В Канів до Великого Кобзаря

23 серпня 2014 року в день Прапора України, напередодні Дня Незалежності України, за підтримки голови Київської міської адміністрації Віталія Кличка відбулася поїздка делегації киян зініційована Національною Радою жінок України по вшануванню світоча українського народу — Тараса Шевченка

І любов, і щиру, сердечну вдячність, і невимовну пошану віддавали кияни Тарасові Шевченку — пророку і генію українського народу. Саме в День Незалежності України, в день, якому Великий Кобзар присвятив усе своє життя, заповідаючи безсмертний творчий спадок Українському Родоводу… І сьогодні його слова є актуальними, вони крізь глибини часу віддзеркалюють Правду. У Каневі, біля підніжжя Чернечої (Тарасової) гори нас зустрів генеральний директор Національного заповідника Тараса Шевченка Василь Тулін. З корзиною квітів вітали канівчани делегацію.

Починаючи з 7-ї річниці Незалежності України, спільно з громадськістю, головою адміністрації м. Канева Володимиром Фроловим, директором Національного заповідника Тараса Шевченка Ігорем Ліховим, розпочато вшанування Тараса Шевченка 24 серпня кожного поточного року. Цю традицію підтримуємо і донині. В День Прапора України, в переддень Дня Незалежності нашої держави очолила поїздку в акції «Обніміться ж, брати мої…» Національна Рада жінок України, на чолі — перший заступник голови Марія Петрова.

У складі делегації киян були представники «Мистецького спецназу»: зразковий театр пісні «Ладоньки» під керівництвом енергійної та самовідданої праці з дітьми Світлани Садовенко, солістки Національної опери України, оперної співачки Олени Гончарук, солістки ансамблю «Червона калина» Наталії Ребрик, Лауреата всеукраїнських та міжнародних конкурсів Ганни Солоничної. Долучилися представники Міжрегіонального вищого професійного училища зв’язку м. Києва та ліцеїсти Київського військового ліцею ім. Івана Богуна, з якими пов’язує багаторічна плідна співпраця на патріотичній ниві держави.

Після обміну привітань урочисто підіймалися до вершини гори, де світочем України на віки постав Великий Тарас Шевченко. Попереду колони йшла дівчина в жовто-блакитному вбранні із вишитим «Заповітом», ліцеїсти у святковому вбранні урочисто тримали портрет Тараса Шевченка та жінки-матері в ореолі святості (виконані видатним художником сучасності Олександром Охапкіним), покриті вишитим рушником за ними несли вінок із колосся пшениці з написом: «Великому Кобзарю — Тарасу Шевченку від киян в День Незалежності України», корзину з квітами, кошик із цукерками та яблуками.

Окрасою делегації були діти в яскравих, національних костюмах, які приїхали до Канева разом із батьками. Від меморіалу захоронення линув «Заповіт» Т. Г. Шевченка. Делегація урочистою ходою підіймалася до могили поета. Розпочали мітинг пам’яті виконанням твору, на слова Тараса Шевченка, колективом «Ладоньки», дзвінко лунали дитячі голоси, наповнюючи простір злагодженим звучанням пісні, немов дивовижні самоцвіти, сяяли дівчатка та хлопчики українською красою.

По завершенні виступу директор музею Василь Тулін оголосив відкриття мітингу пам’яті, передавши слово Зої Ружин. Зосередивши увагу на тому, що нинішні урочистості відбуваються у скрутні для держави часи і що нам необхідно об’єднуватись, до чого все своє життя закликав батько української нації — Тарас Шевченко. Щороку ми вшановували світлу, героїчну пам'ять Великого Кобзаря в День Незалежності, сьогодні також вклоняємось від делегації киян, від усього українського народу його світлій пам’яті.

Хвилиною мовчання вшанували пам'ять Тараса Шевченка, представників всього його Родоводу та всіх тих, хто за всі часи і сьогодні віддавали і віддають своє життя за волю, за незалежність українського народу, за цілісність кордонів України. Після хвилини мовчання пролунала пісня у виконанні Ганни Солоничної «Україна є, Україна буде!» Пані Ганна була в дивовижному українському костюмі, який їй власноручно вишила мама за життя. (Тож співачка після урочистостей зауважила: «У мене було відчуття, ніби і моя мама побувала тут разом зі мною, я відчувала радість її душі»).

Коли їхали до Канева, прагнули додзвонитися, щоб запросили місцевого священика на проведення панахиди, але так і не вдалося домовитись за короткий термін часу. І от біля могили до мене підійшов чоловік, сказавши, що він священик з Торонто (Канади), отець Антоній Семчук і хотів би провести панахиду біля могили Великого Кобзаря. Воістину, це був дарунок Божий для всієї делегації. Урочисто і велично линув чин молитви до Бога за упокій душі Тараса Шевченка, Небесної сотні та усіх тих, хто загинув, захищаючи рідну землю. Після завершення панахиди отець Антоній читав вірші з великою натхненною силою. Важко передати ті відчуття, які викликали його полум’яні, сердечні слова.

У виконанні Ганни Солоничної пролунали Псалми на слова Тараса Шевченка, після чого до слова було запрошено керівника делегації киян, першого заступника голови НРЖУ Марію Петрову, яка від імені НРЖУ привітала всіх присутніх з Днем Прапора України та наступаючим Днем Незалежності нашої держави. Окрилена покладеною на неї місією у своїй об’ємній і змістовній промові осяйно закликала всіх до єдності в ім’я миру та любові між народом України. Завершила виступ словами Тараса Шевченка: «Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая! Після чергового виступу дитячого колективу «Ладоньки» пролунав виступ члена Правління НРЖУ, знаної громадської діячки Валентини Семенюк, яка закликала до об’єднання всіх жінок України з метою припинення війни та утвердження миру в рідному краї. Наголосила на визначальній ролі Т. Г. Шевченка, який залишив безсмертний спадок, його твори актуальні у сьогоденні, потрібні для виховання та усвідомлення українцями своєї відповідальності за долю держави.

На завершення мітингу пам’яті у авторському виконанні пролунав вірш Зої Ружин «Канів славетний». У музеї на нас чекала екскурсовод, але перед оглядовою екскурсією залами музею відбувся невеликий концерт силами учасників «Мистецького спецназу». Дивовижна акустика залу давала неперевершену насолоду слухачам. У дитячому виконанні прозвучало кілька творів. Як завжди відзначився спів Амєлії Підлісної та Богдана Шкоди, у сольному виконанні якого прозвучала пісня на слова Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий». Могутньо і красиво линула пісня у виконанні солістки ансамблю «Червона калина» Наталії Ребрик. Високопрофесійно виконала оперна співачка, Лауреат премії ім. Дмитра Луценка Олена Гончарук пісню на слова Тараса Шевченка, музику Анатолія Кос-Анатольського «Садок вишневий коло хати».

Затамувавши подив, всі слухали дивовижне звучання голосу, який повноцінно відтворював задум співавторів. Ніжно і трепетно з утвердженням поступу жінок-мироносиць солістка Ганна Солонична виконала пісню «Мироносиці» на слова Зої Ружин, музику Володимира Шумейка. Кожна пісня завершувалася щедрими оплесками слухачів. Змістовно і пізнавально було проведено екскурсію залами музею, де широко представлено в артефактах життєдіяльність Тараса Григоровича Шевченка.

Залишивши запис в книзі відгуків музею, делегація киян вирушила до Києва. Враження переповнювали душу, особливо тих, хто вперше побував на одному із найсвятіших місць України. Панувала атмосфера піднесення як в дорозі до Канева, так і в зворотному напрямку, в записі линули пісенні твори на слова Зої Ружин у виконанні видатних українських митців: «Прапор України», музика Олександра Ткаченка, «Дорога моя земля», музика Володимира Павліковського, «Материнський оберіг», музика Дмитра Антонюка та багато інших. Бурхливими оплесками дякували члени делегації голові Київської державної адміністрації Віталію Кличку за надану можливість відвідати і виразити своє пошанування пам’яті генія і пророка — Тараса Шевченка.

Зоя Ружин




Читайте також: 

Додати новий коментар