Лист до мами

Матусю дорогенька, доброго дня!

Вітаю мою ріднесеньку з першими проявами весни! Нехай сонячні промінчики освітлюють твоє життя, легенький вітерець несе віру та надію, а ніжні і зелені паростки дарують радість душі, пророкують успіх на обраному шляху. Мамо, коли ти вирішила працювати волонтером з дітьми вимушених переселенців зі сходу країни, я зрозуміла, що громадянська позиція не дозволить жінці-патріоту лишитися осторонь. Пам’ятаю події того вечора, коли приймалося рішення про необхідність участі у волонтерському русі. Приголомшена бабуся, розгублена донька... Дуже красномовно запевняєш, що потрібна сім’ям, які опинилися у складних ситуаціях. Вогник надії в твоїх очах!

Згадую мудрі слова: «Якщо ти байдужий до страждань інших,- не заслуговуєш звання людини». Здається, вислів став твоїм життєвим кредо. Поважаю і пишаюсь! Мамочко, я уявляю, як з маленькими валізами, тримаючи дитинку за ручку, із смутком у душі йдуть платформою вимушені переселенці, ти їх зустрічаєш, пропонуєш дітлахам погратися на дитячому майданчику у залі очікування, поки батьки проходять процедуру оформлення документів. Моя люба, ти даруєш малечі безліч позитивних емоцій, граючись з ними, малюючи, читаючи казки. Маленькі дівчата зображують великі різнобарвні квіти, сонечко на блакитному небі і принцес у довгих сукнях, а хлопці - прапор України та військову техніку. Ти розповіла, що п’ятирічний хлопчик намалював ракету і сказав: « Це - «Бук!». Його слова наче вибух грому! Діти бачили війну… Вона увірвалася в їх дитинство, залишаючи слід на все життя. І сльоза по його щоці… Навіть однієї сльозинки дитини не вартий увесь світ! І в твоїх очах сльози… Тримаєшся, ти сильна, нене!

Я дуже сумую за тобою. І у бабусі сумні очі: вона хвилюється за свою доньку. Згадую наші спільні вечори, коли ми втрьох - ти, я і бабуся - грали разом в улюблену гру: хто швидше напише назви країн, міст, річок, тварин на певну букву. І в цьому ти була переможцем! Ми і сьогодні граємося з бабусею, я починаю вигравати в неї, але чогось бракує. Немає рідного тепла, далеко від мене матусенька… Я так хочу обійняти тебе! Щодня з нетерпінням чекаю, що зателефонуєш, і радію, коли чую рідний голос. Наш зв’язок з часом стає міцнішим, дуже ціную твою дружню підтримку. Бажаю спілкуватися частіше, дізнаватися про твою роботу. Не хвилюйся, дорогенька, у нас все добре. Чи згадуєш про оберіг, який я подарувала, коли ти збиралася від’їжджати? Він береже, запевняю! Адже трапляються випадки, коли вокзал замінований. Хтось дозволяє собі вчинки, які важко пояснити. Але ти, зовні тендітна і водночас мужня жінка, переконливо довела , що будеш працювати з дітьми, незважаючи на будь-які ситуації.

Мила, я вірю в тебе! Сподіваюсь на мирне майбутнє, з яким пов’язую життя нашої родини і всіх, хто живе в Україні. Голубонько, коли почнуться канікули, думаю, що приїду до тебе і ми будемо разом! Маю намір теж зробити свій внесок у роботу волонтера. Мамочко, тримайся і май віру в те, що дуже скоро будеш з нами вдома.

Автор: 
Фролова Валерія, учениця 10-А класу



Рейтинг: 
Рейтинг: Немає (7 голоси)

Додати новий коментар