Модульне оригамі врятувало життя

Найрізноманітніші звірятка і тваринки, птахи і квіти, господиня 2018 року — Собака... Це не весь перелік сувенірів, які зробив по техниці модульного оригамі Олександр Петров. Напередодні нашої зустрічі він змайстрував сніжинки для новорічної Handmade-ярмарки Громадської організації «Федерація жінок за мир у всьому світі» (ГО «ФЖМС»). 

«Щоб зробити одну сніжинку, потрібно 5 листів паперу, з яких складаються багато модулей різного розміру, і потім сама сніжинка. Дуже захоплююче, але щоб зробити один модуль, потрібно 13 разів згорнути папірець. Це довго, тому не всі беруться», — ділиться досвідом майстер.

Олександр Миколайович народився 23 квітня 1940 року в містечку Шпола Черкаської області. Він третій рік займається оригамі, до того ж його хобі було вирізання лобзиком. Шикарна шафа-аптечка з ДВП (його легко обробляти, не розшаровується), як пам’ятка минулого хобі, знаходиться в одній з кімнат. Але після виявлення раку легенів і перенесення операції улюбленою справою займатися вже було не можна, бо дихати пилом заборонялося. Це не зупинило Олександра. Він перекваліфікувався і почав займатися модульним оригамі. «Я вже на пенсії, є онуки, сиджу дома. Але не можу нічого не робити. Тому почав створювати оригамі».

Дружина Валентина Дмитрівна спокійно відноситься до хобі чоловіка, незважаючи на те, що всі кімнати вже заставлені сувенірами. Одружилися вони в вересні 1964-го, разом уже 53 роки і справили «золоте» весілля. Живуть у квартирі разом із дочкою, зятем і онуком. У липні 2017 року подружжя Петрових було особливо відмічене районною та міською подяками, як люди, які прожили в шлюбі 45 років та більше. «Інститут сім’ї руйнується, молодь сама по собі й все для себе, не бажають один одному поступатися», — журиться дружина. Олександр Миколайович продовжує: «Діти не хочуть читати, нікому не потрібна моя бібліотека, в якій близько однієї тисячі книг. У мого тата було троє дітей, і в кожного з нас також по троє дітей. Ми наслідували традицію багатодітної родини. У нас дві доньки і син. Я звик так: заміна собі, дружині та прибуток державі повинен бути! (Сміється). Старший син пішов по моїх стопах — він військовий, підполковник на пенсії. Я сам по професії юрист-правознавець. Тоді, в 70-х роках, була тенденція направляти найкращих виробничників на зміцнення органів правосуддя, влади і т. д. Робочий колектив Київського радіозаводу, де я тоді працював, направив мене через райком партії як найкращого працівника в органи внутрішніх справ. З тих пір я виріс від рядового до підполковника. Трудовий стаж більше 46 років».

Подружжя 7—8 років не споживають кави і цукру, бо у дружини цукровий діабет. За компанію Олександр Миколайович також відмовився від цих продуктів. Від хвороби суглобів він вживає натуральний яблучний оцет: «Коліна захворіли ще в часи військової служби. Одного разу в архіві я знайшов книгу «Саміздату» з перекладом досліджень Джарвиса «Мед та супутні товари». Там прочитав опис дії яблучного оцту. У одного американського лікаря були велика ферма для корів і сад. У корів почалася хвороба суглобів, вони стали падати і припинилася лактація. Чоловік давав оцет, який робив зі жмиху яблук, що залишилися після віджиму соку. 
Корови піднялися на ноги і з’явилося молоко. Потім лікар почав на своїй родині випробовувати дію оцту, а також лікувати ним дітей, чоловіків і жінок. У жінок, які до цього не могли завагітніти, через кілька місяців були при надії! Чоловіки скидали зайву вагу і більше її не набирали, суглоби переставали боліти. В невеликій кількості (1 ст. л. на стакан води 3 рази на день) він має лікувальний ефект. Я п’ю його до припинення болю, потім ефект зберігається до півроку. Яблуко має чудову здатність лікувати, бо в ньому є один із важливих елементів — калій. Маємо навіть таке народне прислів’я: «Хто яблуко в день з’їдає, той здоров’я міцне має».

Є у мене ще одна цікава книжка в бібліотеці — «Ліки навколо нас», автор Василь Кархут. Завдяки їй я позбувся виразки шлунка, яка з’явилася після багатьох відряджень по всьому Радянському Союзу — Кавказ, Донбас, Далекий Схід. Потрібно відрізати шматок 3-річного алое, загорнути в непрозорий темний папір і покласти на 2 тижні в холодильник при температурі не вище +6…8 градусів. Потім вижати сік коричневатого кольору. Завдяки боротьбі рослини за виживання в неї виробляється фермент, який відновлює життя атрофованих клітин. Тому алое регенерує клітинки і ніби зшиває виразку, так можна уникнути хірургічних втручань. Треба змішати 750 г соку алое, 1750 г червоного кагору, 1250 г свіжого меду і настоювати 2 тижні у жовтому скляному медичному посуді. Я повторив наступний курс через 3—4 роки і знову забув про хворобу».

Дружина працювала головним бухгалтером в аптечній мережі міста, 2001 року вона пішла на пенсію. Разом з чоловіком, членом організації ветеранів військової служби, зараз приймає участь у заходах і концертах, на які запрошують міська і районна ветеранські організації. В Центрі у справах сім’ї та жінок Деснянського району м. Києва Олександр Миколайович проводить майстер-класи для дорослих по модульному оригамі. В 2017 році цікаве хобі Олександра було висвітлено в газеті «За київським часом». Він з радістю пропонує проведення майстер-класів по модульному оригамі для всіх бажаючих. 




Читайте також: 

Додати новий коментар