Гангстери та філантропи Френка Сінатри

«…слава не здобувається тільки заслугами чи геніальністю» 
Ян Парандовський «Алхімія слова»

На пам'яті меломанів усіх рас та кольорів шкіри Френк Сінатра лишився співаком американської мрії. Вже відсвяткований 100-річний ювілей співака – він увічнений у бронзі, а нещодавно минуло двадцять років, як пішов він із життя. Світ знав блискучу усмішку Френка на естраді й у кадрі кінофільму. Та дещо лишалося поза кадром. Орфей Голлівуда співав не тільки для президентів і королів, але й... для «хрещених батьків» мафії. Італієць з Америки, він виживав, за уявленнями своїх кревних предків-сицілійців, у країні, яку оспівував, і став її живою легендою та символом.

Італієць з Америки

Френк змалку згадував, як приходив на берег Гудзону і мріяв підкорити гігантський Нью-Йорк, що височів напроти його рідного містечка Хобокен. Шлях у шоу-бізнес не устеляно трояндами — це він швидко зрозумів. Вокалу навчався просто на сцені: роки каторжної праці варті багатьох консерваторій. Голос Сінатри з часом ставав усе міцніше та поступово набував бархатистості звучання, спроможності поринати слухача у стан світлої меланхолії. 

І коли Френк заспівав про зустрічі й розлучення, ночі любові та самотності, кожному дівчиську здавалося, що співає він особисто для неї. Його ексцентрична манера виконання мала настільки вбивчий ефект, що підлітки всіх кольорів шкіри неслися кулею на Манхеттен, щоб побачити свого Frankie «вживу», шаленіли на його концертах, готові були розірвати свого кумира на шматки. І це — ще до Преслі та Beatles. Сінатра був готовий до успіху, але такий шквал приголомшив навіть його!

Він підкорив Нью-Йорк. Лишалася країна. Френк розпочав з Голлівуда.

На хвилі шаленого успіху «Фабрика мрій» помітила його енергійну фігуру, вдало скроєну, наче автомобіль Форда, та блискучу усмішку найвищого голлівудського ґатунку. Отже, Голлівуд розпочинав легенду про Сінатру, а потім блискучу усмішку співака на естраді та у кадрі кінофільму тиражували в усьому світі. 

Та дещо лишалося поза кадром. За твердженням «Тайм», зовнішність Френка Сінатри більш нагадує «...гангстера зразка 1929 року». Цей імідж переслідував співака протягом усього життя та навіть — за домовиною.

Остаточно крапку поставили архіви ФБР, які розсекретили через декілька місяців після смерті співака. Легенду та міф Америки звинувачували у зв'язках із криміналітетом.

Десятки років цей компромат тримав під прицілом правосуддя всесвітньовідомого артиста. Що змушувало Сінатру йти на це? 

Певно, за примхою долі опинився Сінатра у тій трагічній ситуації, адже молоді літа Френка проходили разом з тими, хто з часом буде босом мафії. Вони й стали його філантропами. Решта була за талантом і працею Френка. Казали про співчуття до талановитого юнака дона Кастелло, голови чиказького мафіозного синдикату, який на старті сольної кар'єри Сінатри приплачував власникам клубів, де Френк співав, докладав чимало коштів у його рекламу, одяг та музичні інструменти. Звісно, що не за блакитні очі Френка, а за відсоток від збору. 

Дон Кастелло, мабуть, і є той самий дон Корлеоне з «Хрещеного батька» Маріо П'юзо, а співак Джонні Фонтейн нагадує самого Френка. Не заперечувала це й дочка співака Кристина. Допомагали Сінатрі й в тяжкі 50-ті роки, коли співак не мав роботи. Тоді ж мафіозі змусили керівництво Columbia pictures надати йому останній шанс у кінофільмі «Звідси до вічності». Концерти Сінатри у 70-х роках фінансував гангстер Луї Пацелла, а в останній альбом співака «Дуети» вклав кошти впливовий клан Дженовезе.

Френк ніколи не забував своїх друзів. То «випадково» опинявся у літаку разом із небожами Аль Капоне, то разом із Лакі Лучано «світився» на фото. З Семом Джанканою Сінатру пов'язували не тільки справи, але й дружні стосунки. Сінатра присвячував Сему свої пісні, а на мізинці Джанкани красувалася каблучка з сапфіром — подарунок Френка.

Драми душевні й творчі

У коханні Френк був щедрий по-італійськи, а кожна його пісня — освідченням у коханні. Цей кволий на вигляд брюнет діяв на жінок гіпнотично, захоплюючи їх своїм шаленим темпераментом.

Йому вдалося підкорити серця багатьох зірок світового класу, серед яких Елізабет Тейлор і Марлен Дітріх, Мерилін Монро, Джуді Гарланд та Софі Лорен. Лише дві серед цього сузір'я «зачепили» по-справжньому залізне серце «гангстера зразка 1929 року» — Ава Гарднер, рокова жінка Голлівуда, та «остання з богинь» — Мерилін Монро.

Френк зустрів Аву Гарднер наприкінці 40-х, коли вир невдач ледь не поглинув його. Америка в той час захоплювалася музикою стиля country: мода на Сінатру скінчилася, зали, де співав він, спорожніли та наостанок — втрата голоса внаслідок емоційних потрясінь. Для обох ця зустріч стала доленосною... 

Ава зустріла чоловіка свого життя, який допоміг їй вибратися з трясовини депресії. Сп'янілі від любові каталися вони в кабріолеті біля Палм-Спрингс. Френк співав від щастя та стрясав повітря пальбою з револьвера. У них багато чого було спільного — пристрасті, смаки та навіть знаки Зодіаку: Френк та Ава народилися у грудні: він — 12-го, вона — 24-го. Проте рідко Стрілець уживається із Козерогом. Тим більше — зірки на сімейній сцені.

Злагоди не було вже на початку. Їх шлюбне життя стрясали ревнощі, жорсткі графіки гастролів та газетні плітки репортерів щодо адюльтерних пригод Сінатри у Лас-Вегасі. Між іншим, Френк відновив свій репертуар та голос: доля краще за нас знає, чого ми варті. Наче Фенікс відродився Сінатра з попелу, а ім'я його знов у хіт-параді. 

Відтоді з протиборства цих зірок й народився великий артист Френк Сінатра, якого завжди пам'ятатимуть меломани усіх поколінь. 

Після розлучення з Френком Ава назавжди полишила Америку. У грудні 1955-го подалася до Іспанії, а 60-ті роки — до Лондона. Там їй було більш затишно.

Таємниця Мерилін

Блиск влади і тих, хто біля неї, завжди притягував Сінатру. Він прагнув дружити із Джоном Кеннеді, молодим і перспективним політиком, який, на думку Френка, мав допомогти йому та його друзям мафіозі. Перемогу Кеннеді на виборчих перегонах 1960 року забезпечив не тільки чарівний голос Сінатри, але й жовті конверти із «зеленими» від самого Сема Джанкани. 

Та усе зруйнувалося того дня, коли на столі Роберта Кеннеді, міністра юстиції і брата президента, опинилася доповідна записка від шефа ФБР Едгара Гувера. Тривалий час він особисто стежив за Френком, збираючи компромат на співака. Та найбільший скандал виник навколо Cal-Neva Lodge, райського куточка у штаті Невада, де у Сінатри була із Джанканою спільна нерухомість. 

Оприлюднення цього факту виставило співака на позорище...

У серпні 1962-го пішла з життя Мерилін Монро. Із нею у Френка був найбільш тривалий, але сумний роман. Мимовільний свідок її душевної драми із Джоном Кеннеді, співак зворушливо опікував Мерилін, щоб вона зненацька не наковталася своїх пігулок. Френк та Мерилін мали шанс стати найбільш зірковою парою Всесвіту. І Френк запропонував Мерилін руку та серце. Та у відповідь почув щось незрозуміле: «Не турбуйся, я не затримаюсь тут надовго». До останку свого життя Сінатра мучився думками про те, що не встиг допомогти цій самотній жінці, такій незахищеній від нелегкої долі.

А рік по тому у Далласі вбили Джона Кеннеді. Ця звістка приголомшила Сінатру! Мабуть, уперше у житті Френк глибоко замислився над тим, чого все варте, коли президента великої країни вбивають просто так...

Рік 1963-й завершувався край похмуро. В Каліфорнії наприкінці року з готелю був викрадений син співака — Френк Сінатра-молодший.

Ці події тяжко вплинули на психологічний стан Френка: оптиміст за вдачею, він піддався депресії, раптово запиячив та відсторонився від людей. Біль втрат останніх років Сінатра прагнув втілити у піснях, поділитися із людьми своїми роздумами та почуттями. 

Творчість Сінатри 60-х років минулого століття — найбільш яскраве із його невмирущого спадку естрадної класики. Саме тоді Френка п'ятикратно вшановували премією Grammy, а хіти того часу стали візитною карткою співака — від знаменитої пісні Strangers In The Night («Мандрівники вночі») та I Left My Heart In San Fransisco («Я полишив моє серце у Сан-Франциско») до жартівливої — Pocketful Of Miracles («Кишеня, повна чудес»), різдвяної пісеньки-казки, яку співак виконував разом із дитячим хором. Музичні ритми Полінезії відчуваються в пісні Forget Domani («Забудь Домані»). Лірично та розчулено звертається Сінатра до молодшої дочки Кристини у пісні Tina, а любовний дует Somethin' Stupid («Хтось із глузду з'їхав») Сінатра зворушливо виконує разом із дочкою Ненсі, відомою співачкою. В ритмічних мелодіях дзвінкий голос Френка Сінатри, його італійський темперамент заряджають шаленою енергією та оптимізмом. 

Про ліричні пісні Сінатри, осяяні теплом його серця, можна говорити нескінченно — настільки самобутньо-яскрава манера його виконання. Та краще слухати його. Напевно, всім, хто неприхильно ставиться до співака, доцільно ознайомитися з його творчістю. Адже те почуття любові, яке дарував він людям, і є виправданням усіх гріхів його не дуже праведного життя!

Усередині 60-х років Сінатра ще лишався неодруженим. 50-річний ювілей збігся із новим його захопленням — золотокудрою актрисою Міа Ферроу. Та засмучувала 30-річна різниця у віці. У день одруження Сінатра зателефонував до Ави Гарднер у Лондон. «Якійсь ти нерадісний, — казала Ава, — може, зачекаєш із шлюбом?» «...Пам'ятай, щоб не було у мене із цією... я все одно кохаю тебе...», — вигукнув Френк. Ава розридалася. 

З Міа Ферроу співак прожив лише рік. Ава ставилася до неї із надзвичайною ніжністю і якось казала їй: «Ти — дитина, якої у нас із Frankie ніколи не було. І вже ніколи не буде»…

Finita la comedia

Так, не старішав він із часом, цей «гангстер зразка 1929 року»: лише сивина посріблила скроні. Ось таким входив він у добу 70-х, героїчно змагаючись із часом, віком та скороминущою модою. Вже погасли зірки давніх його конкурентів — короля рок-н-ролу Преслі та легендарних Beatles, а Френк ще співав. Глибокий знавець шоу-бізнесу Сінатра у своїх концертах зберігав надзвичайний артистизм і талант інтерпретатора поряд із виваженою ринковою стратегією. Прощання із естрадою тривало у Френка майже чверть століття. Наприкінці 70-х співак виконав один із своїх шедеврів — суперхіт New York, New York, чим повернув до себе (рідкісний випадок!) любов численної аудиторії. 

Аву Гарднер він не забував. Френк приїздив до неї у Лондон і був чи не єдиною людиною, кого вона хотіла бачити поруч. Вечорами сиділи вони навколо каміну і, здавалося, що прожили разом усе життя… 

Ні, Сінатра не старішав: напроти, доводив усім свою спроможність дивувати світ творчою енергією. Найбільш популярні свої шлягери Френк Сінатра записав 1993 року в альбом «Дуети» разом із Барбарою Стрейзанд, Шарлем Азнавуром та іншими зірками естради. Цей альбом, вшанований премією Grammy, став найбільш популярним у кар'єрі Сінатри та здобував (тричі!) платинового сертифіката. 

А в грудні 1995-го співак урочисто відсвяткував свій 80-річний ювілей. Здавалося, вся Америка вшановувала вічно молодого Френка Сінатру, який уперто не хотів старіти. 

«...Хто він такий, італієць? Це, перш за все, артист», — стверджує Тото Кутуньйо у своєму шлягері L'Italiano. 

Звичайно, це — про Сінатру. Він був великий артист...

 




Читайте також: 

Додати новий коментар