|
 На центральній алеї курортного містечка Сімеїз розташувалася невеличка група дітей, які зосереджено малювали на своїх імпровізованих мольбертах. Їхню увагу привабили дві неординарних споруди – вілла «Мета» та вілла «Ксенія». Я підійшла поближче, щоб познайомитися з юними митцями. Як з’ясувалося, це були вихованці Державної художньої школи ім. Т. Г. Шевченка. От вже декілька років на пленер, у Крим, зі столиці України привозить творчу групу вчителька вище названої школи, художниця Ольга Валеріївна Троїцька. Вона має двадцятип’ятирічний педагогічний досвід і на практиці знає важливість пленерного живопису для творчого становлення майбутніх архітекторів. Це живописне відділення привезла художниця Сикало Світлана Дмитрівна.
П’ятдесят учнів представили майже усю географію України. Так з Рівного приїхала Довголець Валентина, з Чернігова – Кутова Анастасія, з Кіровограду – Кривинець Вікторія… Майже всі вони почали малювати з дитинства і впевнено крокують до своєї мети – стати справжніми митцями. Чимало учнів з Києва продовжують творчу стезю своїх батьків, це Бакушина Олександра, Ковач Наяна, Федоренко Василь.
Бойко Дмитро з особливою вдячністю згадав вчителя загальноосвітньої 200-ої школи, Коробина Євгена Миколайовича. Саме він відкрив для юнака світ прекрасного і запалив потяг до малювання….
 Два тижні кипіло напружене життя в оздоровчому таборі «Зміна». З першими променями сонця учні вже захоплено переносили первозданну ранкову красу на свої папери. Перші успіхи у передачі кисневого простору та прозорих світлотіньових рефлексів морських хвиль підбадьорили учнів до самовідданої праці. Ольга Валеріївна терпляче давала настанови, і поступово на картинах оживали романтичні композиції.
Як свідчить історія, назва імені «Сімеїз» походить від давньогрецького слова «симеон» – знак, прикмета, особливість, а з піздньовізантійського перекладається як доленосність, вічність, надійність. Так історична складова назви курорту «Сімеїз» означає «знак Долі». Чимало таємниць, починаючи з Таврійських часів, зберігають його вулички, стежки, східці, яких понад 300, і ведуть всі вони до бірюзового узбережжя Чорного моря. А там красуня скала Діва 45-ти метрової висоти прислухається до шепоту прибою, який нагадує історію про Монаха з його трагічної долею… Поруч зберігає місцевий спокій гора Кошка (430 м. над рівнем моря). За нею скальна група Лебедине крило. На холмі Панея збереглися руїни кріпосної стіни стародавніх Таврів. А мис Ай-Панда, з протилежного боку курорту, зберігає м’який клімат чарівної місцевості. Над усім цим панують величаві обриси Головних хребтів Кримських гір – Чака-Тиш, Ай-Петрі, Чам-Тепе, Нишан-Кая. Безліч живописних плато прикрашають гори рідкісним різнотрав’ям, унікальними хвойними деревами, які наповнюють цілющими ароматами цей субтропічний куточок південного узбережжя Криму.
Поруч з пам’ятками природи милують погляд садово-паркові оази, серед яких розташовані екзотичні вілли. Більшості спорудам притаманний вишуканий політ фантазії з почуттям гармонійного поєднання з ландшафтом. Незважаючи на те, що вони пережили не одну реконструкцію, вони все ще випромінюють романтику не одного покоління людських долей та творчих фантазій. Літературно-мистецька сторінка їхніх домовласників – це окрема цікава сторінка життя Сімеїзу..
Хто знає, пройде час і може хтось з наших юних митців стане архітектором і впише свою сторінку в цей загадковий край. Картини, які вони намалювали, сповнені самобутньої краси і неповторного духу романтичного «Сімеїзу» – знаку долі.
Валентина ЄФРЕМОВА,
|
Початок учбового року в Криму
