|
Є люди, творчий шлях яких пов’язаний з важливими періодами держави. До них відноситься ім’я художника з Середино-Будського краю, що на Сумщині, — Миколи Яковича Лебідя.
Микола Якович народився на хуторі Кустин Середино-Будського району у 1936 році, в багатодітній сім’ї. Майже все життя проживав у Києві, де після тяжкої хвороби передчасно пішов з життя 30 квітня 2007 року. Фатівську освіту здобув у Санкт-Петербурзькій академії В.І. Мухіної, він здобув не тільки високу майстерність як художник, а й всмоктав у себе шляхетний дух північної Пальміри Росії.
В Києві М. Лебідю пощастило спілкуватись з видатними українськими митцями як О. Скобліков, М. Дерегус, Т. Яблонська, Г. Кальченко, І. Літовченко, В. Бородай та В. Касіян. Підтримка метрів Українського образотворчого мистецтва надавала натхнення, творчих сил та впевненості. З 1967 року він вже став членом Спілки художників СРСР.
М. Лебідь працював у галузі акварельного живопису, художнього проектування, прикладної графіки та художнього конструювання. В галузі дизайну та промислового мистецтва Лебідь входить у провідне коло фахівців, які відроджували ці галузі в середині ХХ століття.
У 1986 році був нагороджений премією ім. М. Островського. Микола Якович власник дев’яти авторських свідоцтв Ради Міністрів СРСР та двох медалей ВДНГ СРСР за створення нових високохудожніх виробів. В творчий біографії художника плідна праця в галузі медальєрного мистецтва та нагородної символіки. У творчому доробку митця виготовлені 24 нагороди різних державних та відомчих рівнів України. Слід назвати Почесну відзнаку МВС України — «Хрест слави», Триступеневий орден України «За мужність», Зірку 1 ступеня, Почесну відзнаку Держкомкордону «Почесний прикордонник».
Просто неможливо перерахувати безліч проектів, впроваджених в життя М. Лебідем на посаді головного художника Української торгової реклами Міністерства торгівлі України. Досить назвати лише галузі в кіно — телереклами, вітринні, інтер’єрні, щитові, друковані рекламні твори. Саме за проектами М. Лебідя комплексно оформлювались центральні вулиці багатьох міст України, київський Хрещатик, будинки культури, різноманітні варіанти малої архітектури. В проекті Соціально-культурного комплексу павільйону України на Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у Москві 1985 року були запрошені майстри петриківського розпису, косівської кераміки, кролевецького ткацтва. За цей проект Лебідь був нагороджений дипломом Всесвітнього фестивалю та республіканської премією ім. М. Островського.
Слід назвати витвори технічної естетики як піаніно «Україна», серію гармоней, світильників, сувенірно-подарункові вироби. Камінь, метал, дерево перетворювались в руках майстра на витвори мистецтва, з неповторними естетично-конструктивними особливостями.
Але стихією Миколи Яковича була прикладна графіка. Готуючись до персональної виставки, ми декілька разів переглядали творчі здобутки митця. Кожна папка його задумів зберігає блискучі знахідки будь то для пам’ятних медалей, чи фірмових логотипів, видавничих марок, геральдики, флористики. Орнаменти можна класифікувати в окремий видавничий альбом. В кожному мотиві відчуваються знання історії, фольклору, народних українських мотивів. Відбираючи роботи для каталогу, а їх зібралось у майстерні значний архів, він дуже вимогливо ставився до кожного твору, прагнучи показати свою діяльність якомога ширше.
Малюнки художника зачаровують своїми красномовними фантазіями. Олівець в руках М. Лебідя набуває особливої дорогоцінності, одухотворяє створені образи, стає співбесідником. Він то обережно підкреслює ніжні дитячі постаті, чи моделює романтичні жіночі силуети, або пульсує в кумедних ритмах шаржових варіацій. Окремою сторінкою в творчості митця знаходяться ліричні портрети дружини, дітей. Де б не знаходився художник, незмінним супутником його подорожей був альбом для малювання. В ньому безліч творчих замальовок, композицій, мотивів майбутніх картин.
Багато його творів знаходяться у приватних зібраннях України та закордоном. Микола Якович постійно приймав участь у виставках, мав п’ять персональних виставок з акварельного живопису та малюнків державних нагород. Кожна виставка — це надзвичайно високого професійного рівня презентація, радісна зустріч з прекрасним. Дійсно, в творчості митця органічно трансформувались два споконвічних поняття — красиве і корисне.
Так і жив, творив, викладав наш земляк, знаходячи для кожної справи час, натхнення. Головне — він був відкритим до людей, прагнув нести добро навколо, любив Сумщину. Навколо нього вирувало життя. Природній гумор, веселий норов притягували людей. Здавалось, що Микола Якович бажає подарувати людям щастя, у всякому разі, зробити все він нього залежне, щоб людям було затишніше.
Як професор київського Інституту дизайну інтер’єрів і ландшафтного мистецтва академії керівних кадрів культури та мистецтва, Микола Якович значний час приділяв студентам. Він цінував творчі здобутки інших, тому для Лебідя-вчителя кожен з підопічних був особливим і талановитим.
Незважаючи на щоденну зайнятість, Микола Якович знаходив час для праці у громадській організації «Сумське земляцтво у м. Києві». Очолював журі щорічного дитячого конкурсу малюнку, яке влаштовувало громадське об’єднання. Сотні робіт надсилали юні митці з різних районів Сумської області, і для кожного автора він знаходив слова підтримки, цінуючи творчі знахідки. І як правило, його професійний погляд миттєво відокремлював найкращі перлинки серед численних творчих доробків дітей. За свою працю він був нагороджений Почесною відзнакою Сумського земляцтва.
Його твори експонувалися в місті під час проведення свята «Міст дружби» в рамках заходів до року Грузії в Україні. Він мріяв відкрити в своєму рідному місті Середино-Буді галерейну кімнату, як початок краєзнавчого музею. Завершені переговори з керівництвом, відібрані роботи... Тому завдання членів секції «Мистецька світлиця» — зробити все, щоб мета М. Лебідя відбулася...
Протягом останніх років митець звернувся до акварельного живопису. Його панорамна робота «Земля Сумщини» дихає простором, спокоєм, красою... Його творчий політ сповнювався дивовижного натхнення від побаченої краси, що вирувала навколо. В картинах, створених під час пленерів, відчувався подих історії, сповненої таємності, інколи суворості, особливо із зображеннями храмових перлини України. В цій серії урбаністичних пейзажів слід назвати церкву Святої Трійці в Хоружівці, Всехсвятський храм у Ромнах, ансамбль Києво-Печерської Лаври...
У якій би галузі не працював майстер, його творчості притаманні широкомасштабність композицій, монументальність замислів — будь то втілені у мініатюрні лаконічні композиції нагородних знаків, чи величних краєвидах Карпат, Чорноморського та Кавказького узбережжя, чи дорогих серцю Сумських мотивах. Ось і зігрівають нас теплом серця митця сонячна «Піцунда», романтична «Чеховська затока, м. Гурзуф», захоплює красою «Прикарпаття. Східниця», хвилює «Нижнє озеро Сенеж». Зігрівають серце знайомі мотиви «Зима Сумщини», «Дорога до рідної хати», Седнівські краєвиди. Живопису Миколи Лебедя притаманні світлі, прозорі кольори, панорамність пейзажів.
Особливою шляхетністю сповнені натюрморти з квітами, які так милують око своїми ніжними пелюстками. Відчувається сонячне проміння, що зігрівало кожну квітку троянд, жоржин, мальв, маків. В них щось відверте, тепле, хвилююче, як і в картинах з подорожніх мотивів на батьківщину. Спогади про дитинство, юність...
Малюнок займає особливу частину творчості художника. Микола Якович, здається, не залишається ні на хвилину без олівця чи пензля. Сотні тисяч начерків, замальовок, портретних шаржів, різноманітних варіантів творчих задумів. Вони розкривають творчий темперамент митця, коли ні що не проходе не поміченим перед його допитливим оком. М. Лебідь майстерно підмічає виразність погляду, однією лінією від розкриває характер, вдало підкреслює ракурс, який промовляє до глядача цілим каскадом емоцій. Малюнки наповнені добрим жартом, гумором, деякі розсудливі, а інші на грані гротеску, як в серіях «До зубного лікаря», «На пленері», «На зборах», «В дорозі», або з життя місцевого санаторію.
Де б не бував художник, його альбом поповнювався новими творчими знахідками. Художник вдало підкреслював внутрішній стан обраної натури. Як розповідав сам митець, деякі малюнки мали продовження свого життя у збільшеній композиції і служили поштовхом до майбутніх витворів.
Чимало творів М. Лебедя прикрашають зібрання музеїв Росії, Голландії, Канади, Німеччини, Англії, Об’єднаних арабських еміратів, США, Чехії та рідної України.
Біограф художника І. Бугаєнко узагальнив креативну суть Миколи Лебідя в крилатому вислові — «І в час приземлення рятують крила»... Особливо гостро відчуваємо ми їх глибокий зміст в час, коли немає поруч з нами нашого земляка, друга, художника з Великої літери. В його життєвому польоті завжди було місце піклування про інших. Він був далекий до всього, що скривджує, ображає чи принижує... Його творчий політ був сповнений натхнення, любові до рідної землі, високої культури художньої мови.
Українська культура збагатилась творчістю нашого видатного земляка Миколи Яковича Лебідя, який прославив насамперед свою малу Батьківщину — історичну Сумщину. Ми втратили надійного друга, товариша по пензлю, добру відверту людину, енергії якої вистачало на всіх, кого доля наближала до нього... Співчуття висловлюють художники-земляки члени секції «Мистецька світлиця»: Народний художник України М. Стороженко, заслужені художники України В. Єрмаков, В. Басанець, кандидат мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв Н. Велігоцька, О. Димшиць, художники О. Масик, М. Нечвоглод, Ю. Мануйлович, С. Кривенко, І. Волчек, В. Левченко, В. Шкарупа, заслужені архітектори України Є. Осадчий, В. Юдін та ін.
Валентина Єфремова
|
Микола Лебідь. Пам’яті митця з Великої літери...
