Майєвтика особистості

Метод майєвтики розробив Сократ. В буквальному перекладі з грецької мови це слово означає повивальне мистецтво. Він вважав, що не має права вчити будь-кого, але може побуджувати інших самостійно знаходити істину критично обговорюючи все, нічого не нав’язувати співрозмовнику, але підводячи його до істини навідними питаннями. Тобто допомогти народжуватися істині, як це робила його мати – повитуха при народженні дитини.

Майєвтика – це метод суперечок, який допомагає знайти протиріччя в судженнях співрозмовника і підведення його до істини. Завдяки майєвтики пізнання переходить від філософського сумніву «Я знаю, що я нічого не знаю» до народження істини завдяки самопізнанню «Пізнай самого себе».

Немає сумніву щодо доцільності використання методу майєвтики в дослідженні складних проблем «формування особистості». В навчальному посібнику для студентів медичних вузів «Плекання особистості» ми вже відмічали, що вислів «формування особистості» не цілком вдалий. Сформувати можна горщик з глини або якусь річ, а формування людини не досить точно визначає цю вельми складну і багатогранну діяльність, тому для цього ми запропонували вислів «плекати особистість».

В останні роки чимало зроблено для утвердження гуманістичних цінностей освіти, її спрямованості на розвиток особистості, власне, людський розвиток. Саме ця обставина буде визначати конкурентоспроможність кожної країни. Тому таким важливим є застосування методу майєвтики, який допомагає знайти протиріччя в розвитку особистості.

Так, в розвитку особистості з моменту її зародження було внутрішнє протиріччя. З одного боку, особистість є безпосереднє, цілісне життя індивіда, його внутрішній світ. З іншого боку, з'являється пізнання кожного індивіда та його життям, підпорядкованій тій чи іншій галузі праці.

Виявлення цього протиріччя побачили вже в античній Греції. Класики філософії (Кант, Гегель) показали протиріччя між особистістю та її соціальним становищем. Це протиріччя Кант обґрунтовує як неминуче через двоїстість природи людини, яка є і "явищем" і "річчю в собі".

Гегель показав несумісність особистого ідеалу з дійсністю, пояснюючи це суб'єктивністю цього ідеалу. Він розглядає особистість, не як ізольовану монаду, а як момент всеосяжного роду. Особистість реалізує не суб'єктивні цілі: вона єдина не тільки з родом, але й з усім світом, бо сутність всього світу та сама, що й сутність особистості – дух. Сама теза про можливість реалізації особистих ідеалів базується в Гегеля на постулаті розумності світу як втілення божого розуму.

Підготовка фахівців у вищій школі вийшла на принципово нові засади, які пов'язані з Євроінтеграційними процесами. Тому основні зусилля наших досліджень спрямовані в русло окреслення підходів до проблематики «Формування особистості студента» в умовах впровадження «Болонського процесу», враховуючи наявні протиріччя у важливих поняттях, категоріях і філософських законах.

Так, наприклад, у відомих парних категоріях, таких як: праця і капітал, товар і ринок, єдність і боротьба, наші теоретичні поводирі більше п'ятнадцяти років бачать тільки праві частки (капітал, ринок, боротьба) і осліпли на ліві (праця, товар, єдність), тобто гуманістичну єдність виробництва і виробників товарів. Це привело до падіння виробництва вітчизняного товару, підсилення безробіття серед людей праці, падіння престижу праці, гальмування розвитку особистості.

Сучасна життєва ситуація свідчить і про наявність серйозних дефектів у духовній сфері, що негативно відзначилось на всій системі самопізнання особистості. Неоднозначне розуміння складної, суперечливої, співвідносної категорії «унікальність – універсальність» на рівні держави негативно відбилася на рівні окремої особистості, з одного боку збереження індивідуальної (національної) самобутності, а з другого – усвідомлення соціального зв'язку з цілим (державою), часткою якої ти є.

І подібно тому як небезпечною є втрата особистості в неадекватному стані, так само і небезпечним є форсування інтеграції в світове співтовариство і світовий ринок з роз'єднаним національно-особистим ядром і з порушеною економікою.

Ми ніколи не були на задвірках світової науки, філософії, мистецтва. Слов'янська економічна думка дала світу Н.Д. Кондратьева, М.І. Туган-Барановського, А.Н. Чанова, С.А. Подолинського, на ідеях яких ґрунтується економіка заходу.

Підприємства на Україні, придушили податками і закрили. Принизливо випрошуємо валюту за кордоном. Виходить на поверхню неадекватність поняття «архос – харизма» (Архос грец. – той, хто йде попереду, керівник). Всі задають питання, коли на Україні з'явиться такий кормчий, що буде виконувати роль рятівника Вітчизни? Коли буде адекватна роль кормчого його ідентифікації?

Японія піднялася після війни, взявши на озброєння істину: «Бажаєш нагодувати голодного, дай не рибу, а вудочку». У нас навпаки – ламають вудочку-виробництво, збираючи по всьому світу гроші на рибу. Японія витримала страшний тиск США, категорично відмовившись від американського рису, який у 7 раз дешевше вітчизняного. Уряд Японії став на захист інтересів свого, не давши знищити імпортом дешевого риса японське село, яке зберігало національні традиції, секрет і фундамент японського економічного дива. Логіка нації перемогла математичну логіку, «об'єктивні економічні закони».

Нам необхідні не компрадори (посередники), які продають вітчизну, не компрачикоси, які спотворюють її, не рейдери, які захоплюють підприємства, а такий архос, який готовий за вітчизну в вогонь і воду.

Як відомо першим еквівалентом обміну результату праці був товар (зерно, вівця, віл, тощо). Потім еквівалентом стало золото, яким забезпечувалися паперові гроші. В наш час еквівалентом зробили долар. Еквівалентом одного паперу (гривни) став інший папірець. Доларів надруковано зараз стільки, як сказав Нобелівський лауреат Моріс Ален, що вони перевищують суму реального світового товарообігу в 30-ть разів! І ця фінансова бомба підкладена під нашу економіку. В США дефіцит держбюджету наближається до відмітки 5000 млрд. доларів, і вже не таємниця, що рішення цих і інших своїх фінансових і інших проблем США прямо пов'язує з ринком України та Росії.

Китай розпочав реформу за 10 років до нашої перебудови. Там нічого не зупиняли, не приватизували, не перебудовували, а добудовували. Надали бажаючим кредити і можливість створювати і будувати свої приватні підприємства. Там, правда розстріляли демонстрацію демократів на площі Тайяньминь і 11 тисяч хабарників на стадіоні. Але те, що Китай біжить скоріше всіх у світі (15 років по 10% росту) і те, що інвестори вибудовуються в чергу - це цікаво. У нас навпаки: кисень перекритий приватним підприємства відкритий картелям, свідомо вирощуємо олігархів, забувши про золоту середину. І от результат, декілька фінансових груп контролюють до 50 відсотків економіки і значну частину ЗМІ.

МВФ (міжнародний валютний фонд) вишукав для нас шість методів вирівнювання дефіциту бюджету: - збільшення доходів в державу скарбницю і зменшення затрат:

1). Невиплата або затримка зарплати;
2). Збільшення зарплати;
3). Збільшення цін;
4). Зниження витрат на охорону здоров'я, освіту;
5). Введення платної медицини та навчання;
6). Зменшення кількості населення.

А потрібно інше. Розвивати, своє виробництво, обмежувати імпорт, сприяти експорту.

І ось наслідок: „ В Україні найбільш високий рівень заробітної плати в народному господарстві, на 1 січня 1996 року був зафіксований не у виробників матеріальних і духовних цінностей, які забезпечують теперішнє і майбутнє нашої держави, а у працівників фінансово – кредитних установ (більше ніж в 2 рази), А біля сміттєвих баків все частіше можна зустріти людей похилого віку достатньо інтелігентного вигляду."(В.А. Поповкін)

У нас деякі некеровані представники демократії з кишенями повними грошей спотворюють коштовності. Теперішню розруху називають „економічним романтизмом". Непідконтрольні сорому і свідомості, з перекрученою логікою вони намагаються керувати нашим реальним життям. І якщо їх не зупинити, вони натворять ще не мало біди. Вони фальсифікують реальність в добру або погану сторону. Негативне (катастрофічне) фантазування – при найменшій погрозі роздмухують її з нав'язливим моделюванням погрозливих ситуацій. Або навпаки, позитивне фантазування – домисли роздування позитивної інформації про себе (або про іншого). Вони використовують превентивну, (попереджуючу) агресію. Взаємне „накручування" залякування і злоби, злоби і залякування - є джерелом 50-ти відсотків міжнаціональної ворожнечі усіх рівнів. (С . Бахтіярова)

Принциповою особливістю сучасного формування особистості є зміна функцій таких провідних соціальних інститутів як Держава – ЗМІ (засоби масової інформації), Освіта та Сім'я. Вчені-суспільнознавці неодноразово попереджують Державу, ЗМІ про пагубність пропаганди гріха, порока, насильства, злочинності моральної нечесті. Але їх слова, на жаль, не чують ті, хто відповідає і контролює сьогодні інформаційний ринок.

Кожен викладач знає, що для виховання необхідно плекати добрі паростки, а не будяки. А що ж вирощує наше телебачення, нові телеіміджмейкери? Керують інформаційним простором ті люди, які оголосили інформаційну війну культурі і народу. Хто це робить, хто підбирає для нас саме це? Адже не диявол це робить. Не забудемо, що в Євангеліє від Матвія сказано: «вбивство душі ще більший гріх, чим вбивство тіла»!

Є особистість, але є і народ. Для нього національна диференціація й інтеграція однаково реальні. Але спотворене мислення часто їх розподіляє, що породжує велику кількість проблем. В той же час науково-технічний прогрес підсилює національне нівелювання, загострює почуття національної виключності. Дійсно, є цивілізований патріотизм, а є гомінкий, який показує сатанинське обличчя. У кожної людини є особистісне ядро і в душі кожного народу живе свій стрижень національної ідеї.

«Поцілиш у корінь – доберешся до вершини». Лише спираючись на національні коріння, можна досягнути вершини інтернаціонального братерства і згоди, але ні в якому разі не підрізаючи їх.

Російськомовний філософ-українець який закінчив Київський університет М.Бердяєв, відзначив: «Всякая национальность есть багатство единого и братски объединенного человечества, а не препятствие на его пути».
У кожній особистості є і спека, і холод, і у кожного своя міра того чи іншого. Вчений Т. Адорно відзначив і так звану маятникоподібну поведінку (хамство — лакейство). Така особистість з вище стоячими посадовцями висловлює приниженість та подобострастіє, а з нижче стоячими авторитарність та власність.

Відомий поет Тютчев написав, що в житті проходить ніби роздвоєння єдності особистості:

О вещая душа моя
О сердце полное тревоги
О как ты бъешся на пороге
Как бы двойного бытия.

Родоначальником філософії особистості є Сократ. Вже в його філософії відбивається розчеплення поняття «особистість». Тому так важливо використовувати його метод майєвтики критично обговорюючи все, знаходити істину.

	Tweet
	Нравится