|
Сьогодні багато наших співвітчизників шукає кращих заробітків закордоном. Про те, як при цьому уникнути багатьох неприємностей, не потрапити у кабалу розповідає Мирослава Дебелюк, консультант «гарячої лінії», менеджер програм із запобігання насильству Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна».
Програма «Ла Cтрада - Україна» діє з 1997 року. Коли започаткувався проект з яким труднощами стикалась ваша організація при впровадженні в Україні порівняно з іншими країнами?
Були певні труднощі, які полягали в основному у відсутності відповідної законодавчої бази, стосовно торгівлі людьми, не було статті в Кримінальному кодексі за якою можна було б покарати за такі правопорушення, не було Державної комплексної програми їхньому запобіганню.
Були труднощі й у роботі з урядовцями та особами, що займали певні посади, які не сприймали це як проблему. Наприклад, коли ми приходили до школи з лекціями, то директор просто не розуміла чому ми прийшли. Але цю проблему ми досить швидко вирішили – підписали в 1998 році рекомендаційний лист в Міністерстві освіти і науки України, в якому дозволялось проводити лекції в певних учбових закладах. І коли ми вже приходили до школи з цим листом, було зовсім інше ставлення.
Довелось також працювати у напрямку лобіювання законів. В результаті якого були внесені доповнення до старого Кримінального кодексу, зокрема ст. 124 „Торгівля людьми”. В новому Кримінального кодексі це стаття 149, в яку 12 січня 2006 були внесені зміни та доповнення, де були зняті обмеження щодо перетину державного кордону України.
Були також труднощі і з журналістами. З огляду на свою професію багато з них шукали якихось історій, які б піднімали популярність їхніх газет. Тобто ми розказуємо журналістам про нашу роботу, а потім відкриваємо газету і бачимо, що було придумано якусь історію, якої насправді ніколи не було. Тому наша організація виробила стратегію у спілкуванні із журналістами – перш ніж стаття піде до друку ми маємо з нею ознайомитися. Нажаль дуже часто ми стикаємось з журналістами, які прагнуть щось придумати, нафантазувати.
Розкажіть яку практично допомогу надає міжнародний центр і яким верствам населення?
Я почну з напрямків нашої діяльності. Перш за все це лобіювання включає експертизу законодавчих актів, стосовно стану жінок в Україні; проведення досліджень з проблем прав жінок; проведення семінарів, конференцій, круглих столів з проблеми; співробітництво з урядовими і неурядовими організаціями в Україні та за кордоном, з міжнародними організаціями з метою запобігання торгівлі жінками і допомоги потерпілим від торгівлі людьми. В цьому напрямку ми працюємо з урядовцями, депутатами, спеціалістами в галузях юриспруденції, соціології психології, соціальної роботи.
Іншим напрямком нашої роботи є превентивно-освітня діяльність. Цей напрямок включає в себе проведення тренінгів, семінарів, конференцій, видання матеріалів, бюлетенів, друкування листівок з проблеми запобігання торгівлі; співробітництво з урядовими і неурядовими організаціями в Україні та за кордоном, з міжнародними організаціями з метою запобігання торгівлі жінками. В даному напрямку ми працюємо з молоддю старших класів шкіл, у ліцеях, ПТУ, училищах і вищих учбових навчальних закладів, зі студентами різних спеціальностей.
Для майбутніх фахівців у соціальній сфері та юриспруденції проводимо спеціалізовані лекції. А також проводимо семінари для вчителів й інших спеціалістів, які далі будуть працювати по проблемі торгівлі людьми з групою ризику. До груп ризику можуть входити і жінки і чоловіки, і молодь. Хоча торгівля людьми у більшості асоціюється саме з жінками, однак потерпілими можуть бути і чоловіки і діти, люди які мають годувати свою родину, і не знайшовши можливостей для заробітку України, їдуть працювати закордон. Це те, що стосується превентивної діяльності, звичайно, це далеко не все.
В нас є багато книжок, відеоматеріалів створених співробітниками міжнародного жіночого правозахисного центру. Одне з таких видань – це навчально-методичний посібник „Запобігання торгівлі людьми та експлуатація дітей”, який ми розповсюджуємо по школах і до нього розроблено відео-додаток, що дозволяє краще сприймати інформацію. Для вчителів ми проводимо різноманітні фокус-групи, тренінги, курси з метою підвищення кваліфікації.
Що стосується двох інших напрямків діяльності, то одним з них є „гаряча лінія”. Національна „гаряча лінія” з питань торгівлі людьми, а також питання насильства та захисту прав дітей є безкоштовною для всіх дзвінків в межах України, це дуже важливий момент, оскільки будь-яка людина, яка вирішила поїхати за кордон може подзвонити і детально про все розпитати. На „гарячу лінію” з листопаду 1997 по грудень 2005 року включно надійшло 28109 дзвінків серед них консультацій щодо працевлаштування закордоном, навчання, відпочинку; пошук шляхів повернення на батьківщину, близьких запити щодо зниклих за кордоном. Також були консультації по одруженню та розлученню з іноземцем та вирішення питання повернення дітей. Організаційні питання допомоги потерпілим.
Якщо до нас надходять дзвінки щодо повернення людей в Україну, розшуку за кордоном і надання соціальної допомоги, то в силу вступає інший напрямок діяльності – соціальна допомога. До цього напрямку входить: пошук людей за кордоном, якщо на гарячу лінію надійшов дзвінок про те, що «дівчина телефонувала, плакала, просила їй допомогти повернутися в Україну», тоді ми просимо рідних написати нам лист з певними даними – дата народження, коли, куди виїхала, з якою метою, коротко описати всю історію. Далі, за цим листом ми починаємо працювати, звертаємося із запитом до Міністерства закордонних справ або консульств за кордоном, а також до міжнародних організацій, з якими ми співпрацюємо з проханням допомогти в такому пошуку.
Якщо цю людину знайшли закордоном, ці організації можуть надати притулок, першу медичну допомогу, допомогти повернутися. На території України є також можливість надати короткотерміновий притулок. Крім того є можливість надання більш довготривалого притулку, якщо людина за певних причин не може повернутися додому. Це можуть бути погрози з боку трефікерів або коли людина вирішує питання , що ж їй робити далі. Також це надання медичної психологічної допомоги, інколи гуманітарної і фінансової підтримки відповідно до потреб людини, а також можливість перекваліфікації з метою реалізуватися і набути навичок професії, яка користується зараз попитом в тому чи іншому регіоні.
А які країни, з огляду на ваш досвід, є найбільш проблемними?
Це європейські країни. Дуже багато людей їздять в Італію. Окрім того це Туреччина, Ізраїль, Об’єднані Арабські Емірати, більшість країн Центральної та Східної Європи. Можна згадати Чехію і Польщу, де також виникає досить багато проблем, коли люди живуть з мізерною зарплатою в однокімнатній квартирі вдесятьох, хоча обіцяли їм інші умови, іншу зарплатню. До США важче виїхати, але багато фірм, користуючись тим, що Посольство США досить рідко видає робочі візи – лише висококваліфікованим фахівцям, беруть гроші за оформлення документів на працевлаштування, а насправді в посольстві люди не проходять співбесіду і весь прибуток за оформлення документів фірма залишає в себе. І потім гроші неможливо повернути і неможливо довести шахрайство фірми.
У вашого центру багато напрямків діяльності. Як ви розподіляєте обов’язки між працівниками і чи є у вас волонтери?
В центрі зараз працює 14 людей. В минулому році нам постійно допомагали шість волонтерів, деякі приходили раз на тиждень, деякі брали участь в певних заходах по мірі необхідності. Ми залучаємо до нашої діяльності і фахівців з державних установ, (Кабінет Міністрів України; Комітет Верховної Ради України; Міністерство у справах сім’ї, дітей, молоді; Міністерство закордонних справ України) громадських організацій, спеціалістів різних галузей,
Розкажіть у якій формі ви проводите діяльність у регіонах, зокрема на Західній Україні, де через скрутне економічне становище люди вимушені їхати на заробітки закордон, але не мають доступу до широкого спектру інформації щодо превентивних заходів?
Існує багато організацій-партнерів, зокрема регіональні „гарячі лінії”, організації, що надають соціальну допомогу потерпілим, які працюють з людьми в регіонах. На базі таких організацій створені лекторські групи. Наприклад, якщо така група створена в Ужгороді, то вона проводить лекції по Закарпатській області. Лектори проходили тренінги у нас – в «Ла Страді-Україна», деякі з них були на схожих програмах за кордоном.
Досить часто люди з регіонів нас знаходять по телефону, через Інтернет, контакти яки зазначені на буклетах, плакатах нашого Центру, телефонують, пишуть нам потім просять провести лекцію, надати наші матеріали.
Також в нас є плани щодо співпраці з релігійними організаціями, оскільки дуже багато людей з якими ми працюємо, особливо це стосується Західної України, є віруючими.
Як ви визначаєте ефективність проведеної вами роботи?
Одним з методів перевірки ефективності нашої діяльності є анкетування, яке проводиться до і після лекції.
Також перевірити нашу ефективність можна через „гарячу лінію”: трапляються випадки на „гарячій лінії”, коли люди телефонують і дякують. Звичайно, не всі телефонують, але через тих хто дзвонить ми дізнаємось про дієвість наших заходів. Крім того ефективність можна оцінити, опираючись на соціальний напрямок нашої діяльності, коли ми знайшли, повернули людину, після того як вона була в розпачі, пройшла реабілітацію і в результаті ми бачимо її в гарному настрої, з планами на майбутнє, коли людина пройшла курси і влаштувалася на роботу, ми бачимо, що ми комусь допомогли.
Чи були якісь випадки, що вразили вас, щось змінили у вашому світогляді?
Звичайно, про якісь радикальні зміни важко сказати, вони так швидко не відбуваються. Я є менеджером і консультантом на „гарячій лінії”. Саме на „гарячій лінії” бувають різні дзвінки, випадки, непередбачені ситуації, які так чи інакше впливають на мене.
Як довго ви працюєте в міжнародному центрі?
З 2000-го року.
Чи можете ви назвати свою роботу покликанням?
Справа в тому, що я ще в школі і Вузі займалася громадською діяльністю. І така діяльність мене завжди цікавила приваблювала. І тому через свій досвід я почала розуміти що НУО можуть впливати на вирішення проблем, саме завдяки діяльності громадських організацій можна вирішувати багато проблем суспільства, особливо в соціальній сфері. Прикладом Цього можна назвати нашу організацію «Ла Страда».
Чи могли б ви нашим читачам дати прості поради як уникнути таких проблем?
По-перше перед поїздкою за кордон радимо звернутися до нас на „гарячу лінію” і проконсультуватися. Більшість порад міститься в брошурі «Якщо ви збираєтесь за кордон…», яку ми роздаємо на лекціях:
• нікому не довіряйте Ваш паспорт;
• якщо ви збираєтесь працювати за кордоном Вам необхідно підписати контракт;
• залиште вдома детальну інформацію про своє майбутнє перебування за кордоном з адресою та контактними телефонами;
• заздалегідь дізнайтесь телефони українських посольств та консульських представництв та візьміть їх з собою;
• термін перебування на території іноземної держави вказаний у вашій візі, порушення візового режиму унеможливить ваш наступний виїзд за кордон.
Які ж причини, на вашу думку, приводять до того, що людина потрапляє в скрутну ситуацію закордоном?
Люди прагнуть кращого життя і непроста економічна ситуація в Україні змушує людей шукати його деінде.
Інша причина, можливо, пов’язана з нашою ментальністю – люди вважають, що з ними таке не трапиться. Вони думають: «Я все знаю», і через свою самовпевненість забувають про обережність.
За даними ООН торгівля людьми займає третє місце по прибутковості після торгівлі зброєю та наркотиками. І щоб заробити гроші трефікери ідуть на все, їх методи заманювання в тенета торгівлі людьми еволюціонують. Якщо порівняти оголошення 1999 року і зараз, то у раніше вони були такі: «ніякої освіти, без знання мови, навчимо....», а зраз пишуть: «з вищою освітою, зі знанням мови, ....» і люди думають, що справді шукають спеціаліста. Це організований бізнес, система, і дуже складно неурядовим організаціям, навіть у співпраці з державними структурами протидіяти цьому.
Що ви хочете побажати читачам «Справ сімейних»?
Хочу побажати цілеспрямованості, обізнаності в захисті своїх прав. А також сімейної злагоди, радощів.
|
Міжнародний правозахисний центр «Ла Страда – Україна»
