Останнє кохання

З ним познайомились на конференції. Обмінювались досвідом чи обманювались, хто як…

Що це було – важко сказати. Мені – за п’ятдесят, йому за тридцять. Різниця в віці з моїм сином – два роки. І не питайте, хто старший.

Я давно розлучена, настільки давно, що вже не пам’ятаю ні чоловіка, ні заміжжя. Чоловік, до речі, давно виїхав, як-то кажуть, на інше постійне місце проживання. Перед від’їздом навіть зайшов, попрощалися, обіцяв писати сину, при нагоді допомагати, та де там… Жодного листа сину не написав.

У сина вже своя сім’я: гарна дружина, маленька донька. Живуть добре. Робота в мене складна і цікава, то я – уся в роботі. Як вільний час – до онуків чи до друзів. Вже давно нічого не чекала, от на роботі молоді дівчата: гарні, освічені, грошовиті. А де ті чоловіки? Мабуть в наших чоловіків, окрім голови, ще й очі не на тому місці.

То що вже мені… останній «друг» не прощання мені сказав: «Самостійна дуже…» Хай вже буде так. Отож самостійна, самотня, нічия…

Після засідання зібралися в нього в номері, запросив сам. Не знала, що і думати. Він мені потім розповідав, що одразу звернув на мене увагу.

Розвівся… А до цього, скільки усього було: «великі очі» та «довгі язики» на роботі і в мене, і в нього, дружина його до мене приходила. Часи були інші, то йому довелося піти з роботи.

Більш за все побоювалась сина: син його одразу не прийняв та не сприйняв.

Побралися, переїхав до мене, почав влаштовуватись на роботу. Чоловіка ніби підмінили: став пиячити, міняв роботу, я стала хворіти, слабувати…

Згодом стало ще гірше: не працює, цілими днями швендяє по кав’ярнях. Останнім часом не завжди і дома буває. Я працюю, соромно вже й працювати в моєму віці, проте працюю, бо треба якось жити та чоловіка годувати.

Де вже поділись ласка та ніжність, став злий, брутальний, майже завжди на підпитку. Та й розмови: «Все ти винна, усе з-за тебе»… Намагалась порозумітися: розмовляла, умовляла, плакала, просила вибачення (за що?) та усе по старому.

Учора взагалі якийсь дивний був: тихий та мовчазний. Боже, може щось зміниться на краще…

Щось світло в квартирі не горить: невже знов запиячив? Зайшла в квартиру, включила світло: пусто… Пусто у передпокої, в кухні, у кімнатах… вивезено усе, навіть ліжка немає… Пусто… Пусто у квартирі, пусто на душі, пусто у житті…

	Tweet
	Нравится