|
В цій статті йдеться мова про ту серйозну шкоду, яка може бути заподіяна психіці та фізичному здоров’ю молоді від надмірного захоплення комп’ютерними іграми. Тож давайте проаналізуємо ту небезпечну ситуацію, що склалася, як кажуть, не за один день. Мабуть, ця проблема вимальовувалася разом з появою перших комп’ютерних ігор у масовому продажу. А потім почався вже справжній бум, бо вони викликали цікавість і захоплення.
Тільки коли комп’ютерні ігри набули широкого розповсюдження і майже шаленої популярності у молоді, особливо у так званих тінейджерів, суспільство вдарило на сполох. Одразу ж у батьків і спеціалістів з’явилися дуже тривожні питання про їхню небезпеку. Справа була у тому, чи мають комп’ютерні ігри такий негативний вплив і наслідки, які можуть нанести помітну шкоду фізичному і психічному здоров’ю людини, перш за все дітей та підлітків.
До речі, японські вчені, проводячи обслідування 25 000 офісних працівників, які за специфікою своєї роботи мають постійний контакт з комп’ютерами, з’ясували, що звичайний співробітник може провести перед монітором без небажаних наслідків для здоров’я не більше ніж п’ять годин у день. Те, що починається далі, дослідники назвали «моніторним похміллям» — втомленість, головокружіння, різь в очах і біль в суглобах. Отже, якщо подібне шкідливе явище спостерігається за дорослими, то що вже можна тоді казати за неповнолітніх. Тому медики та інші спеціалісти не рекомендують підліткам, особливо дітям молодшої вікової категорії, засиджуватись перед монітором. Працювати з ним не рекомендують більше 30—45 хвилин, а потім обов’язково треба робити перерву, виходячи на свіже повітря. І такі гігієнічні і оздоровчі, запобіжні перерви вважати за правило і користуватися ними якомога частіше.
Але все ж таки головна претензія до комп’ютерних ігор не стільки в тому, що гра, хоч і на сучасних, але не зовсім безпечних технічних засобах, за своїми наслідками шкодить фізичному здоров’ю. А біда в тому, що псується психіка дитини, причому настільки, що вона не помічає, як попала в залежність від комп’ютера. Це явище нагадує залежність наркомана від чергової дози наркотика, з усіма неприємними наслідками, що звідти витікають.
Безпосередньо сама робота з комп’ютером створює ідеальні умови для впливу на свідомість. Перш за все, будь-хто, кого захоплюють комп’ютерні ігри, опиняється в стані трансу: для досягнення цього застосовуються різноманітні методи впливу на усі органи чуття людини (високоякісне зображення, стереозвук, шлеми віртуальної реальності, які дозволяють відчути себе у трьохвимірному просторі).
Гравець ототожнює себе з персонажем гри, непомітним чином він починає вести себе так, як цього вимагає закладена програма: він ухиляється від куль, ракет, чарівних кульок; він намагається, сидячи на стільці, зазирнути туди, в екран, за кут, де причаївся черговий ворог. Той, що грає, примружується, щоб краще побачити замаскованого ворога на тлі картатої стіни, хоча реальним ворогом є всього лиш декілька пікселей. Але людина вже не належить сама собі, вона стає запрограмованою.
При повній свідомості дитина починає вести себе так, як би вона знаходилася в іншому світі — віртуальному. Якщо з боку поспостерігати за поведінкою гравця перед монітором, можна цілком впевнено вирішити, що він нервує і психічно неврівноважений: сіпається, підплигує, б’є «мишкою» по столу (а вже про те, що витворяють ті, хто грає в шлемах віртуальної реальності, і говорити не хочеться...).
Станіслав Смірін
|
Комп’ютерні ігри. Негативні наслідки для молоді
