|
 Коли хочеш, щоб творчий доробок був досконалим и мав не аби який вплив на глядачів, треба жити тим, про що хочеш сказати.
Виставка пастелей Анни Андріївни Носенко «Пленер на споришу» красномовно розкриває джерело натхнення.
Це рідна Полтавщина, дідова хата-мазанка, де пройшло її дитинство. Часто у наших розмовах Анна Андріївна згадувала неповторні враження від сільських краєвидів, отой неповторний подих первозданної природи, який зачарував її душу з дитинства. З особливою теплотою вона розповідала про свого батька Андрія Максимовича Носенкa – юриста, науковця, який народився і похований в селі Сасинівка Пирятинського району Полтавської області. Його життєві настанови – доброчинне ставлення до людей, зробили вирішальний вплив на світогляд його дочки, автора виставки «Пленер на споришу».
Назва виставки створила саму концепцію експозиції, розкрила творчий задум мисткині, сповнений приємними спогадами про свою родину, батьків та почуттями вдячності. Авторка створювала свої роботи виключно з натури, тому вони вражають щирістю та переконливістю. Картини красномовно розкривають самобутню красу українського села, де квітне дідусева груша, заволікає прохолодою річка, вітає батьківська хата, приваблює поле та стіжки навколо. Настрій пейзажів – «Завтра буде вітер», «До баби Степаниди», «Рідна хата недалечко», «На ту гору», «Річка Перевод», насичений приємними спогадами, любов’ю, замріяністю.
На мій погляд, це неймовірна творча вдача художника, коли він своїми творами зворушує почуття глядачів, виховує найкращі  естетичні смаки. Дійсно, традиційні мотиви сповнені виразністю художніх образів, колористичними нюансами, неповторними асоціаціями, в яких промовляє життєдайна енергетика. В творах відчувається особлива, суто жіноча пластика, що промовляє любов’ю до рідного краю, закоханістю улюбленою справою. Свій піднесений стан душі мисткиня передає через пейзажі, натюрморти, сільські мотиви, наповнюючи їх особливою вишуканою красою. Досить назвати яскраві натюрморти: «Квіти від сестри», «Квіти для батька», «Мозаїка серпня», «Зима та літо», «В стилі кантрі», в яких художниця щедро дає волю своїй фантазії. «Чого тільки не росло – буяло. Помідори – відрами, «абрикоси» – ночвами, капуста – діжками. Такі нічогенькі собі мірки, це вам не базарний кілограм» – пише у літературному супроводі А. Носенко, красномовно доповнюючи свої живописні метаморфози не менше колоритним словом. В натюрмортах відчувається ліричний настрій, коли квіти, фрукти, городина радують погляд щедрими дарами природи та вишуканою поліфонією кольорів.
 Чоловік Анни Андріївни, заслужений художник України Генрі Миколайович Ягодкін, відмітив дивовижний синтез мистецтв, який розкрився в творчості його дружини. Десята персональна виставка пастелей Анни Носенко означена літературними есе, які благословляють майже кожний представлений доробок. Особливо зворушливо звучить присвята батькові, яку озвучив на виставці заслужений діяч мистецтв України, радіо журналіст Василь Довжик. Прислухаємося: «Рідна хата недалечко» – «Крок вправо – і я вдома. Далеко ходити не треба: скрізь гарно і незвично після київського асфальту. Нечасто тепер буваю в Сасинівці, віддаю належне затишку невибагливої природної геометрії. Вперше за все життя, дякуючи мамі, Лідії Олексіївні, батьківська земля стала «пленером», естетичним об’єктом. Тим часом паличка пастелі перетворюється на чарівну, примушує існувати в двох вимірах: мінливого сьогодення та незмінної минувшини. Поле та стіжки на ньому – сенс та символ існування щонайменше шести поколінь батькових пращурів, хоч були серед них і добрі майстри-будівельники, і співаки, і воїни-захисники, і шевці. Силуети та кольорові плями невимушено вкладаються на папір самі собою, наче там були завжди. Були, але не на папері, а в генетичній пам’яті, в любові батька до людей, які тут живуть, його безкорисливій допомозі у непростих справах кожному, хто попросить допомоги, в його відданості родині та роду. Дивно природний двоїстий стан.
Місцевий фельдшер Сашко, перший відвідувач "виставки" на спориші, темпераментно зреагував: "Краще, ніж у Моне!" – "А де ж ти його бачив?" – "Та в сільраді репродукція висить". Отак. Пишаюсь рецензією земляка».
Загалом твори приваблюють самобутньою технікою виконання, в якій визначається професійність, лаконізм, завершеність форми. Панорамні пейзажі насичені світлом, киснем, простором. Мимоволі виникає бажання там побувати, помилуватися сільськими простими краєвидами.
А. Носенко отримала вищу освіту, пройшла шлях від художній чотирирічної школи Залізничного району Києва, Республіканської  школи ім. Т. Шевченка в Києві, стала архітектором, художником, доцентом кафедри містобудування київського Університету будівництва та архітектури. А. Носенко архітектор, науковий співробітник відділу реконструкції та розвитку історичних міст Науково-дослідного і проектного інституту містобудування, аспірант очної форми навчання, заввідділом естетики міського середовища Науково-дослідного інституту історії та теорії архітектури і містобудування. Останні роки працює в Київському національному університеті будівництва і архітектури на посаді доцента. Серед доробку автора колективні та персональні виставки. Зокрема: «Плетиво часу» (проект «Творча родина», 2003), виставка учасників всеукраїнського симпозіуму-пленеру.
Розділити радість виставки прийшла численна родина Анни Андріївни, колеги, друзі, шанувальники творчості. Тож хай щастить усій шляхетній родині Ягодкіних-Носенко. Нехай створене ними свято проростає в душах присутніх добром і красою.
Ваше соло, шановна Анна Андріївна, відбулося і заслуговує визнання і підтримки. Роботи дійсно хвилюють почуття, їх хочеться мати в себе вдома. А це немало важно, бо такі твори запам’ятовуються і свідчать, що художник здійснився.
Валентина ЄФРЕМОВА
заслужений працівник культури України
|
Виставка пастелей Анни Андріївни Носенко «Пленер на споришу»
