Моя мама-найкраща

Ми в цьому світі немов би туристи: як прилетіли ,так і відлетим швидко. І потім лиш зрозуміємо, хто яку тару гріхів з собою забере замість засмаги…

Дивлячись на те, наскільки, останнім часом стають частішими сварки з мамою, розумію, що це жахливо — сварки з найріднішою людиною. Я не буду говорити банальностей: «Мама-перше слово,головне слово в кожній долі», скажу лише, що ключове слово -«перше»…

Часом ми не розуміємо, як боляче робимо своїм найріднішим, найулюбленішим, найкращим мамам. Я зрозуміла це, буквально нещодавно, тож хотіла б написати цей твір у формі листа-звернення до моєї любої матусі. Можливо, хтось упізнає в ньому своє відношення до своєї мами і винесе для себе деякі уроки.

Здрастуй, моя кохана!

Як не дивно це звучить, проте ми такі близькі, але такі далекі. Дивно…Коли світ був прекрасним, а ти-зовсім юною, я сиділа у твоєму животику. Точніше не сиділа, я там плавала,шукала вихід…А ти, напевне думала що я просто так там штовхалася? Ха! Ні, ось так от! Потім я знайшла його. Тобі було боляче? Вибач, я не хотіла. Просто мені конче треба було опинитися у цьому світі.

Так,йдемо далі…

Ти завжди говориш,що я не розумію тої чи іншої речі. А про «не розумію» - мамо, це ти розумієш не завжди і не все. Я погана,вередлива. Я навіть не суперечу.

Мамо!З дитиною потрібно розмовляти. Так,ти завжди на роботі працювала, а я влаштовувала бардак. А ти викидала його. Тільки от, мамо, це був не бардак – це була творчість. Я вчилася творити. Шити, обрізати, вишивати, ліпити… так, всі ці матеріали іноді здаються непотребом, але цей непотріб — це чудові речі! Сміття? Ні, мам — творчість.

А ці твої реакції на мої погані оцінки. Навіщо тобі були мої 12-ки? Для самоутвердження? Для мене? Але мені тоді вони були не потрібні. А коли я забажала – вони пішли рядами.

Ще одна річ, що не дає мені спокою. Це — твої скарги на те,як я одягаюся. Я уже давно сама вирішую що і з чим поєднувати. Ти хочеш гарних дружніх стосунків? Тоді залиш мене у спокої. Ти виконала свою місію — я можу підібрати черевики в тон сумочці. Далі я сама, добре? Я погано вбрана?Можливо! Проте це мій спосіб самовираження.

Я часто буваю не права, часто можу гримнути дверима. Я розумію, як важко тобі зараз,коли ти сама, б’єшся як риба об лід…

І все , що хочу сказати – дякую !

Дякую,що віриш у мене, я не підведу тебе, поки б’ється пульс. Спасибі за те, що приймаєш мене такою, яка я є. За те тепло, що гріє й тоді, коли ми сваримося.

Вибач, за кожну твою сльозинку. За те,що буваю нестерпною. Вибач… Я чула,що Бог забирає кращих, і я молюсь щоб ти не стала найкращою.

Мамо! Я до кінця з тобою. І навіть якщо закриєш очі, буду любити: однаково на землі чи небесах… Я все віддам тобі, за тебе. Не сумнівайся! Слухай, може досить уже воювати? Пора вже дружити!Давай? Пішли в кіно сходимо, чи що?Ні,ніяких бойовиків — суто чисте кохання. Обіцяю!

Автор: 
Заброда Даша 10-А



Рейтинг: 
Рейтинг: Немає (2 голоси)

Додати новий коментар