«Гіркий полин мирного атому»

Була весна, цвіли сади й гаї.
В квітневу ніч спокійно люди спали.
Не віщували горя солов’ї,
І про весну людей всіх сповіщали.

Їм снились сни про світле майбуття,
Земна краса і врожаї у полі,
Зоря Полин змінила їх життя
І понівечила безжально їхні долі. 

Чорнобиль став між смертю і життям,
І мирний атом вийшов з-під контролю.
Жахнувся світ перед страшним буттям
І сколихнувся від печалі й болю. 

Зоря Полин застигла, як сльоза,
Наші серця ще споминами крає.
Відлунює чорнобильська гроза,
Вогнем пекучим душі обпікає.

Автор: Василь Дроник 

1-й ведучий. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і такою ласкавою. 

2-й ведучий. Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року, о 1 годині 23 хвилини, коли всі спали безтурботним сном, на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталися аварійний вибух реактора та потужна пожежа.

1-й ведучий. 

Коли біда Чорнобильська війнула, 
Коли упав наладчик неживим, 
Був першим тут начальник караулу, 
Володя Правик з воїнством своїм.

2-й ведучий. 28 пожежних з воєнізованої пожежної частини атомної електростанції №2 вступили в боротьбу з вогняною стихією.

1-й ведучий. Ситуація була зовсім незвичайна — поряд «дихав» реактор, а дихання його було смертельним.

2-й ведучий. Через п’ять хвилин прибув черговий караул самостійної воєнізованої пожежної частини №6 м. Прип’яті на чолі з командиром Ващуком Миколаєм Васильовичем.

1-й ведучий. Вступивши в полум’я смертельної небезпеки, в якій плавились не тільки металеві конструкції, а й самі «Небеса». Пожежні на висоті вище 70 метрів побачили розкраяний, пошматований четвертий реактор, який був схожий на розжарений кратер вулкану.

2-й ведучий. В умовах жорсткого радіаційного випромінювання, не шкодуючи сил і життя, всі вони мужньо виконали присягу на вірність народові України.

1-й ведучий. За даними Наукового центру радіаційної медицини Міністерства охорони здоров’я України, із числа постраждалих, які перебували під медичним наглядом у лікувально-профілактичних закладах, у 1987—2004 рр. померло 504 117 осіб, із них 497 348 дорослих та підлітків і 6769 дітей.

2-й ведучий. Вшануймо хвилиною мовчання пам’ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

(Метроном. Хвилина мовчання).

Читець 2.    

Вогонь збудив початок дня,
Розкидав вибух блоку глибу.
Жахіттям стиснута Земля,
Бідою піднята на дибу. 

Вогонь і морок. Сталось так…
До смерті крок — потім безсмертя.
Ні перепалок, ні атак,
А жити — лиш ціною смерті! 

Пожежники ідуть, як рать,
Моїх соратників когорта!
Ви знали: треба помирать…
І стали сталлю екстрасорту. 

Цей вибух душі розтрощив…
Суворі Прип’яті плацдарми.
На гранях доль — різкий обрив…
А жертви наші? Ні, не дарма!

Володимир Шовкошитій, переклад Миколи Кавацюка

1-й ведучий. Багато героїв-лікві­даторів та учасників цієї трагедії полягли під час виконання завдання. 

2-й ведучий. Деяким вдалося залишитись живими. Один з учасників ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростації погодився розповісти про ці жахливі події. До слова запрошується...

1-й ведучий. 27 квітня в місто Прип’ять в’їхала автоколона з 1200 автобусів, о 13 годині 10 хвилин по місцевому радіо було передано повідомлення Прип’ятського міськвиконкому про евакуацію: «Мешканці міста мають брати з собою документи, одяг та харчі тільки на 3 дні».

2-й ведучий. О 14:00 до кожного під’їзду подали «Ікаруси». Люди сідали в автобуси і вирушали з міста. Тяжкохворих працівники міліції обережно виносили з квартир на руках.

1-й ведучий. Десятки тисяч людей, серед них 17 000 дітей, не здогадувалися, що покидають Прип’ять не на дні, тижні чи місяці — на роки. О 16 годині місто було евакуйовано, в ньому залишилися пожежні та міліція.

Читець 3-й. 

Чому крізь сни я знову бачу жінку,

Яка прорвалась крізь усі пости

І при дротах колючих просить:

«Синку, Солдатику до хати допусти! 

Я тільки гляну в хату, тільки стану

На той поріг, що вистругав мій брат».

Але на неї, наче із туману,

Крізь сині сльози наплива солдат, 

Він сам би рад у дім її пустити,

Але шепоче тужно: "Потерпіть”...

І плаче жінка: що його робити –

Чи їхати назад, чи тут здубіть?.. 

А над селом радіостанцій щогли,

І зумери тривожні в ніч летять,

А в класах приголомшеної школи

Не діти — воїни сидять... 

Читець 4-й. 

Можливо, я колись прощу,

Але забути це не вдасться;

Біда забрала в мене щастя

Радіти теплому дощу. 

Можливо, я колись втомлюсь,

Але забути — не забуду:

Бездомний пес по місту блудить,

І я, як усі, його боюсь. 

І двір наш зовсім опустів.

Дітей із Києва вивозять.

У матерів — болючі сльози,

І їм не треба втішних слів. 

Можливо, я колись навчусь

Міняти гнів на тиху милість.

А нині прошу: ваша гнилість,

Зійдіть з дороги, бо зірвусь! 

Не можу більше біль таїть,

Не тішусь ранньою весною.

Мій світ, як хмара над Десною:

Як зупинилась, так стоїть. 

Посеред мирних, добрих днів

Така печаль! Така пекучість!

Не «жить», не «буть», а «брати участь» —

Хтось зручно вигадать зумів. 

І замість правди напівправда,

Вриває ниточку добра.

І воду п’ємо із Дніпра,

Яку ніхто вже пить не радить. 

І бджоли з вуликів летять

На цвіт чорнобильського саду.

Галина Чубач (весна 1986)

(Музичний виступ).

2-й ведучий. З 27 квітня по 10 травня, на четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції було скинуто близько 5000 тонн тепловідводимих і фільтруючих матеріалів. У результаті цього, шахта реактора була покрита сипучою масою, що припинило викид радіоактивних речовин.

1-й ведучий. Ліквідатори пра­цювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набрав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їх місце приїжджали інші. Читець 5-й.  В родині цій і син, і зять Пройшли через Чорнобиль. Вже зять пішов навіки спать, А був таким здоровим.  Таким розумним, гарним був, Душею дуже добрим. Лишив дружину і дочку У невимовнім горі.  А серце плаче, що і син — З лікарні у лікарню. Оглух від ліків, та вони Здоров’я не вертають. Марія Сазонова

2-й ведучий. Найбільш забрудненими виявилися покрівельні покриття 3-го енергоблоку. На нього потрапили осколки реакторного палива, шматки графітової кладки, уламки конструкції.

1-й ведучий. Очищали дах в основному військовослужбовці. Незважаючи на те, що їхня робоча зміна тривала від 20 секунд до 1 хвилини, багато хто з них, безсумнівно, піддалися впливу радіаційного випромінювання.

2-й ведучий. Після очищення даху 3-го енергоблоку, почалися роботи з зачищення території станції і прилягаючих районів. Частина робіт виконувалася спеціальною технікою з дистанційним керуванням, але на частині робіт використовувалися люди, знову в основному військовослужбовці та резервісти.

Читець 6-й.

О, Боже, Боже, як ти міг

Страшне це лихо в світ пустити. 

Мабуть, і думки не було,

Що можуть зло таке вчинити. 

О Боже, Боже, поможи,

Дай хворим ліки, кволим силу. 

Надію всім, хто уцілів,

І спокій тим, хто ліг в могилу. 

Скільки невинних полягло,

А скільки в муках помирає. 

А немовлята… їх за що… 

1-й ведучий. Збитки від катастрофи важко підрахувати, адже неможливо оцінити шкоду, завдану здоров’ю людей, втрати від радіоактивного забруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, втрату рідних домівок. 

2-й ведучий. Ми, українці, повинні пам’ятати й шанувати героїв, завдяки яким сьогодні живемо. Чорнобиль був, є та буде, тому згадувати про нього потрібно не лише раз на рік. 

1-й ведучий. Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю.

(Музичний виступ).

Ірина Качуровська, педагог-організатор Будинку дитячої творчості Шевченківського району

Автор: 
Ірина Качуровська, керівник гуртка «Глорія» Будинку дитячої творчості Шевченківського району.



Рейтинг: 
Ще немає голосів

Додати новий коментар