|
Ми вже з’ясували з шановним читачем і прийшли до висновку, що головний процес виховання дитини відбувається, переважно, до трьох років. Тому зрозуміло, що враження раннього дитинства — це своєрідний початковий, в основному емоційний, життєвий досвід «в мініатюрі», який в більшості випадків визначає думки і дії дитини надалі, нарешті, діапазон і сферу діяльності і подальший спосіб життя вже дорослої людини.
Раннє дитинство — найсприйнятливіший період у житті людини. Те, що батькам здається неважливим і безглуздим, дитина може сприйняти із такою чутливістю і силою, що цей досвід може стати основою, фундаментом її подальшого життя.
Навчання немовлят
Звісно, що готових рецептів навчання немовлят на всі випадки життя нема. Але треба обов’язково сказати про важливість зовнішнього оточення для дитини та про вплив цього оточення на все її наступне життя. У багатьох сім’ях матір несе на своїх плечах усю відповідальність за виховання дітей. Але те, про що зараз буде іти мова, стосується не тільки матерів, а кожного, хто займається вихованням маленьких дітей.
Перш за все, матір повинна використати все своє уявлення і винахідливість у вихованні, при цьому враховуючи, на якій стадії розвитку знаходиться дитина. Треба прийняти до уваги, що всі ці докладні поради, які ми надаємо читачеві, треба сприймати лише як ідеї. На їх підставі матір може прийняти будь-яке своє рішення, прийняти або відкинути ту чи іншу пораду згідно з певним характером і ступенем розвитку дитини.
Наприклад, ми би рекомендували оточувати малюка гарною музикою і справжнім живописом. Однак, батьки можуть адаптувати наші рекомендації, виходячи із особливостей своєї дитини, а не сприймати їх як догму. Тому що у вихованні, особливо у малечому віці, не може бути готових формул.
Якщо матір вважає, що щось добре для її чада, треба дати це йому не гаючи час, без зволікання. Але це ніяк не стосується тих моментів, коли якісь проблемні питання, з якими стикається матір під час виховування маленької дитини, виходять за рамки її компетенції.
Шкідливі звички матерів
Приміром, через свою недостатню внутрішню культуру та інформованість, така матір нерідко робить серйозну шкоду собі і оточуючим, коли курить і вживає алкогольні напої. Жахливо дивитися, як ці сучасні, нібито «просунуті» молоді матері схиляються над колискою немовляти, не виймаючи запаленої сигарети з рота. На жаль, вони зовсім не розуміють, що отруюють себе і дитину. Тим самим ці легковажні «неньки» піддають великому ризику зробити своїх маленьких вихованців психічно і фізично неповноцінними людьми вже з пелюшок. І вони будуть все своє життя недозволеним тягарем для сім’ї, держави та суспільства.
Крім того, вже зовсім безглуздо вчиняють ті молоді матері, які вживають пиво або інші алкогольні напої, а тим більше під час кормління немовляти груддю. Деякі з таких недолугих «виховательок» підпоюють пивом своїх малюків, щоб вони скоріше засинали та не дошкуляли їм своїм плачем.
То ж нехай ці горезвісні «матері» назавжди запам’ятають, що алкоголь і тютюн — це підступна і дуже загрозлива для здоров’я людини та оточуючих отрута, особливо для дітей. Тому такі дії з боку подібних, з дозволу сказати, матерів по відношенню до власної дитини з точки зору лікарів вважаються неприпустимими і, по великому рахунку, злочинними для суспільства.
Спілкування з дитиною
Є чимало інших можливостей і засобів для того, щоб здійснювати певний вплив на поведінку й настрій немовляти, а також впевнено керувати діями більш зрілої маленької дитини. Наприклад, якщо маля чимось незадоволене і кричить, то вистачить матері тільки узяти його на руки, як воно заспокоюється, вже не плаче і навіть посміхається. Мабуть, усім знайома така ситуація, в якій опинялися батьки і добрі вихователі, випробуючи і відчуваючи щось подібне не один раз.
Але природна традиційна мудрість застерігає матерів, які беруть дітей на руки щоразу, коли треба їх заспокоїти, про те, що у малюків може виробитися звичка добиватися плачем виконання своїх бажань.
Як би дитину не втішали, вона не заспокоїться, поки ви не візьмете її на руки — так де-хто лякає батьків. Так це чи ні? Хіба що так… Якщо відноситися до цього, як до попередження проти сліпого обожнювання своєї дитини, то з цим можна погодитися. Але ні в якому разі це не треба розуміти буквально. Навпаки, слід брати маля на руки якомога частіше.
Для малюка, який не знає іншого шляху самовираження, плач — єдиний засіб привернути до себе увагу. Коли він плаче, це значить, що він чогось хоче, щось просить. Залишити його прохання без відповіді — значить позбавити його із самого початку спілкування.
Здоровий глузд доводить, що спілкування дитини з матір’ю, особливо тактильне спілкування, дуже важливе для його розумового розвитку. В цьому також полягає найважливіший фактор формування чуйної, чутливої людини.
Поради батькам щодо виховання дитини
Забігаючи наперед, ми хотіли би надати батькам декілька порад, які вони можуть використати у своїй життєвій практиці в якості вихователів, щоб потім краще, результативніше піклуватися про свою дитину та сім’ю. Сподіваємося, що ці стислі, але дуже необхідні рекомендації стануть своєрідним еталоном чи камертоном, з яким ви будете звірятися в процесі батьківської виховної роботи.
Ось ці сім порад, так би мовити, сім кроків, сім етапів у вихованні дитини:
1. Шукайте надійної поради.
2. Створіть атмосферу любові.
3. Користуйтеся батьківською владою.
4. Встановіть сімейні правила і одразу втілюйте їх у життя.
5. Встановіть розпорядок і дотримуйтесь його.
6. Рахуйтеся з почуттям дитини.
7. Навчайте своїм прикладом.
Станіслав Смірін
|
Раннє дитинство. Поради батькам щодо виховання дитини
