|
З листа Павлищенко Юлії м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.
Меня зовут Юля. Я молодая мама. У меня, как и у многих моих сверстниц, нет опыта в воспитании ребенка, а ребенок есть — чудесная девочка София, год и четырех месяцев отроду. Я абсолютно согласна с тем, что малышей надо развивать с самого раннего детства и делать это должны родители, мамы в первую очередь. «Бабушкиных премудростей» для этого недостаточно. Мне бы очень хотелось открыть своей доченьке пошире этот мир. А я не знаю, что должен делать ребенок в ее возрасте. В чем она делает успехи, а в чем отстает? На что мне надо обратить внимание?
Однослівні речення
Наприкінці першого року життя у мовленні дітей з’являються речення, що складаються з одного ізольованого слова — слова-речення. За своїм значенням вони становлять закінчене ціле, в них висловлюється якесь повідомлення. Зрозуміти його суть можна лише за допомогою інтонації або ж відповідній ситуації. Наприклад, слово-речення «молоко» можна перекласти на мову дорослих як «Дай молока», «Ось молоко», «Я хочу молока», «На молоко», «Не хочу молока».
Одне й те саме речення дитина вимовляє у різних ситуаціях. Наприклад, говорячи «люлі-люлі», вона лягає на подушку (хоче спати) або гойдає ляльку, гладить її по голівці; чи піднімаючись з ліжка (не хоче спати).
Перші слова-речення позначають назву особи (мама, тато, тьотя), предмета (м’яч, чака тварини (гав-гав, киць-киць), частини тіла (рука, вухо), окремих дій (іди, гам-гам).
Однослівні речення бувають різних типів:
а) наказові; в них висловлюється бажання, вимога (люлі-люлі);
б) називні (ляля Оля, киця);
в) окличні (бабо!, мамо!).
Іноді зрозуміти зміст речення батькам допомагають лише окремі рухи, жести. Наприклад, говорячи «кига», маля бере книжечку, дає її матері, щоб прочитала, або простягає руку до книжки, просить її у дорослого чи показує рукою, що книжка впала. Однослівні речення в мовленні малюків переважають до 1 року і 8 місяців.
Двослівні речення
В 1 рік і 9 місяців в активному мовленні з’являються перші двослівні речення. Наприклад, «Ляля па» (ляля впала), «Дай сяпу» (дай шапку).
Поява перших двослівних речень можлива лише тоді, коли в словнику дитини налічується 40—60 слів. Якщо ж батьки недостатньо працювали над розвитком словника дитини на першому і другому роках життя, опанування двослівних речень може значно затриматися.
Трислівні речення
Наприкінці другого року життя маля починає вживати трислівні речення. Спочатку це речення-прохання, звернення до батьків допомогти здійснити якусь дію.
Наприклад: «Мамо, Вова пати» (Мамо, Вова хоче спати), «Тату, Зоя кига» (Тату, дай Зої книгу). У таких реченнях випускається дієслово, дорослі ж своїми запитаннями повинні стимулювати маля до його вживання.
Чотирислівні речення
В 1 рік і 10—11 місяців у мові дітей з’являються чотирислівні речення. Наприклад: «Тату, дай Мишку моток» (молоток), «Мамо, дінь Вові апку» (Мамо, надінь Вові шапку).
Складні речення без сполучників
У 1 рік 11 місяців — 2 роки більшість малят починає вживати складні речення без сполучників. Зв’язок між ними передається інтонаційно: «Бабусю, дай пальто, холодно там». У цьому віці під впливом мови дорослих дитина починає сама собі наказувати, вживаючи складні речення Наприклад: «Вова, сиди дивані, бабуся дасть яблуко» (Вово, сиди на дивані, бабуся дасть яблуко).
На третьому році життя (2 роки 3—4 місяці) у мовленні дітей з’являються речення з прямою мовою. Наприклад: «Тато сказав Олі: Не ходи на кухню».
Спонукайте дитину запитаннями
Протягом третього року життя дитина навчається узгоджувати слова в реченні, правильно вживати сполучники. До чотирьох років вона оволодіває основними відмінковими формами.
Особливого значення в цей період набувають запитання, доручення дорослих. Запитані мають бути різноманітними, відбивати різні сторони життя. Найкраще розпочинати із запитань відповідь на які є простою назвою предметів або їх якостей: «Що стоїть на столі?», «Якого кольору ляльки плаття?», «Як звати цього хлопчика?» Дітям цього віку можна пропонувати і запитання причинного характеру: «Для чого ти взяв відро?», «Чому ти не граєш кубиками?»
Якщо дитина опанувала розмовне мовлення, треба спонукати її запитаннями до розповіді про минулі події і відсутні предмети: «У кого ти була в гостях?», «Що ти бачила на прогулянці», «Що то казав дідусь?» При цьому слід вимагати від неї багатослівну відповідь, оформлену в речення.
Словесні доручення спонукають дитину до вживання різного типу речень. Так, їй пропоную звернутися до кожного з членів сім’ї з відповідним проханням чи запитанням: «Підійди до бабусі запитай: Бабусю, каша для Олі скоро звариться?», «Підійди до татка і попроси: Тату, дай мені, будь-ласка, книжку для мами». Згодом слід запитати в малюка про виконане доручення: «Олю, що тобі відповіла бабуся?», «Що тобі сказав тато?»
Бесіди за картинками
Ефективним прийомом є бесіди за картинками. Для цього можна використати ілюстрації дитячих книжок і журналів. Дорослий складає коротку сюжетну розповідь, вживаючи речення різної складності, пояснює кілька разів зміст картини, потім звертається до дитини із запитанням.
Запитання типу: «Що робить, хлопчик, а що дівчинка?» спонукають малюка до вживання складних речень: «Дівчинка грається з лялькою, а хлопчик веде машину».
Щоб навчити маля правильно вживати в реченні прийменники, узгоджувати слова в роді,числі і відмінку, слід проводити ігри, які допоможуть навчити дитину правильно вживати в реченні прийменники в, у, на, за, між.
Наприклад, гра «Червоні прапорці»
Дорослий показує червоні прапорці і запитує: «Що це?».
Бере в руки два прапорці і веде розмову в такому плані: «Скільки у мене в руці прапорців? «Якого вони кольору?», «Сьогодні ми будемо гратися з тобою прапорцями. Ти відвернись і заплющ очі, я сховаю прапорці в кімнаті, а ти будеш відшукувати їх і говорити, де вони знаходяться».
Прапорці ховають щоразу в різні місця так, щоб дитина легко могла їх відшукати і сказати, де вони знаходяться. Наприклад: «Прапорець у вазі», «Прапорець на столі», «Прапорець між книжками».
Гра «Подивимось, що у нас є в кімнаті»
Для того, щоб дитина правильно вживала іменники однини і множини середнього, жіночого, чоловічого роду доцільно проводити ігри типу «Подивимось, що у нас є в кімнаті».
Мати звертається до дитини: «Зараз ми з тобою ходитимемо по кімнаті і називатимемо все, у нас є». Бере дитину за руку, йде з нею по кімнаті і запитує: «Що це таке?», «Як називається?», «Для чого воно нам потрібне?», «Де знаходиться наш посуд?», «На чому стоїть телевізор?».
Переходять в іншу кімнату, до кухні, продовжують огляд предметів.
Систематична робота батьків над розвитком мовлення дитини сприяє опануванню нею різних типів речень.
Поради батькам
• Ні в якому разі не повторюйте неправильну вимову дитини. Пам’ятайте, що малюкові потрібно чути лише правильне мовлення дорослих.
• Не позбавляйте дитину спілкування з однолітками та старшими дітьми.
• Не закидайте дитину великою кількістю іграшок.
• Привчайте дітей бережливо ставитись до книжок і картинок.
• Спонукайте дітей до ігор з лялькою, а також з іграшками.
А. М. Богуш
Доктор педагогічних наук України, завідувач педагогічного сектору Південного наукового центру АПН України
|
Учимося розмовляти. Перші речення дітей
