|
 Їжачок був дуже кмітливий. Він бачив все, що гомоніло навколо, все, що щебетало, шелестіло і майоріло. Але йому хотілося, щоб сонечко не тікало за хмари, а квіточки залишалися таким красивими надовго. Їжачку не хотілося сумувати, хоч інколи наставали хвилинки без доброго настрою. Він подумав, що потрібно навчитися створювати собі бадьорий стан і допомагати іншим бути енергійними та радісними.
Він вирішив намалювати малюнок Радості. Спочатку приготував фарби, спеціальний папір, покритий білим ґрунтом, скляночку з водою і пензлики. Озирнувся навколо и побачив кущик шипшини, він був такий красивий з ніжними рожевими квіточками. Поруч сяяла берізка у розкішному вбранні у смужках. Вона нагадувала йому зебру, яку він бачив у зоопарку… На листочках подорожника грівся жучок, а пелюстки ромашки сяяли, мов перлинки, краплинками, які залишив дощик.
Раптово визирнуло сонечко, а на небі перекинулася веселка. Треба було поспішати, бо така картинка може швидко змінитися. І Їжачок прийнявся за роботу. Йому було весело бачити, як на білому папері оживала природа, яка була навколо нього… Треба було бути тільки трохи уважнішим і навчитися спостерігати все розмаїття життя.
Він подумав: «Як добре, що люди придумали фарби, і кожен може спробувати щось намалювати. Головне, розпочати випробовування своїх талантів. Обов’язково, з часом, кожен обере своє, тільки йому притаманне». А поки Їжачок відчув себе справжнім художником і став мріяти про власну виставку.
«Тепер поруч зі мною завжди буде красива веселка та сонечко» – розмірковував Їжачок. Мені ніколи не буде сумно. Я буду показувати свою картинку друзям, нехай у них теж завжди буде гарний настрій…
А що б хотів намалювати ти, наш юний читач? Озирнися, що ти бачиш навколо себе, що тебе радує й створює гарний настрій? Намалюй і надішли у редакцію свій малюнок. Ми його обов’язково надрукуємо і подаруємо твою радість іншим дітям.
Валентина РОМЕНСЬКА
|
Казка про радість
