Олександа Масик, член Національної спілки художників України

Посли миру,  які живуть та працюють у Києві, представляють широку географію за своїм соціальним статусом, освітою, творчими здібностями. Світлиця ПОСЛІВ МИРУ газета «Справи сімейні» представляє Олександра Масика, члена Національної спілки художників України, якій у липні відзначає свій ювілей.

Олександр Масик надзвичайно обдарована людина, і це не раптово, тому що народився він у родині Заслуженого художника України, відомого живописця, представника класичної реалістичної школи українського живопису Володимира Масика. Те, що по материнської лінії Олександр Володимирович походить від брата Іллі Рєпіна, Олександр Масик дізнався вже у зрілому віці і ніяковіє від такого престижного родоводу. Родовід Масиків починається з часів українського козацтва, з сотника Батуринського куреня Данила Масика. Батько Олександра Володимировича був одним з 13 дітей у сім’ї, а Катерина Афанасіївна, мати художника, було нагороджена як мати-героїня, медаллю Материнства 1 ступеня.  

 Батько передав сину любов до мистецтва, надзвичайну працездатність, шляхетні риси характеру, гостинність, людяність та відвертість. З дитинства Олександр знаходився у творчий обстановці. Батько часто брав сина на етюди, розкривав ази малювання натюрмортів, пейзажної натури. Маленькому Олександру було легко навчатися, бо ріс у атмосфері мистецтва, художніх постановок, пленерів, серед картин, графічних доробків, вишуканої літератури по мистецтву. Академічна школа живопису була присутня в навчанні Олександра Масика саме через батька, який отримав початкову художню освіту у художника Е. Гофмана, вихованця Санкт-Петербурзької Академії Мистецтва.

Щоб зрозуміти творчість митця, треба не тільки познайомитися з його доробками, а й побачити все дійство, яке зароджується біля полотна... Коли зріє творчий задум, то у процесі створення картини виникає надзвичайна енергетика, яка оживотворяє художній образ.

Олександр Володимирович Масик, ювілей якого виконується у цьому році, відноситься до тієї когорти митців, які щедро дарують свої творчі задуми іншим людям. Багато митців, отримавши його поради, полярно змінили  свою палітру, котра збагатилася прозорими світлими кольорами. Біля його картин збагачуєшся духовно, замислюєшся над змістом життя, насичуєшся оптимізмом. Його палітра сяє яскравими світлими кольорами, які, мов діамант, створюють шляхетні художні образи.

Що відрізняє Масика як живописця від інших? В його пейзажах ми часто бачимо людину, або відчуваємо її присутність. Від цього композиція набуває особливого дійства, впливає не тільки кольоровою гамою, а й станом душі, напругою часу. Так на полотні «Вулиця Гурзуфу, полудень» переданий буденний мотив суто кримської вулички, вузької, з крутим спуском до моря.  Жінка несе кошик, і відчувається її важкий поступ. Тепла кольорова гама передає спекотний полудень, акцентуючи увагу на глибокій голубизні південного небосхилу... Картина «Весна. Іудине дерево» навпаки побудована на контрасті ніжного рожевого цвітіння та прохолодних морських хвиль, а постаті двох юних красунь надають мотиву особливої романтики. Уявлення переносить нас до Криму, де хвилюючи обриси Аю-Дага та Ай-Петрі проглядають з прозорих хмар, скрізь які струменіють прозорі промені південного сонця.

Високопрофесійний погляд художника миттєво відчуває надзвичайний краєвид, що поступово втілюється на полотні. Олександр Масик має особливий природній дар бачення композиції майбутньої картини. Тому працює швидко, пензель впевнено моделює форми, а кольорові рішення створюють ціле дійство у різноманітних жанрах, якими вільно володіє митець.

Київська тема стоїть окремо у творчості майстра. Масик знається на історичних подіях української історії і вкладає у свої мотиви з Києво-Печерської лаври, Володимирській гірці, Андріївського узвозу, Кожемяк свій особливий стан душі. Мабуть, немає жанру, яким би не володів вільно художник. Графічні серії, створені у техніці акватинта та офорту, красномовно показують високий професійний рівень. Але душа його розцвітає,  коли він тримає палітру і розпочинає своє чаклунство живопису.  

Багатодітна сім’я Масиків завжди була рада гостям. Тому творча майстерня художника відкрита для друзів і нагадує вишукану експозицію провідної картинної галереї. Зі стін на вас дивляться кримські пейзажі, мотиви майже всіх пір року з усіма їхніми щедротами, хоча видно, що автор надає перевагу весняним. Радістю весняного цвітіння наповнені скелі Сімеїзу, бузок у Чеховській бухті, вуличках Гурзуфу...

Художник часто подорожував по різним країнам, і в його портретній серії є різноманітні, сповнені чарівності жіночі постаті. Вони то вдумливі, як на картині з портретом академіка, професора Уманського аграрного Університету – Грицаєнко Зінаїдою Мартинівною, то романтичні – як на полотні «Жінка на пляжі», то буяють надзвичайним темпераментом – як у східних типажах «Танцівниця з Перу», «Мексиканська актриса», «Балерина з Америки», «Китаянка». Через своєрідну красу, притаманну далекому сходу, чи країнам північного регіону художник прагне донести до нас культуру різних народів, звичаї, характерні риси народного побуту. Твори виконанні в техніці пастелі, і мають особливий оксамитовій колорит. Їх об’єднує ознака реалістичної манери виконання, а впевнений малюнок визначає самобутню художню манеру митця. Обличчя жінок відверті, сповнені внутрішньої краси і ніжності. Так тема жінки надає можливості художнику реалізувати свої почуття, розкритись галантним кавалером у цьому сумбурному легковажному світі...

Оголена натура завжди є предметом суперечливих дискусій. Але жіночі образи О. Масика мають особ-ливий шарм, приваблюють своїм внутрішнім станом. Він знаходить такі мармурові відтінки, ніжні прозорі тіні надають обрисам оголеного тіла вишуканої таємності... Здається, що повернулась епоха рицарства та поклоніння жінці...

Серед його численних картин привертають увагу квіти. Іриси, волошки, маки, ромашки, розкішні півонії майоріють на полотнах майстра, надаючи майстерні Олександра Володимировича особливої краси, музичного настрою. Соковитий мазок пензля ледве торкається пелюсток квітів, здається, що їх напоїла ранкова роса, яка залишила на них свої перламутрові вуалі. Доречи, як признався митець, йому не до серця штучні букети, тому він прагне створювати квітковий рай у природних умовах. Маючи бездоганний художній погляд, він з легкістю створює свої кольорові фантазії, які так прикрашають нашу буденність.  

Редакція газети «Справи сімейні» вітає художника романтичної палітри з ювілеєм і бажає подальшого творчого натхнення на славу українського мистецтва. Нехай Ваша палітра слугує нашій Україні на многіє літа.

Валентина Єфремова




Читайте також: 

Додати новий коментар