Микола Дмітрух

Микола Дмітрух родом з Південної Холмщини, яка дала світу такі відомі особистості, як Михайло Грушевський, історик Іван Крип’якевич, диригент Степан Турчак. У цей ряд цілком заслужено вписується й постать видатного художника, діапазон творчості якого від духовно філософської до гумористично-гротескової тематики. І все це, як стверджує його колега художник і мистецтвознавець Тамара Удіна, лаконізм форм, ліній, асоціативна умовність композицій, в яких переплітається абстрактне з реальним, а колір і фактура тяжіють до монументально-епічного.

З 1970 року Микола Дмітрух живе і працює в Тернополі. 1979 року успішно закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва, постійно вдосконалює себе, викладає в художній школі Тернополя. Працює художник у галузі станкового живопису, графіки (книжкова ілюстрація, плакат, рисунок, дружній шарж, карикатура і, звичайно ж, екслібрис). Його праці є в музеях України, Польщі, Болгарії, Люксембургу, Туреччини, Тайваню та приватних колекціях світу.

У складній та багатогранній палітрі мистецтва творчість Миколи Дмітруха привертає увагу своєрідністю, високою професійною культурою і, особливо, духовною наповненістю. Цього художник досягає головним виражальним засобом графіки — лінією, штрихом. На площину аркуша паперу вільно лягають лінії рисунку, спрямовані злетом думки талановитого майстра. Нема потреби наголошувати на його індивідуальному почерку, неповторній своєрідній манері виразу, бо вони кидаються в очі одразу з першого погляду. Є підозра, що рука навіть не встигає за водоспадом думок.
У екслібрисах, дружніх шаржах художника влучно виявляється тип, характер, лінія сама кружляє, роблячи акценти. До речі, він встановив рекорд світу в малюванні шаржів протягом години (59 малюнків), включений до книги Польських рекордів і особистостей, тепер претендент до Книги рекордів Гіннеса.

Екслібриси для Миколи Дмітруха наче маленькі новели, на створення яких надихнула та чи інша людина, її життя й діяльність. Проте в них майже не знайдемо характеристики особи книголюба, вдало закомпонованих атрибутів його професії. Як у повсякденному житті, так і в мистецтві художник небагатослівний: кожний вираз його думки щонайбільше вивірений, стис­лий. Його графічній мові властива характерна стилізація, гострота і вагомість. Домінуюче значення в композиціях екслібрисів, на перший погляд простих, однак вишуканих за стилістикою, мають пружні лінії, які творять об’ємно-просторову пластику. Вона активно проникає в навколишній простір, їй притаманні риси монументальності й водночас особливої ліричності.

Ключовим для емоційного сприйняття екслібрисів Дмітруха є їхній асоціативний зв’язок з українською праісторією, християнською, козацькою, літературно-мистецькою спадщиною. Зображення ідола, синтезованого з розкритою книгою, лягло в основу екслібриса Степана Саранчука, Сонце-Ярило родини Карповичів, селянської хати Куціля Зеновія, колодязя з журавлем Анатолія Вихруща тощо.

Для посилення звучання образу художник використовує паралельні хвилясті лінії, які іноді зливаючись, змінюючи свою товщину, знаходяться в постійному русі й утворюють своєрідну музичну симфонію (екслібрис О. Василишина, серія козацьких екслібрисів Богдана Хаварівського, М. Доля, Сашка Дмітруха, серії Лепкіани тощо). В останніх, зокрема присвячених загальноосвітній школі №14, художник за допомогою плетива ліній творить просторову ритмічну структуру, котра асоціюється з крилатим птахом. Вдало знайдено пластику обличчя письменника — «Лепкіана І. Герети», погляд якого спрямований у вічність. Прикладом органічного поєднання сюжетики й шрифтового напису є «Лемкіана Дмитра Стецька». Ще одним зразком, де авторський шрифт утворює композиційно скомпонований в монолітний квадрат напис, є «Книго­збірня Тараса Комарницького». До речі, серія екслібрисів Лепкіани була відзначена другою премією на Всеукраїнському конкурсі «Журавлі повертаються додому», присвяченому 120-й річниці від дня народження Богдана Лепкого (Тернопіль, 1995 р.).

Під пером художника оживають також персонажі Т. Шевченка, М. Гоголя, Лесі Українки. Оригінально стилізовано художником серію еротичних екслібрисів, де, крім мистецтва лінії, не менш ефективно застосовано контрасти чорних і білих площин з віртуозним доповненням у деяких знаках шрифтовими написами. Ряд екслібрисів присвячено колегам художника, тому в основі композиції постають олівці, пензлі, палітра (Дмитра Фуча). Іноді такий екслібрис набуває ознак емблеми, яка тяжіє до фірмового стилю («Книга М. П.»).

Екслібриси Миколи Дмітруха, як один з напрямків творчої діяльності талановитого художника, свідчать про неабияку майстерність, небуденне мислення, яскраву індивідуальну манеру.




Галерея: 
Читайте також: 

Додати новий коментар