовнішній. Перший – це вміння, артефакти, технічні прийоми, мистецтво, ігри і т. п. Другий – це мудрість людства, яке містить в собі знання того як прожити добре, наповнене змістом життя, як використовувати вміння та знання, які передаються в основному з моральними традиціями, звичаями, в релігійних вченнях, через поезію, літературу, історію, філософію.

Значить, у школі повинні бути два аспекти освіти: зовнішня освіта, яка є передачею знань, вмінь і технічних прийомів, і духовна та моральна освіта (виховання), яка займається формуванням характеру. Ці обидва виміри повинні завжди йти поруч. І найважливішим з них є духовна та моральна освіта.

Ці два аспекти освіти повинні бути взаємопов’язані. Коли учбова програма правильно складена, немає необхідності спеціально присвячувати уроки духовному і моральному вихованню. Внутрішня освіта повинна пронизувати весь учбовий процес, не обов’язково відкрито, але, хоча б, приховано. Недарма говориться, що внутрішня культура схоплюється, а не викладається.

Це відбувається тому, що освіта не є складом готових ідей, уявлень, почуттів, думок, вірувань і т.п. Вона навчає дивитися, слухати, думати, відчувати, уявляти, вірити, розуміти, обирати та бажати. Людина може визнати себе людиною, тільки коли побачить себе в дзеркалі спадку людських розумінь і діяльності і, таким чином, набуваючи можливість проявити себе світу в якості унікальної людської істоти, з поведінкою, яка є саморозкриттям і самоприйняттям.

Основну увагу в виховному процесі приділяють гуманітарним дисциплінам – предметам, які вивчають людську думку та відносини між людьми, зокрема таким як література та історія. Гарна література насичена моральним і духовним змістом, який дає нам можливість проникати в світи, які раніше ми навіть не могли собі уявити; вона відображає спадок людського розуміння. Вивчаючи історію людина повинна розуміти, що це таке – бути великою людиною, а також побачити різницю, між істинною величчю та злим генієм.

В останні часи освіта була спотворена. До школи стали ставитися не як до скарбниці кращої частини цивілізації та передавача його з покоління в покоління, не як до місця де людина набуває зрілий і врівноважений людський характер і відчуття цінностей сьогоднішнього дня в історичній перспективі. Вона перетворились на місце, де дітям дається дуже вузьку та часто ідеологічно тенденційну освіту. Учнів навчають читанню та письму, арифметиці, природничим наукам, навчають оволодівати вміннями та іноземними мовами, щоб вони були більш-менш озброєні для набуття спеціальності та знаходженню свого місця в економічній системі. Однак духовний і моральний вимір освіти, нажаль відсутній.

Наприклад, в суперечці про те, як викладати в школі іноземні мови, основні аргументи підкреслюють їх комерційну цінність, їх необхідність для міжнародного спілкування, корисність для подорожей. Але є одне важливе міркування, на яке рідко звертають увагу: якість літератури на цій мові.

Коли і вводити такий курс як «Етика віри» у школі, то його метою повинно бути підвищення духовного та морального вигляду школярів, щоб вони могли стати зрілими особистостями, вірними чоловіками чи дружинами, люблячими батьками та відповідальними громадянами. Потрібно, щоб при вивченні такого курсу, школярі могли зрозуміти що таке моральність і що являють собою ті цінності, правила та закони, які формують основу цивілізованого суспільства. Хотілося б, щоб з його допомогою діти виробили б у собі такі моральні якості, як чесність, чистота, праведність, безкорисливість, відповідальність, самоконтроль, незалежність, цілісність, а також залучилися б до найважливіших етичних цінностей – любові, повазі, послуху, терплячості, вірності, співчуттю, вихованості.

	Tweet
	Нравится