Щоденна робота з дітьми в світі музики і танцю — це потяг душі....

Український народ протягом століть створював самобутню культуру, яка відбиває його багатогранне життя. Одним з її найцінніших скарбів є танцювальне мистецтво. Воно стало невід’ємною частиною художнього життя  України. Кращі художні зразки народних танців збереглися і дійшли до наших днів завдяки існуванню дитячих творчих колективів та педагогів, які присвятили мистецтву танцю все своє життя.

У Києві налічується багато дитячих колективів, ансамблів, студій, де проводять свій вільний час наші дітлахи, навчаючись танцю. Хто тільки почав про себе говорити, а хто має свою історію, нагороди і звання «Зразковий». Одному з таких закладів і присвячується наша розмова.

З 1969 року в столиці працює хореографічний ансамбль «Соколята», під керівництвом заслуженого працівника культури України Сергія Швеця. Вихованці ансамблю в основному діти, чиї батьки та рідні працюють або мешкають у Святошинському районі. Ансамбль офіційно являється художнім колективом Центра культури та мистецтв «Святошин», а Міністерство культури України присвоїло «Соколятам» почесне звання – «Зразковий колектив України». Цей гурт уже давно здобув широке визнання на вітчизняній сцені та примножив славу українського народного мистецтва за кордоном.

Ми з великим задоволенням вирішили своїми очима подивитись на маленьких зірочок, майбутніх артистів народного танцю, вихованців такого іменитого ансамблю. І нам пощастило, ми були присутні на уроці хореографії, який проводила педагог-хореограф Олена Іванівна Драмарецька. Після короткого дзвоника на перерву ми вирішили поспілкуватися у затишній атмосфері вчительської  з Оленою Іванівною.

– Розкажіть, будь ласка, про ваш колектив, про педагогів, які працюють в «Соколятах».

– В наступному році нашому ансамблю виповнюється 40 років. За цей період ми зробили дуже багато: починаючи з перших кроків створення колективу та закінчуючи отриманням звання «Зразковий». На сьогоднішній день в нашому місті існує не багато дитячих колективів, які мають таке звання. Зараз в ансамблі навчається понад 120 дітей, переважно це дівчата. Вони об’єднуються в різні вікові групи і працюють за авторською програмою, яку розробили художній керівник, балетмейстер та педагоги колективу на основі свого досвіду практичної роботи. У нас працює 5 педагогів: Т. Шуляковська, Л. Гаврилюк, М. Вільданов та Ю.  Голдашевський. Колектив очолює, як ви знаєте, Сергій Швець, дуже талановита та працьовита людина.

Найкращий помічник в роботі педагога і дітей – концертмейстер, бо музика супроводжує нас кожну хвилину нашого заняття. Ми маємо двох високопрофесійних концертмейстерів – Євгена Іванова та Василя Гончара.  Разом з ними ми дуже ретельно підбираємо музичний матеріал у відповідності з програмою, розрізняючи особливості кожного рівня підготовки.

До нас приходять різні діти, з різними характерами, з різним відношенням до навчання, і зрозуміло, що підхід до кожної дитини повинен бути індивідуальним. Когось привели батьки, хтось прийшов сам. Дітей приймаємо з 4-х років. Всі вони мріють танцювати на сцені, мріють про оплески та успіхи, але мало хто знає, що це важка праця. Кожен вихованець нашого колективу повинен зрозуміти, що танцювальний зал – це його робоче місце, де кожен раз він повинен самовіддано працювати. Приходячи на черговий урок, треба бути зібраним і  внутрішньо готовим до того, щоб по-декілька разів «проходити» один і той же уривок танцю. Витримують не всі: хтось назавжди залишає стіни нашого закладу, але більшість дітей, які переступили через «не можу», багато років приділяють вивченню хореографічного мистецтва.

– Що для вас головне у вашій професії?

– По-перше, моя професія – педагог, і найголовніше для мене – це любов до дітей. Я бачу в них своє майбутнє і майбутнє держави. По-друге, я  хореограф, своє життя я присвятила ще й світу танцю. У своїй роботі я поєдную функції педагога, балетмейстера і репетитора, навчаючи дітей основам хореографії. Але головне моє завдання – передати в найкращий спосіб їм ті знання,  навички та духовні цінності, які збагатять їх внутрішній світ та примножать любов до танцю. Дітей не можна просто навчити танцювати, вони не маріонетки. Світ танцю охоплює в собі  любов до музики, до мистецтва, до традицій та обрядів своєї країни. Я повинна навчити дитину так любити мистецтво танцю, щоб вона щодня мріяла про нову зустріч у залі, кожний раз підвищувала свій рівень  професійної майстерності і  відчувала смак любові до кожної нової постановки.

– Який репертуар вашого ансамблю?

– Ансамбль працює в напрямках класичного, народного та сучасного танців. В його програмі  представлені роботи балетмейстерів П. Вірського, С. Швеця, Л. Піменової «Учитель танців», «Поварята», М. Гричушнікова, А. Дубовенко, В. Каміна «Веселі гуцулята», Р. Клявіна «Святковий український танець», А. Пронько «Парний перепляс» та багато інших. Як ви знаєте, на Україні з давніх-давен люблять і цінують танці інших народів, і ми підтримуємо цю традицію. В репертуарі нашого ансамблю є польський «Кроков’як»(С.Швець), італійська «Тарантела» (С. Швець), єврейський (А. Рубіна), циганський та інші танці. Роблячи такі постановки, наші педагоги вносять деякі зміни в їх хореографічний малюнок і мелодичний матеріал, але все ж таки намагаються зберегти особливості танцювального мистецтва тієї чи іншої країни.

– Яких успіхів ви досягли?

– «Соколята» представляли  Українське мистецтво танцю в різних країнах. Ми відвідали усі країни Балтії, Росію, Німеччину, Туреччину, Іспанію, Китай, наші діти були в Італії, Франції, Білорусії. Колектив має дуже багато різних нагород. У 1992 році «Соколята»  отримали звання Лауреата Міжнародного фестивалю (Туреччина), 2000 року підтвердили своє почесне звання, отримавши Велику Золоту медаль у Франції. 2003 року наших дітей запросили у Міжнародний дитячий центр «Артек», де вони отримали диплом за участь у фестивалі «"Артек" збирає друзів», також у цьому році тільки в Італії ми представили Україну з програмою національних танців. На V фестивалі «Чорноморські ігри» – отримали призове місце за кращу хореографію циганського танцю. На фестивалі у Сербії 2007 року теж отримали нагороду. Наш колектив завжди приймає участь в різних концертах і заходах нашого міста. Ми постійно є учасниками щорічного міського свята «Київське дивоколо». «Соколята» – постійний учасник новорічних вистав, також ми приймаємо участь у волонтерській роботі, робимо виїзні концертні програми у дитячі будинки та інтернати.

– Як зрозуміти, чи є у твоєї дитині талант? І може вплинути навчання у вашому колективі на подальшу професію, на майбутнє дитини?

– Кожна дитина по своєму талановита та неповторна, і зацікавити її легко, треба тільки обережно сколихнути чутливі струни душі, взяти за руку і ввести у чарівний світ мистецтва музики і танцю. А надалі дитина обере для себе сама, потрібно це їй, чи ні? Обере вона світ танцю для майбутньої професії чи ні? Наш ансамбль пишається своїми вихованцями. Багато хто з них працює педагогами-хореографами у різних колективах нашого міста, хто став артистом балету і працює в Національній опері України, в Київському Академічному театрі дітей та юнацтва, в ансамблі ім. П. Вірського. Наша вихованка Олена Кичко (Мельник) очолює дитячий ансамбль «Вітамінчик». Мені здається, що кожна дитина, яка в дитинстві «жила і творила» в світі прекрасного, обов’язково стане людиною з великої літери.

– Подальші плани і мрії вашого колективу.

– Протягом останніх років наш колектив створив міні-балет, який має назву «На лісовій галявині». Він має декілька різних номерів, присвячених казковій тематиці. І в планах на майбутнє ми мріємо створити дитячий мюзикл. А який, сподіваюсь, ви обов’язково побачите.

	Tweet
	Нравится