До 170-річчя від дня народження видатного живописця Рєпіна

«Краса — це справа смаків; для мене вона вся в правді... »
Ілля Рєпін

Ілля Юхимович Рєпін (1844—1939) видатний живописець і письменник, народився в місті Чугуєві Харківської області, похований у місті Куоккала, Фінляндія, нині Репіно Санкт-Петербурзької області. В історію мистецтва І. Рєпін увійшов своїми знаменитими жанровими картинами, реалістичними портретами, історичним живописом. Його невичерпна енергія, широкий кругозір, вишуканість, незвичайний талант помножений на працьовитість і любов до живопису вражали сучасників.

Мистецьку освіту І. Рєпін отримував спочатку в Петербурзькій Художній школі Товариства заохочення художників у Р. К. Жуковского і І. М. Крамського. Потім продовжив навчання в Петербурзькій Академії мистецтв. А в 1873—1876 роки Рєпін був стипендіатом в Італії та Франції. Алегоричне полотно «Садко в підводному царстві» принесло Рєпіну звання академіка живопису в 1876 році.

І. Рєпін отримав звання професора в 1893 році і став дійсним членом Петербурзької академії мистецтв. Він був володарем почесних нагород, серед яких слід назвати золоту медаль «За експресію» імені Віже Лебрен, яку отримав за картину «Бурлаки на Волзі». Пам’ятну золоту медаль та Диплом «за особливі труди та заслуги на терені живопису та мистецтва» він отримав за портрет Е. Коренєва, який демонструвався на Всесвітній виставці в Америці.

Ілля Рєпін був членом Товариства пересувних художніх виставок, Дійсним членом Петербурзької Академії мис­тецтв. У роки навчання Рєпін зблизився з І. Крамським, В. Стасовим — був прихильником естетики революційних демократів. Поряд з навчальними академічними творами він писав портрети, жанрові картини та малюнки. Міфологічні та релігійні сюжети художник розкривав переконливо життєво і психологічно глибоко, використовуючи реалістичну манеру письма.

Але особливо прославився художник картиною «Слов’янські композитори». У груповий портрет І. Рєпін ввів жанрові елементи, що додало картині особливої ​виразності.

З початку 70-x років Рєпін відходить від академічного напрямку в живописі, вводить принципи вільного рішення композиції з характерними народними образами. Здійснивши поїздки на Волгу, художник пише свою програмну картину «Бурлаки на Волзі». Ця робота стала новим явищем у російському живописі: жанровий твір придбав монументальний характер з узагальнюючим зображенням сучасного життя, затвердженням нового соціального шару суспільства — простого народу.

У роки перебування в Італії, Франції, Австрії, Англії Ілля Рєпін ознайомився з мистецтвом Західної Європи. Для вже відомого майстра це було не тільки розширенням кругозору і творчих пошуків, а скоріше, ствердженням власного імені. До найбільш характерних жанрових картин цих років слід віднести «Паризьке кафе». У ній яскраво переданий артистичний дух паризького життя. У Франції Рєпін пише також відому картину «Садко в підводному царстві». Це полотно говорить про тугу і роздуми художника про батьківщину. Освоївши пленерний живопис, Рєпін пише картини «Кінь для збору каменів у Веле» і «Шляхом на Монмартр в Парижі».

Повернувшись з-за кордону, Ілля Рєпін їде до рідного Чугуєва в пошуках народних типажів і образів для нових творів. Тут він пише портрети селян з вражаючою виразністю і силою типізації. Так з’явилися картини «Мужик з поганим оком», «Мужичок з боязких» і «Портрет протодиякона» (всі написані в 1877 році).

Наприкінці 1870-го — початку 1880-х років Рєпін захоплено працював над темою «Проводи новобранця». У деяких ескізах і картинах прозвучали соціальні протиріччя пореформеного села «У волості». Ці твори підготували Рєпіна до створення програмного полотна, в якому розкривалося життя тогочасної пореформеної Російської імперії. Це було полотно з велелюдною ходою «Хресний хід у Курській губернії», в якому художник показав характерні народні образи. Картина стала викриттям жорстокого ладу, де показаний народ, що живе в несправедливому суспільстві, повному обману, насильства і гноблення. Ця робота — свідчення високої майстерності Рєпіна-живописця.

Рєпін співчував революційно-демократичному руху. Свідченням цього стала галерея яскравих борців за народну волю. А картини «Відмова від сповіді», «Арешт пропагандиста», «Не чекали» наповнені динамікою складних людських почуттів. Так побутовий жанр став набирати глибокої сили філософського осмислення, яка в ті роки була притаманна лише історичним темам.

У 1870—1880-і роки. Рєпін створює свої кращі портрети з яскравими життєстверджуючими образами. У цій серії проявився демократизм художника, його любов до людини і глибокий психологізм. Дійсно, в написанні портретів Іллі Рєпіну не було рівних. Досить розглянути серію портретів творчої інтелігенції Росії: письменники, лікарі, вчені, художники, актори: Сєченов, Менделєєв, Тургенєв, Толстой, Крамськой, Васнецов, Маяковський, Стасов та ін.
Відомі портрети-етюди до монументального полотна «Урочисте засідання Державної Ради». Картина виконана спільно з художником Б. Кустодієвим і І. Куліковим. Як говорив сам живописець, це полотно було фіналом його творчості. Величезна картина наповнена більше 80 художніми образами сановників на чолі з царем. У цьому творі розкрився талант Рєпіна-імпресіоніста (про що свідчать односеансні етюди, створені в 1901—1903 рр.).
Слід відзначити досягнення Іллі Рєпіна в історичному жанрі.

Художника захоплювали сильні натури, сповнені глибокого психологізму і драматизму, такими були картини «Царівна Софія» (1879) та «Іван Грозний і син його Іван» (1885) — обидві зберігаються в Третьяковській галереї). Останнім значним історичним твором Рєпіна була картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (1878—1891). Цю картину купив цар, а нині вона зберігається в Російському музеї Москви. Основним героєм став мужній народ, що бореться за свої права.

У 1894—1907 роках І. Рєпін викладав в Академії мистецтв, а в 1898—1899 роках був її ректором. Його вихованцями стали всесвітньо відомі художники І. Бродський, І. Грабар, Д. Кардовский, Б. Кустодіев, Ф. Малявін, А. Остороумова-Лебедєва, І. Білібін, В. Сєров та багато ін.

Після 1917 року Рєпін жив у садибі своєї другої дружини Нордман в Куоккале у Фінляндії. У «Пенатах» він помер і був похований, а в 1940 році там відкрили його меморіальний музей.

Велич Іллі Рєпіна розкрилася завдяки гармонійному з’єднанню вродженого таланту, дару вразливості, вишуканості, широкого світогляду і незвичайної працьовитості. (Навіть у період тяжкої хвороби в 1907 році, в результаті якої права рука художника була паралізована, він писав картини, прив’язавши пензель до лівої руки).

Творчість Іллі Рєпіна тісно пов'язана з передовими ідеями своєї епохи, є однією з вершин демократичного мистецтва кінця ХІХ початку ХХ століття. Художник по праву увійшов до когорти великих людей планети.

Валентина Єфремова




Читайте також: 

Коментарі

Зображення користувача Анонім.
Репин - русский художник. 1844 год.. какая Украина))) не смешите
Зображення користувача Ivan Sche.
Дякую, за уважність))

Додати новий коментар