Мистецькі обрії Юрія Шемшученка

Є у Ю. Шемшученка ще одна пристрасть — образотворче мистецтво. Підґрунтя до цього не простого хобі, закладене ще з дитинства, бо батько Юрія Сергійовича Сергій Іванович Шемшученко був художником. Він володів різними видами образотворчого мистецтва у портретній графіці, пейзажному та жанровому живопису і без професійної освіти, з талантом від Бога, все життя створював навколо себе хвилюючу красу.

«Художня спадщина мого батька і нині зігріває серця людей», — поділився в інтерв’ю Ю. Шемшученко. Народився Ю. С. Шемшученко у старовинному місті Глухові Чернігівської губернії (нині Сумська область), колишній гетьманській столиці, в 1935 році у родині козацького походження. За більш ніж 1000-літню історію місто уславило себе на терені українського державотворення та розвитку вітчизняних культури і мистецтва. Все це вплинуло на майбутній світогляд Ю. Шемшученка, який всмоктав оцей вагомий скарб у своє серце та душу.

Юрій Шемшученко створив колекцію з творів батька, власних та подарунків друзів. Більшість із них мають глухівське та київське походження. Вплив мистецтва передвижників та класичного реалістичного мистецтва відчувається в картинах митця, і невипадково, бо сам Ю. Шемшученко за своїм внутрішнім станом — зразок академічної школи та щасливого родинного виховання. «Поїздки на природу завжди викликали у моїй душі палкий потяг до малювання, у кожному краєвиді я відчував художній образ і намагався передати його в живописі», — згадував Юрій Сергійович.

Такими є картини з осінніми мотивами, лісовими галявинами та дорогами, які завжди налаштовують до філософських роздумів. Де б не бував Юрій Сергійович, його палка уява надихала на передачу побаченого на полотні. Так побачили світ мотиви сонячного Кіпру, Кримське узбережжя, рідне глухівське подвір’я, мотиви Київщини. Він упевнено вірить, що його зірка сяє у безкінечному Всесвіті не тільки науковими надбаннями. Його дружина, вірна супутниця життя Інна Василівна, розповіла, що найкращим відпочинком Юрія Сергійовича був живопис. У кожному мотиві природи він умів побачити особливу родзинку і з особливим натхненням відкривав мольберт.

 

 

Самими дорогими серцю картинами є пейзажі з рідної Глухівщини, там де він народився, відчув потяг до прекрасного, де батьківська хата та зароджувалися перші почуття.  «Завдяки аматорському образотворчому мистецтву наше суспільство отримало значний поштовх у формуванні естетичних поглядів широкого кола людей», — висловився свого часу народний художник України лауреат Національної премії М. Стороженко. Ім’я митців Сергія та Юрія Шемшученків у цьому ряду.

Мені захотілося розпитати у Юрія Сергійовича про серію портретів, яку від створив ще у шкільному віці. Серія з 30 малюнків тушшю розкриває цілу епоху представників вітчизняної та зарубіжної науки, літератури, музики, політичних діячів. По суті, уже в молодому віці Юрій Шемшученко виявив серйозне ставлення до життя та вдумливе відношення до шкільного навчання. До цієї серії увійшли портрети відомих письменників, яких усі ми вивчали по шкільній програмі, — Д. Фонвізін, Т. Шевченко, О. Пушкін, Л. Толстой, М. Гоголь, М. Горький, І. Крилов, М. Коцюбинський та ін.

Привернули увагу юнака й військові, державні, політичні діячі та композитори. Велетні світового рівня хвилювали моє уявлення і зворушували своєю масштабністю мислення та самобутньою творчістю. Загалом мистецтво є для мене алгоритмом життя, «нектаром душі, зібраним у праці і муках», — поділився Юрій Сергійович. Що поєднує цю серію з художньої точки зору? По-перше, молодий художник знайшов славний стиль виконання, незважаючи на те, що образи персоналій були взяті з портретів шкільних підручників.

По-друге, у творах відчувається дивний піднесений стан та захопленість митцем цими персоналіями. Він запрошує нас створити екскурс у історичне минуле та відчути вагомість кожного створеного образу. Тут сама техніка м’якого моделювання вдало підкреслює людяні риси, а вдумливі погляди надають портретам вольового характеру, легкість малюнку обумовлює особливий романтичний стан. За цим усім — сміливість та замріяність юності. Я вже згадувала, що в зібранні Ю. Шемшученка є подаровані твори, до кожного з них він має особливе ставлення.

Так, картина художника Ю. Мануйловича «Тріумфальна брама у Глухові» навіює думки про життєвий шлях у люди — це дорога батьків Ю. Шемшученка та власна дорога у широкий світ науки. Оберегом родини Шемшученків є ікони, написані батьком: образи «Святого Миколи-Чудотворця», «Святої мучениці Параскеви», «Сумуючої Божої матері», «Неопалимої Купини», «Пресвятої Богородиці Тихвінської» та ін. Частину ікон Юрій Сергійович реставрував та подарував Глухівським церквам.

Мальовниче панно з бурштину з зображенням Верховної Ради України — це подарунок від керівництва українського парламенту, Картина «Пам’ятник Магдебурзького права» написана київським художником Д. Філатовим, мотиви київських храмів, краєвиди карпатської теми — далеко не повний список улюбленої колекції. Почесне місце займає портретна галерея видатних учених Української держави, борців за незалежність України. Особливий настрій надає динамічна картина «Ранок. Коні» пензля київського художника В. Синявського.

Вона, як дороговказ, спонукає до постійного руху вперед, до світлого майбутнього українського народу. Але багато чого б не склалося, якби доля не поєднала Юрія Сергійовича з його музою, вірним другом та улюбленою дружиною Інною Василівною, яка стала його берегинею та матір’ю двох синів. Так, з 1959 року благословенний брак звершує свою подорож на цій благословенній землі. Радують серце й троє онуків, які ростуть у великій родині Шемшученків, яка щедро дарує людям своє душевне тепло.

Валентина Єфремова, фото з виставки.




Читайте також: 

Додати новий коментар