Великдень

Великдень — це не тільки різнокольорові писанки і смачна паска. Це, перш за все, — культура, яка встановила традиції. Вона формувалася віками та формувала внутрішній світ людини. Саме культура стає фоном, на якому вершиться історія та встановлюються традиції.

Існує багато різних звичок і звичаїв, які коріняться в культурах, що сформувалися на шляху історії численних народів. І їх просто так не усунути, тому що вони пов’язані з мовою, світоглядом та релігією народу.

Релігії не зникли, вони розповсюдили вплив на весь світ, проникаючи в середовище з різними культурами та традиціями. Так сталося, бо це стосується не земного, а вічного життя людини. Тому люди в глибині душі усвідомлюють, що повинні жити у Всесвіті.

Як би сильно людська душа не тягнулася до добра, людині важко знайти прояв добра в цьому світі, який сповнений війн, конфліктів, страждань. Тому люди змушені були шукати суб’єкт добра у світі, що існує за межами часу та простору. Як результат цих украй важливих для людини пошуків зародилася релігія.

В усіх, навіть і злих людей, є одне спільне — душа, яка прагне йти шляхом добра та відкидати зло. На жаль, інтелектуальне розуміння людьми того, що таке добро, і шляхів його втілення, відрізнялося залежно від часу, місця та особистих поглядів. Усе це було джерелом конфліктів, із яких створюється історія. Проте головна мета у людей однакова — знайти та втілити в життя добро і стати щасливими.

Хоча люди, народи чи держави, які сповідували певні релігії, зникли, релігія збереглася до сьогоднішнього дня. Вона не припинила свого існування, незважаючи на розквіт і падіння багатьох держав.

Китай, наприклад, був свідком багатьох драматичних подій, розквіту і падіння багатьох династій та змін політичної влади, але три далекосхідні релігії — конфуціанство, буддизм і даосизм — до сьогодні з гідністю продовжують існувати. Незважаючи на численні зміни державної влади в Індії, індуїзм вижив. Іслам незмінно продовжує існувати на Близькому Сході.

Протягом усієї історії людства християнство процвітало в Європі та на Американському континенті. Воно вижило навіть у Радянському Союзі, незважаючи на встановлену там тиранію, в основі якої лежала матеріалістична ідеологія. Можна зробити висновок, що зникали ті держави, у яких релігії переслідувалися, і процвітали ті, де релігії захищалися, зміцнювалися та розвивалися.

Добре пам’ятаю ті часи, коли в Радянському Союзі ми вивчали історію СРСР, атеїзм, науковий комунізм. Але ця вся нісенітниця, яку нам намагалися вкласти в голову, була слабшою, ніж традиції святкування Великодня. Ще з дитинства ми увібрали це в себе, як губка, від бабусь та дідусів. Навіть у ті часи, Пасха була великим святом, яке відзначало все село. Ми тоді ще не розуміли його важливості, але святкова атмосфера, радість людей зародили в наших душах відчуття особливої святості Великодня. До 20 років ніколи не читав Біблію та не брав її в руки. Але коли Україна стала незалежною і змінила програму в нашому інституті (не читається курс лекцій з наукового комунізму, історії компартії та діалектичного матеріалізму), викладачі почали разом з нами вивчати Біблію. Для мене несподіванкою стало те, що я раптом зрозумів, що знаю всі ці історії. Звідки? І тут я згадав, що їх мені розповідала моя хрещена, яка доглядала за мною в той час, коли батьки працювали.

Тому хай цей день буде для кожного з нас справжнім святом душі. Великдень завжди був особливий для всіх, принаймні тому, що родина нарешті могла зібратися і почастуватися за святковим столом. У ті часи в церкву не ходили (вони були зруйновані), а от паски завжди пекли та робили писанки.

Важливо за всіма зовнішніми атрибутами не забувати головне — бути людиною добра та пам’ятати, якою ціною для людства відкрився шлях до добра. Шануючи свої традиції, ми повинні поважати і традиції інших народів, тому що в своїх прагненнях вони не відрізняються від нас.




Читайте також: 

Додати новий коментар