|
 МЕТА ПРОГРАМИ:
розширювати знання вихованців ДЮЦу про традиції української народу, а саме про свято Святого Миколая; спонукати до відродження святкування зимового свята; організація змістовного дозвілля вихованців; створення атмосфери доброзичливості і творчості в дитячому колективі.
ДІЙОВІ ОСОБИ:
1. Господиня.
2. Капосниця.
ОБЛАДНАННЯ:
Музичний центр.
Ігрові реквізити:
• дві лозинки,
• дві сніжки, зроблені з вати.
Реквізити для казки «Незвивичайні пригоди»:
• призи,
• кошик з солодкими подарунками.
(До кабінету входить Господиня з подарунками і звертається до дітей).
Господиня: добрий день любі діти! Сьогодні завітала я до вас, щоб привітати всіх зі святом Святого Миколая. Адже свято Святого Миколая люблять всі?
(Діти відповідають).
Це свято овіяне особливим теплом і радістю. І всі діти з нетерпінням чекають, коли прийде Святий Миколай, щоб подарувати свої пречудові гостинці. А хто з вас, дорогі дітки, може розповісти про це свято, про Святого Миколая?
(Господиня спілкується з дітьми, а далі розповідає коротко про свято Святого Миколая).
Ви знаєте, діти, що найбільше щастя в житті — це робити добро! Тому, я хочу вам повідати дуже цікаву легенду.
Легенда про Святого Миколая
Колись дуже давно в одній заможній родині ріс маленький хлопчик — Миколай. Він був дуже добрим, тихим та чуйним хлопчиком, горнувся до бідних та нужденних людей. Робив добро, не чекаючи на подяку і славу. І щиро молився і просив у Господа справедливості, миру, добра, милосердя.
Після того, як померли його батьки продав маєток і роздав гроші бідним, а сам став священиком. Своїми молитвами зцілював, охороняв від напастей. Був покровителем подорожніх у путі, а також усіх тварин — диких і свійських. А головне — всім серцем любив дітей і кожному хотів подарувати бодай крапельку своєї любові.
З особливим шануванням завжди в Україні відзначали свято Миколая. Напередодні 19 грудня хлопці, один з яких був переодягнений Миколаєм, обходили двори з піснею «Ой, хто, хто Миколая любить» і роздавали подарунки дітям (цукерки, горішки тощо), а неслухняним залишали різку як перестрогу на майбутнє.
(Звучить фонограма пісні «Ой, хто, хто Миколая любить»).
Кажуть, що в ніч можна почути срібні дзвіночки — то на санчатах їде Святий Миколай.
(За дверима чути, як дзвенить дзвіночок. До кабінету забігає Капосниця з різочками і лякає всіх).
Капосниця: Ага, не очікували, що я завітаю до вас на свято. А я для вас приготувала різочки-лозиночки, тому що ви неслухняні. Напевно, батькам не допомагаєте, погано навчаєтесь, бешкетуєте, один з одним не дружите, ображаєте? Так?
Господиня: Ні, ні, ні… ти, Капосниця, помиляєшся, наші дітки найкращі — не жадібні, добрі та дружні, вони займаються творчістю, беруть участь у конкурсах і завжди перемагають. Тому лозини прибережи для себе.
Капосниця: Якщо так, я зараз подивлюся, які ви розумні, творчі, кмітливі, а головне — дружні…
Господиня: Ми зараз тобі доведемо, що тут зібралися дуже розумні дітки. Зараз я вам прочитаю вірш, а ваше завдання закінчити його. Отже розпочинаймо…
Порошинки білі нам лоскочуть … (щічки),
Вдягнемо тепленькі, гарні … (рукавички).
Підемо на зустріч свята … (Миколая),
Все навкруг велично, весело … (співає).
Чудо, чудо … (Миколай),
Нас зі святом … (привітай),
Бо усі радіють … (люди),
Ллється … (пісня) скрізь і всюди,
Чудом називають у дитини очі,
сонце на … (світанку), місяць серед … (ночі).
Навчи, Миколаю, як нам гідно жити,
Всім бажати … (щастя), серцем не черствіти.
(Вірш О.Собко).
Капосниця: Я… я… я вмію теж розповідати вірші, отак!
Всім роблю я капості,
Із великою радістю.
Знаю, що й ви, малята,
Не тільки, любите бешкетувати,
А й у різні ігри грати…
Господиня: Так, Капосниця, якщо хочеш отримати сьогодні подаруночок — солодкі цукерочки та залишитися у нас на святі, потрібно трошки виправитися, стати чемною, доброю, вихованою і трохи пограти з нашими дітками.
Капосниця: Що ж, трохи розважимося? А для цього потрібно дві команди по 4 учасника, ставайте по різні боки, в мене є лозинки, які я принесла вам. Та дві сніжки, які зараз потрібно буде перемістити з одного краю до іншого, хто швидше це зробить, той і переможе.
(Проводиться командна гра. Після чого відбувається нагородження дітей).
Господиня: Що, Капосниця? Переконалася, які ми дружні, розумні та кмітливі, тому виховувати ми зараз будемо тебе.
(Господиня бере різочки в руки).
Капосниця: Ой, ой,… Відпустіть мене, я більше шкоди та капості не буду робити. Змилуйтеся! Я ж тільки пожартувати хотіла.
Господиня: От як відгадаєш мої загадки, може, і відпустимо, а як ні, то різочками дамо тобі…
Капосниця: Добре, загадуйте.
Господиня: Впаде в воду — розпливеться, впаде з неба — не розіб’ється. Що це?
Капосниця: Що це? Що це?.. Ага, згадала, згадала, це сніг.
Господиня: А цю, точно не відгадаєш: крута гора, що не крок, то й нора.
Капосниця: А я знаю, а я знаю, це замет снігу.
Господиня: Добре, ми тебе відпустимо, але за однієї умови: зараз ми з дітьми створимо казку, а твоє завдання допомогти нам роздати ролі і одягнути костюми. Завдання: мімікою, жестами обіграти свої ролі і зміст.
Ця історія — передноворічна казка, яка була, а може, її зовсім не було. То ж слухайте і дивіться. І вирішуйте самі.
Казка «Незвичайна пригода»
Дійові особи: Дерево, Сорока, Поросятко, Вовк, Заєць, Капосниця, Янголятко.
У Києві на Лисій горі росло дерево. На його гіллі сиділа Сорока і постійно скреготала, розказуючи останні новини. Під Деревом любило гуляти маленьке руденьке Поросятко. Тут настав вечір і Поросятко, поласувавши жолудями, вирішило лягти спати під Дерево. Тут зненацька з’явився Вовк, який завжди вночі приходив до цього дерева і починав вити. Жив під Лисою горою і Заєць, котрий дуже любив пострибати навколо дерева. А у самісіньку північ вистрибнула Капосниця і почала танцювати і визивати нечисту силу, тут усі і перелякалися. Дуб перший почав махати своїми гілками. Від цього Сорока впала з гілки прямо на Порося, яке підскочило та побігло, а Вовк за ним, Капосниця приєдналася, і тут таке почалось… Але ж сталося чудо: Святий Миколай побачив, що відбувається, і послав на землю свого помічника Янголятка. Хутко Янголятко прилетіло на допомогу, нарешті Капосниця злякалася і втекла, звірі зраділи та почали танцювати.
Капосниця: Дуже, дуже гарна казка. Та мені вже час. З вами мені було добре, хай вам щастить, бувайте здоровенькі.
Господиня: Ми переконались, що гарячі серця і міцна дружба можуть творити справді справжні дива. А всі дивовижні казки закінчуються щасливим кінцем, як сталося і у наших героїв.
Святий, щедрий Миколай
Йде щороку в рідний край,
В кожну хату, в кожен дім і несе дарунки всім.
А цей подарунок Святий Миколай передав вам з найкращими побажаннями.
(Господиня дарує дітям кошик з солодощами).
Хай ваші серця завжди будуть енергійними і життєрадісними! Слухайтеся батьків, добре навчайтеся та допомагайте один одному. До побачення!
Берестенко Ганна Василівна, завідуюча організаційно-масовим відділом Дитячо-юнацького центру Дарницького району
|
Сценарій пізнавально–розважальної програми до Дня Святого Миколая
Коментарі