«Для чого писати романи, якщо саме життя роман?»

«Шолом-Алейхем» — мир вам! Ось так, звертаючись до серця кожної людини, увійшов у світове письменство класик єврейської літератури Шолом Рабинович, якого світ понад сто років знає як Шолом-Алейхема.

Його творчість витримала іспит часу і стала важливим внеском до скарбниці світової культури. 2 березня цього року в Києві відсвяткували подвійний ювілей: 160-річчя від дня народження видатного єврейського письменника та 10-річчя від заснування Музею Шолом-Алейхема — філії Музею історії Києва. Київ завжди посідав особливе місце у серці письменника, вабив його своєю чарівною красою і культурним життям. Тому й нестримно тягнуло його сюди у юні літа та й на схилі віку, на чужині, у Нью-Йорку, коли висловив побажання він, уже тяжкохворий, бути похованим у київській землі. «Київ — це моє місто… Те, що я не можу бути у Києві, навіває на мене журбу» — ось так своєрідно сповідувався він у своїй любові до нашого міста у відповіді на вітальну телеграму з Києва з нагоди 25-річчя творчої діяльності (згодом він згадає його як Єгупець). Урочисті заходи з нагоди цих ювілеїв проводилися під патронатом Україно-ізраїльського інституту підтримки громадянського суспільства імені Голди Меїр та Фонду імені Шолом-Алейхема.

Життя як роман

Шолом-Алейхем був напрочуд щасливою людиною: слава прийшла до нього у розквіті його блискучого таланту й творчої наснаги. Проте й доля була нелегкою.

Сам про себе письменник говорив, що він літописець побуту єврейського народу. «Для чого писати романи, якщо саме життя — роман?» — ось так висловив своє творче кредо Шолом-Алейхем в автобіографічній повісті «З ярмарку». Надзвичайно цікавий ракурс його мистецького зору: життя мешканців єврейського містечка стало джерелом, яке живило талант і натхнення письменника. Він не робив замальовки з натури, а був сам частиною реальності, що оточувала його. Відчуттям правди просякнуті його твори, у яких сучасники впізнавали себе, знайомих, родичів. Джерело його творчості — у потоці життя; його оповідання, повісті, романи — це не просто літературна пам'ятка епохи, а перш за все високохудожні твори.

Він народився 2 березня 1859 року в провінційній глибинці, стародавньому містечку Переяславі (тепер Переяслав-Хмельницький) Полтавської губернії в родині не дуже багатого крамаря Нохума Рабиновича. На той час це містечко знаходилося у смузі осілості, де мали мешкати євреї згідно із тогочасними законами Російської імперії. В Переяславі, а найбільше в полтавському містечку Воронкові минули дитячі роки письменника. Уже в ранньому віці хлопчик виявив дивовижну здібність спостерігати, висміювати та жартувати, перетворюватись і «гратись в театр». Насмішкуваті оповіді єврейського народного гумору спліталися разом з українськими казками, бувальщинами, піснями, хвилюючи дитячу уяву, збуджуючи його допитливість і кмітливість. Все веселе і сумне, смішне і трагічне відкладалося в душі дитини, створюючи основу його майбутнього великого літературного обдарування.

Дитинство майбутнього письменника припало на 60—70-ті роки XIX століття, коли старий патріархальний побут єврейського містечка під впливом реформ, які проводилися у державі, почав зазнавати радикальних змін. Все частіше у домі його батька з'являються нові люди, які виступали проти традиційного єврейського життя, закликали до просвіти, до нових форм існування. Під впливом містечкових просвітників хлопчик почав навчатись в російському повітовому училищі.

Це був сміливий і незвичний крок для єврейського середовища того часу.

1876 року, закінчивши з відзнакою училище і не бажаючи бути тягарем для багатодітної родини, 17-річний юнак починає самостійне життя. Він став давати приватні лекції з загальноосвітніх дисциплін у Переяславі та Ржищеві. Незабаром він потрапляє до Лоєва — орендаря багатого маєтку під Богуславом «Софіївка» — вчителем його дочки Ольги. А далі — як у романі: молодий учитель і юна учениця не лишаються байдужими одне до одного і закохуються. Старий Лоєв брутально розриває цей роман, хоч до цього юнак йому дуже подобався і був корисний ще й як особистий секретар.

Учитель та учениця не бачились кілька років. Проте доля виявилися милостивою до молодих людей. 1883 року Шолому пощастило зустрітися з Ольгою. Всупереч волі її батьків молоді люди одружилися. Ольга стала його вірним другом, помічницею і супутницею у нелегкому письменницькому житті.

Літературна діяльність набула для Шолом-Алейхема основного сенсу життя. Молодий письменник прагнув, щоб його твори були доступні широкому єврейському загалу. Саме тоді він почав вживати розмовну єврейську мову — ідиш та підписуватись псевдонімом «Шолом-Алейхем», який став найпопулярнішим ім'ям серед єврейських мас.

Він стає професійним літератором — автором десяти романів, 20 п'єс, сотень повістей та оповідань, генієм сміху, визнаним у всьому світі класиком і зачинателем єврейської національної літератури. В особі Шолом-Алейхема єврейська література знайшла діяча з багатющою ініціативою і неабияким художнім талантом.

У художньому світогляді письменника поєднуються реалістичне зображення життя містечкового єврейства в Україні наприкінці ХІХ століття і спроба філософського узагальнення роздумів над долею народу. Герої творів Шолом-Алейхема — «маленькі люди», які ведуть щоденну боротьбу за виживання, проте не відмовляються від жарту, гострого слівця, оптимістично дивляться у майбутнє, свято вірять у справедливість та мудрість Творця. Гумор героїв Шолом-Алейхема збагачений тонким, трохи сумовитим дотепом єврейського фольклору й гострим українським жартом. Справжній митець, Шолом-Алейхем, як ніхто з його сучасників, особливо високо цінував фольклор і щедро користувався цим чистим джерелом народної мудрості. Його мова афористична; його слово грає усіма барвами, яких вимагає від нього задум письменника.

Твори Шолом-Алейхема видано багатьма мовами світу. Їх ставлять на провідних сценах, зокрема у Києві, в Театрі імені Івана Франка. Понад двох десятиліть там з аншлагами проходила вистава «Тев'є-Тевель», яка поставлена за легендарним романом «Тев'є-молочар», а виконавця головної ролі — актора Богдана Ступку онука письменника Белл Кауфман назвала «найкращим Тев'є усіх часів».

У музеї Шолом-Алейхема

Київський Музей Шолом-Алейхема було відкрито 2 березня 2009-го до 150-річного ювілею видатного письменника. Це перший державний музей єврейської тематики на території сучасної України. Адже за ґрунтовною думкою його засновників, в історичній долі єврейського та українського народів, їхньої культурної спадщини є чимало спільного.

Чимало спільного і у долі українських та єврейських письменників.

Експозиції Музею — це оповідь не тільки про життя й творчу діяльність видатного письменника, але й про духовну і матеріальну культуру єврейського народу.

Музей Шолом-Алейхема міститься за адресою — вул. Васильківська, 5. Саме там був розташований будинок, у якому мешкав письменник з 1896 до середини 1903 року, де пройшли найкращі роки його творчого життя у Києві. Тут жив він серед своїх героїв, творив свої літературні шедеври — «Менахем-Мендл», «В маленькому світі маленьких людей», «Нову Касрилівку» («Весь Бердичів») та деякі новели з «Тев'є-молочара».

У Музеї зберігаються численні історичні експонати, унікальні за своїм значенням, які свідчать про життя і творчий шлях видатного письменника, надають уявлення щодо історичної доби, у яку він жив і діяв. У музейному зібранні — світлини сторічної давності з видами Києва та Переяслава, рідного міста письменника, де він народився, світлини його батьків та родичів, яких відобразив у своїх творах, листи до дружини та й друзів, газети та побутові предмети пересічного киянина того часу, прижиттєві видання творів письменника. Під час екскурсії демонструються деякі речі традиційного єврейського побуту. На моніторах, встановлених у залі, можна побачити фрагменти фільмів та спектаклів за творами Шолом-Алейхема, зокрема з вистави театру імені Івана Франка «Тев'є-Тевель» (у головній ролі — Богдан Ступка), єврейську архітектуру, унікальне мистецтво єврейських майстрів обробки каменю — єврейські надгробні стели (мацеви), старовинні єврейські книги, рукописи, примірники єврейської каліграфії.

Серед експонатів письменника поважне місце посідають його листування із найвидатнішими особистостями літературної Росії того часу — з Толстим, Чеховим та Максимом Горьким. Чимало уваги у музейному зібранні присвячено обрядовим речам та книгам з юдаїки, тому що увійти у світ літературних героїв Шолом-Алейхема просто неможливо без знання, навіть поверхневого уявлення про багатовікову історію та культуру єврейського народу, його релігійну Традицію, які на сьогодні є надбанням світової культури. Музей є живий організм: поновлюються його експозиції, поновлюються й фонди. І в тому надзвичайна роль його колективу ентузіастів, та перш за все директора Музею — Ірини Борисівни Климової.

Не випадково, що у Музеї така надзвичайно приємна аура. Напевно, тому й експонуються щомісячно у Музеї твори митців, у яких відображена єврейська тематика, зокрема унікальна колекція авторської ляльки за мотивами єврейських анекдотів. У Музеї
працює лекційна програма «Сторінки єврейської історії та культури», проводяться концерти, семінари, конференції, зустрічі з видатними діячами культури, науки, мистецтва тощо…

Та ще шанувальники творчості Шолом-Алейхема почули у цей святковий вечір авторські пісні у виконанні барда Володимира Каденка.




Галерея: 
Читайте також: 

Додати новий коментар