Моя мама найкраща

Мати. Скільки віршів, скільки пісень, творів складено про неї. І продовжує складатись, бо слово «мати» є невичерпним.

«Перший подарунок, який дає нам мати ─ це життя, другий ─ любов і третій ─ розуміння». «Материнські руки ─ втілення ніжності...»

І моє найулюбленіше: «Бог не може встигати скрізь і тому Він створив матерів». Ці висловлювання належать видатним людям різних століть. Ми не уявляємо свого життя без материнської любові, турботи та ніжності. Кожна людина у світі, чи то суперзірка, чи рядовий працівник виросли з материнських рук. Саме від нені ми чуємо перші слова, першу пісню. У дитинстві, з неї беремо приклад, намагаємося робити те що робить вона, навіть мислити, як вона. Саме неня впливає на наше світобачення, смаки та емоції, що є ознаками формування особистості у дитини. Моя мама теж впливала та впливає на мій внутрішній світ. Її звати Інна Олександрівна Шабельник. Вона працює в аптеці, і саме від неї я успадкувала інтерес до медицини, з дитинства проводячи багато часу біля матусі на роботі.

Моя мама закінчила школу зі срібною медаллю, потім був університет, після навчання у якому, вона повернулась до свого рідного міста. Ішли дев’яності роки, робити за спеціальністю не було, але матуся не склала руки. При дитячо-юнацькому центрі, вона вела гурток, де розповідала школярам про лікарські рослини рідного краю. Разом із гуртківцями, вона часто виходила «на природу», вивчаючи рослини у їх середовищі. Саме тоді мама взяла участь у створенні книги «Дикая природа городов Украины», проводячи дослідження та надсилаючи матеріали. І ім’я Шабельник І.О. в цій книзі, серед тих, хто допомагав автору.

Через деякий час, ситуація змінилась, і мама почала працювати за фахом. Я вважаю, що моя мама займається благородною справою. Вона допомагає вилікувати людей. Здоров’я ─ чи не найцінніше, що є у людини. Коли ти, або твої близькі хворіють, все інше відходить на другий план. Я сама перенесла складну операцію. І моя мама весь цей час була поруч. Вона не давала мені сумувати, падати духом, хоч самій було дуже важко. Колись вночі, лежачі в лікарні, я прокинулась від того, що мама плакала. Вона думала, я не чую її. Потім вона зізналась, що не могла дозволити собі плакати так, що б я бачила. «Я повинна була підтримувати, а не перекладати на тебе свій», ─ сказала вона.

Що ще розповісти про мою маму? Вона дуже смачно готує! Хоч, поряд із здоров’ям, це і смішно звучить, але «ніде правди діти». Коли тебе зранку, разом із матусиною усмішкою, зустрічають запахи смачної страви, відразу підіймається настрій, та навіть хочеться йти до школи. Щоб встигнути, мама прокидається раніше всіх у сім’ї. Я намагаюся вставати разом із нею, допомагати, а мама, жаліючи мене, часто дає «ще трішечки поспати». І я дуже їй вдячна за це, хоч кожного разу і вдавано обурююсь.

Дивлячись на мою маму, я теж учуся готувати, турбуватися про близьких, а в майбутньому, як і вона, хочу стати провізором.

Мама ─ це найважливіша людина в житті кожної дитини і одна із найважливіших у житті дорослого, тому бережемо своїх матусь!

Автор: 
Донька



Рейтинг: 
Ще немає голосів

Додати новий коментар