Трепет справжньої любові

Від щирих усмішок посвітлішав вестибюль Національної бібліотеки імені Ярослава Мудрого. Це зустрічалися учасники Другого Київського міжнародного літературно-музичного фестивалю «Причал на Поштовій» за сприянням Українського фонду культури імені Бориса Олійника.

Члени журі — відомі імена: Олесь Коляда — композитор і виконавець, соліст білоруського ансамблю 80-х «Сябри», Раїса Недашківська — народна артистка України, заслужені діячі мистецтв Валентин Касьянов — композитор, доцент, викладач кафедри музики педагогічного університету імені Драгоманова, відмінник освіти, Вікторія Касьянова — викладач педагогічного університету імені Драгоманова, відмінник освіти, Василь Дробот — поет і композитор, Людмила Кулешова — оперна співачка, заслужена артистка України, Поліна Асоянц — письменниця, член Української асоціації письменників художньо-соціальної літератури.

З веселим щебетом усміхалися гості з Японії — молоді волонтери з «Федерації жінок за мир у всьому світі» на чолі з головою Моріко Хорі. 

Чинно вели себе стримані й одухотворені семінаристи-благословіти з Київської духовної академії, які прийшли надихнути своїм церковним співом українців на добрі діла.

Фестиваль розпочався зі вступного слова Тетяни Кудінової-Калініченко — організатора конкурсу-фестивалю, члена НСПУ, яка познайомила учасників і гостей із умовами його проведення. Слова-побажання конкурсу прозвучали з вуст помічника народного депутата України Олега Ляшка Андрія Махніцького, який щиро опікується справами культури й зокрема роботою Українського фонду культури імені Бориса Олійника, працівників Національної бібліотеки імені Ярослава Мудрого та голови журі конкурсу-фестивалю заслуженої артистки України Людмили Кулешової.

А далі сплеск позитивних емоцій вихлюпнули в залу чарівні ведучі: член Асоціації письменників художньо-соціальної літератури Анна Григорович і соліст Академічного ансамблю пісні і танцю Державної прикордонної служби України Андрій Кравченко.

Хор семінаристів Київської православної богословської академії Михайлівського собору здійснював церковне освячення… Духовний гімн «Боже великий єдиний, нам Україну храни» торкався найпотаємніших струн душі кожного учасника. Зал стояв велично і гордо. Кожен проймався тонким трепетом любові до своєї рідної землі, помислами і думками підносився до висоти небес. А в пам'ять про загиблих у війні звучала пісня-реквієм «Пливе кача». І капали сльози, і билися серця в унісон від великої печалі та великої любові.

Ведучі оголосили перших конкурсантів. Це були гості з Японії. Веселі й запальні, вони ділилися з нами своїм національним мистецтвом: філософського змісту танцями, заворожливим співом і враженнями від побаченого й почутого в Україні. До цього часу про Україну вони знали лишень Чорнобильські події. А тепер на власні очі побачили розкішну українську природу, величні міста й смачні українські страви, відчули співочий і натхненний патріотизм українського народу. «Ми обов’язково розповімо про такий чудовий український конкурс-фестиваль у Японії», — прозвучало у виступі Моріко Хорі — Голови «Федерації жінок за мир у всьому світі», яка з радістю представила своїх друзів-волонтерів і побажала миру й процвітання Україні.

А далі лилося щире втаємничене українське слово поетичних надбань. 

Сиві досвідчені письменники і юні окрилені поети представляли по-своєму цікаві та в більшій чи меншій мірі майстерні, але такі хвилюючі твори. Були вони написані й промовлені серцем українця, українця-патріота, який має велику душевну наснагу й любов до Батьківщини, якого тривожить і радує навколишній світ.

Найбільше творів про війну… Хоч це страшна і печальна тема, але це наша реальна та невблаганна дійсність, яка не залишає байдужим жодного, яка болить, квилить і крає серце. Молоді поети-початківці показали, як хвилює їх ця тема, а старші були стривожені, як зарадити цьому горю та вселити надію молоді на добрі, мирні часи…

І пробивалися промені любові, і звеличувався Київ — серце України, яке тривожно та нестримно б’ється на схилах древнього Дніпра у ритмі сучасності культурою нашого народу, творчістю і натхненням поетів, композиторів, виконавців. Звучала муза й давнім часам Київської Русі, які возвеличували її, — великим майстрам і сподвижникам, талановитим зодчим, що збудували цю велич і красу, та мудрому слову, що прославляло й окриляло їх.

Звучали пісні: сучасна, українська народна «Я — України син» у виконанні Андрія Кравченка, «Купальські зорі» — тріо «Осінь», «Бандуристе, орле сизий» — ансамблю народної пісні «Барви осені», «Взяв би я бандуру» у виконанні Олега Томашевського, лемська пісня «Ой верше мій, верше» — Ольги Борусене, пісня грузинська та іспанська — у надзвичайно майстерному виконанні вокально-інструментального ансамблю «Група геніїв», злітала на високих нотах італійська пісня «Санта-лючія»… І об’єднувалися серця у співзвучному ритмі радості та тривоги, суму й великої любові до життя — здійснювався обмін почуттів та обмін культур.

А другого дня — урочисте закриття фестивалю: вручення нагород конкурсантам і гала-концерт. Так, саме вручення нагород конкурсантам, а не переможцям, бо переможцями були всі. 

 




Галерея: 
Читайте також: 

Додати новий коментар