|
 Одного разу, мабуть, років зо три тому, коли моя мама захворіла на ангіну, а тато, дідусь та бабуся з самого ранку пішли на город, я ж залишилася наглядати за братиком та хворою матусею. Бажаючи, аби мама відпочила, я вирішила сама приготувати обід. Добре запам’ятавши мамині слова про вимиті руки та зав’язану хустку, я взялася до справи.
Спершу мені хотілося приготувати улюблений матусин червоний борщ, але все-таки я зупинила свій вибір на простішій страві — овочевому супові. Спочатку все виходило добре, та під кінець приготування я зрозуміла, що замість ріденького супу «овочевий» підготувала густу тушковану овочеву картоплю. Не дуже засмутившись, я взялася до додаткової страви — салату під назвою «Вітамінний» з капустою, огірком, цибулею та солодким червоним перцем. Ну хіба ж я знала, що гіркий перець також буває великим і схожим на солодкий?!
Гарно засервірувавши свої страви, я, мало не підстрибуючи від задоволення, понесла їх мамі. Вона, звичайно ж, була дуже рада й приємно здивована, а я ледь не луснула від гордості за саму себе.
Закінчилась моя перша кулінарна спроба несподівано добре для тата й дідуся, бо тільки вони могли з’їсти пекучий салат «Вітамінний» і густий «Овочевий суп». Щодо мами, то зі своїм хворим горлом вона ледь змогла проковтнути півкартоплинки і, не бажаючи мене образити, матуся вирішила посмакувати ще й салат.
Спостерігаючи за мамою, впевнилась, що всі лікувальні спреї від горла ніщо в порівнянні з моїм салатом «Вітамінний». Але ж я хотіла, аби все вийшло якнайкраще…
Вікторія Коваленко, 7-й клас, Козелецька гімназія №1
|
Обід у ліжко
Коментарі