Персональна виставка художника Олександра Ольхова

Відкриття персональної виставки для художника завжди відповідальна та хвилююча справа. Такою подією для заслуженого художника України лауреата премії ім. С. Шишка Олександра Ольхова стала чергова виставка пейзажів під назвою «Живопис як вимір життя». Престижні виставкові зали Київського державного музею російського мистецтва засвітилися сонячними променями мальовничої України.

Доречно згадати великого Кобзаря в його ювілейний рік, бо саме він став першопрохідцем «Мальовничої України» в образотворчому мистецтві. Ми маємо унікальну можливість пройтися шляхами Тараса Шевченка творами О. Ольхова.

Художник не просто показав нам самобутні краєвиди української землі, а й спонукав хвилюватися біля яскравих полотен. Такими, на мій погляд, є пейзажі зі сакральними пам’ятками столиці України — «Надвратна церква. Києво-Печерська лавра», «Михайлівський собор», «Видубицький монастир», «Феофанія» та ін. Біля таких полотен отримуєш благословення, занурюєшся в історичну спадщину українського народу, відчуваєш відгомін епох.

Чим же заворожує митець? Що в його живописі особливого? Отут потрібно згадати про школу, яку пройшов Ольхов. А це солідне творче підґрунтя, яке він отримав спочатку в Луганському художньому училищі, а після його закінчення, в Київському державному художньому інституті. Майстерня живопису вимогливого професора В. Пузиркова зробила свою добру справу. Слід додати, що Олександр Ольхов має дуже важливе для живописця природне почуття кольорової гами. З вдячністю згадує Олександр Васильович свого вчителя малювання в училищі Р. Пагастюка, який побачив його живописні здібності та вплинув на формування його самобутнього стилю.

Обрана тональність робить картини Ольхова виваженими і хвилюючими, достатньо подивитися на пейзажі, в яких розкривається мінлива пора дня, чи різних пір року. Чи то вечір, як на полотні «Вечір. Іванівка», чи полудень з квітучим деревом, або пронизана сонячними променями яблунька — все приваблює світлою кольоровою гамою.

Художник досконало володіє співвідношеннями кольорів і вміє одухотворити обраний мотив радісним станом. Ольхов робить сніг «теплим» пронизаним сонцем, як ми бачимо на багатьох його зимових пейзажах. Він майстер створення стану очікування. Сніг ще покриває землю, але вже у повітрі відчуваються ніжні хвилі весняного пробудження. В такій напрузі створено чимало картин, де важливу роль відіграває колоритний мазок. Декількома розчерками пензля художник заставляє дерево тремтіти, хмари рухатися, а у хвилях гірського потоку відчути стрімкий рух. Всі ці родзинки роблять живописний стиль митця своєрідним, а картини сповненими повітря, простору. А ще хочеться навести приклад зображення дороги. На картинах О. Ольхова завжди відчувається присутність людини: десь ледве проглядає колія від возу, або світиться доріжка до криниці, чи в’ється стежка упродовж тину до самої хати. Досить подивитися на човні чи то на березі річки Снов у Седневі, чи на морському узбережжі Гурзуфу, Балаклаві, Севастополі, Херсонесі або Венеції і виникає стан подорожі.

Де б не бував художник, але тягнеться його душа до батьківської хати, туди, де вперше відчув юнак красу кольорів, перемальовуючи з репродукцій картини Передвижників. Саме з села Конкове, Тельманівського району Донецької області й вийшов на самостійний творчий шлях майбутній митець. Ось і промовляють саме в душу його краєвиди з рідним селом чи то взимку, чи ранньою весною, або в полум’яних фарбах щедрої осені. Соняшники та мальви, калина та бузок зачаровують своєю красою, запрошуючи відвідати рідний край.

Олександр — мандрівник. Тому на його полотнах чимало картин, створених на пленерах. Відчути велич і красу гірських обрисів можна на серії його робіт з Карпатськими мотивами. Буквально зачаровують звуком трембіт його мотиви з полонинами, хатками, розкиданими між гірських велетнів. Там мирно пораються люди, димок з хат кличе родину на вечерю, відпочивають скошені полонини на картинах «Село Жданієве. Закарпаття», «Стара хата на Львівщині».

Не оминув увагою художник і самобутні краєвиди Криму. Вирує історія в серії картин з Севастополя, Гурзуфа, Бахчисарая. Тут палітра художника переходить від мажорної гами до ніжно монохромної. Сонячне сяйво вбирає особливу хвилюючу гамму на білих стінах татарських житлових будівель чи ритміці медресе та шпилів Ханського палацу. Таємниці мусульманської архітектури Ольхов прагне передати в узагальнених площинах, стриманою кольоровою гамою, чим підкреслює особливий романтичний настрій кримських мотивів.

Срібляста гама — родзинка живописця, а вкраплення відкритого кобальту та краплаку надає особливої напруги загальній тональності. Створюється своєрідна музична ритміка, яка передається глядачеві. Так виникає діалог споріднених душ. Ось і хочеться на власні очі подивитися на Маріїнський парк, Феофанію, відвідати вишгородську церкву Бориса і Гліба, Немирів, Вінниччину або Седнівські красоти.

Філософія світогляду художника Олександра Васильовича Ольхова проста, допомогти відчути людині повноцінне життя на своїй, Богом даній землі. Співвідношення людини, природи та Всесвіту хвилюють митця. Ось чому його полотна панорамні, величні, красномовні за своїм змістом. Миротворець і естет О. Ольхов прагне спрямувати людей до споконвічних цінностей — віри, любові та добру. Саме у таких вимірах і промовляє акомпанемент живописної палітри митця.

Валентина Єфремова, фото автора




Читайте також: 

Додати новий коментар