Пити чи не пити …

Питання майже шекспірівське, що нагадує всесвітньо відомі слова Гамлета: «Бути чи не бути?» Тож про що саме йдеться? На цей раз мова піде, слава Богу, не про горілку, а про звичайнісіньку питну воду. Відомо, що без неї людина не може прожити більше 3-4 днів. Тому річ буде про кризу питної води. А також, як вирішується ця проблема у світі та в нашій країні, зокрема у Києві.

Так, дійсно, водна криза вже набула глобального характеру. Адже процес життєдіяльності людини неодмінно пов’язаний із забрудненням навколишнього середовища. Нинішня криза питної води також безпосередньо і тісно переплітається з негативним впливом внаслідок розвитку агропромисловості, що несе величезну шкоду, як природі, так і людині. Відомо, що нітрати (які переходять у нітрити), пестициди (що є концерагенами) небезпечні не тільки для здоров’я людини, але також і для оточуючого середовища. Вони збіднюють ґрунт і забруднюють місцеві водойми.

Більше третини населення в усьому світі серйозно страждає від нестачі води та антисанітарних умов. Особливо гостро ця проблема постала в Африці, де шість із десяти чоловік не мають можливості користуватися нормальним туалетом. Згідно звіту Всесвітньої організації охорони здоров’я, це сприяє «розповсюдженню бактерій, вірусів і паразитів, що знаходяться в людських екскрементах.

Забруднюються джерела води, ґрунт і продукти харчування, що викликає діарею (за статистикою – другу причину дитячої смертності у країнах, що розвиваються), а також приводить до інших небезпечних захворювань, наприклад, холери, шистоматозу і трахоми».

Воду не даремно називають рідким золотом ХХI століття. Зараз країни марнують цю цінну рідину у таких масштабах, що навіть великі ріки ледве досягають свого гирла. А що буде далі?

То скільки ж у світі запасів води у цілому та з них – прісної? Із загальних світових запасів води, якщо їх прийняти за 100%, то з них солоної води – 97.5%, а прісної – тільки 2.5%. Причому, основний запас прісної води, тобто 99% знаходяться у льодовиках, айсбергах і під землею. А на все населення світу (приблизно 7 млрд. чоловік), а також безлічі інших форм життя приходиться тільки один відсоток прісної води з усіх світових запасів.

У деяких країнах, наприклад, у Індії, у сезон дощів, опадів випадає більше, ніж достатньо, але ця вода не використовується для пиття з-за відсутності систем водозабору. Однак безгосподарне ставлення до земельних ресурсів, особливо до води, призводять до згубних наслідків.

Тому в такій південноамериканській країні як Чилі, що простяглася на 4265 кілометрів по узбережжю Тихого океану на заході та вздовж гірської системи Анд на сході, всі ріки та озера держава узяла під свій контроль. Ведеться будівництво дамб і каналів. Завдяки цьому сьогодні 99% жителів міст і 94% селян країни можуть нарешті користуватися чистою водою.

Кожна країна бореться з водною кризою по-своєму. Десь використовується енергія вітру, щоб поряд із виробництвом електроенергії викачували на поверхню і воду. В економічно розвинутих країнах проблема водопостачання іноді вирішується за допомогою опріснення морської води, а для збору річкової та дощової води будуються дамби та водосховища.

Що стосується нашої країни, то в цьому плані Україна одна з найменш забезпечених питною водою країн Європи. У свою чергу, екологи б’ють тривогу – чистої води на Кримській землі й так замало, так вона ще день за днем стає все поганішою і навіть іноді не зовсім придатною для пиття.

Подібна ситуація з водою і у столиці України. Додає тривожних проблем, особливо у цьому році, велика кількість снігу, який вивозять у лісові посадки і на берег Дніпра. А це безвідповідально і неприпустимо. Справа в тому, що міський сніг не чистий, а з домішками металевого пилу, різного сміття і солі, якою посипають вулиці столиці. Коли сніг тане, він починає отруювати водойми. Риба, що в них знаходиться, гине у великій кількості від нестачі кисню, яку спричиняє величезна маса загиблих і гниючих представників флори і фауни. Нажаль значна частина регіонів України відносяться до територій, які зазнають дефіцит води. Тому треба провести модернізацію водопроводів і каналів, які забезпечують водою, в першу чергу, південні регіони, що відчувають постійний водний голод.

Київ сьогодні перебуває практично на межі екологічної катастрофи. Третина каналізаційних мереж міста в аварійному стані. До сих пір працює у неналежному стані єдина у столиці України система очисних споруд стічних вод – Бортницька станція аерації, можливостей якої вже не вистачає для потреб такого великого міста, яким є Київ. Всі три блоки очистки та допоміжних цехів відпрацювали амортизаційний ресурс на 90%. Мулові поля Бортницької станції аерації переповнені в 100 разів більше норми. На полях прошарок мулу не повинен перевищувати 70 см, а сьогодні він сягає 5 м. В день станція зливає на мулові поля 300-500 тонн бруду. Перший її очисної блок побудований 45 років тому. Ще в радянські часи він підлягав реконструкції. Цей блок повинен переробляти 600 тонн мулу на добу, але через зношеність переробляє всього 180 тонн, тобто 20% навантаження всієї станції.
Якщо під час паводка фекалії потраплять у Дніпро, це отруїть життя 30 млн. українців, які споживають воду з цієї ріки.

Все більш загрозливою стає ситуація з утилізацією сміття та твердих відходів. Хаотичне будівництво, особливо на берегах Дніпра та інших рік і річок, руйнують природний екологічний баланс, створює ризики зсувів земельних пластів і підтоплень.

Екологічний стан міста, регіону, країни в цілому багато в чому залежить від нашого поводження з водою у повсякденному житті, в тому числі й в раціональному водокористуванні. Ще у 2000 році Київ повинен був перейти на систему «Євро», що враховує біля 50 показників забруднення води. Але ми ще й досі працюємо на старому обладнанні й устаткуванні, очисниках 60-х років минулого століття, які враховують тільки 20 показників. Адже з тих пір з’явилися у величезній кількості в експлуатації у населення нові, різноманітні пральні порошки та миючі засоби, що набагато більше забруднюють і отруюють воду, ніж раніше. З такою неосяжною масою згубних для існування всього живого хімічних речовин застаріла техніка, прилади і нинішні фільтри вже не справляються.
В результаті тих чи інших причин усі небезпечні речовини попадають в ріки або у ґрунтові води, чим представляють собою велику небезпеку для природи та загрозу здоров’ю населення. Отже тепер у столиці кожний другий бювет практично непридатний для пиття. Таке, до речі, може статися і з водою зі звичайного водопровідного крану майже у кожному будинку або квартирі.

Яку воду ми п’ємо, замислювався, мабуть, кожний.

І про те, що вода може чимало принести шкоди людині, знає теж, здається, кожний. В першу чергу, звичайно, мають на увазі шлункові інфекції та відкладення солей в організмі. З водою пов’язана велика кількість хвороб людини. Вже це, однозначно, має місце у нашому повсякденному житті. Тому не забувайте воду, яка викликає сумніви, не тільки фільтрувати, а навіть і кип’ятити, перед тим, як вживати. Ось поки і все, що потрібно в цьому плані знати і робити, коли хочемо залишатися більш-менш у безпеці, тобто умовно здоровими. Але ще краще для здоров’я пити сиру, натуральну воду з її природного, бажано гірського джерела, або артезіанської свердловини.

Хотілося б закінчити словами видатного французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері: «Вода, у тебе нема ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе неможливо описати, тобою насолоджуються, не відаючи, що ти таке. Не можна сказати, що ти необхідна для життя. Ти – саме життя. Ти наповнюєш нас радістю, яку не пояснити нашими почуттями».
Станіслав Смірін

	Tweet
	Нравится