В допомогу дитині — Чому вантажівка розвалилася?

На околиці міста стояв будинок. Широкий, довгий, високий. Жили в ньому не люди, а автомашини-вантажівки. І називався той будинок гаражем. Щоранку розкривалися двері гаража, і вантажівки виїжджали на роботу. Чого вони тільки не перевозили! Хліб, молоко, цукор, овочі, фрукти, одяг, будівельні матеріали — всього не перелічити.

Озирнися навколо. Все, що ти бачиш у кімнаті, на вулиці, — колись привезли вантажівки. Привезли каміння, пісок, асфальт — побудували дорогу, привезли цеглу, цемент, дошки, труби, скло — побудували дім. Привезли меблі — обставили квартири. А продуктів скільки привозять! Ми ж кожен день їмо.

Вантажівки любили свою роботу, виконували її охоче і весело. Але одна вантажівка була ледача. Вона взагалі не хотіла працювати, проте робила вигляд, що їй не подобається саме ця робота. Тому весь час буркотіла.

— Ну що це за робота?! Навантажуйся-розвантажуйся, навантажуйся-розва­н­­тажуйся, їдь туди-сюди, туди-сюди.

Буркотіла-буркотіла і одного ран­ку вирішила:

— Все! Я нікуди не їду. На-брид-ло!

Побачили сусідки-вантажівки, що одна з них не заводиться, питають стурбовано:

— Чому ти стоїш? Що сталося? Може, щось зламалося? Зараз викличемо допомогу.

— Нічого у мене не зламалося. Я просто не хочу працювати.

— Як це не хочеш працювати? Без роботи жити не можна.

— Ще й як можна! Краще за вас усіх житиму, от побачите.

Дуже здивували всіх ці слова, але переконувати вантажівку бракувало часу, робота чекала. Ввечері хтось запитав:

— Не набридло стояти? Може, схаменешся та ранком поїдеш працювати?

Вантажівка навіть не ворухнулася. І от стоїть вона день, другий, третій. Стоїть тиждень, другий, третій. Сто­їть місяць, другий, третій. Стоїть рік, другий, третій. Ніхто на неї уваги не звертає. Занудилася.

— Чому зі мною ніхто не розмовляє? — якось спитала вантажівка сусідок.

— А про що з тобою говорити? Ми розповідаємо одна одній про те, що перевозили, що цікаве бачили, про що нове дізналися. А що бачиш ти у своєму кутку? Стоїш котрий рік — он вся павутинням оповилася. Певно, й до підлоги приросла, з місця не зсунешся.

— Даремно так вважаєте. Я як захочу — поїду, куди заманеться. Може, навіть перевезу що-небудь.

Сказала і тихенько спробувала зрушити. Не вийшло: колеса і всі механізми без роботи заіржавіли і не рухалися. Розізлилася вантажівка, рво­­­нулася щосили і… розсипалася. Залишилася від вантажівки купа іржавого трухлявого мотлоху, який вивезли на смітник.

Поради батькам (починати з 2 років)
 
Після того, як ви прочитали казку, можна запропонувати дитині гру. Треба взяти машину-іграшку, яка є майже у кожної дитини, або намалювати машину. Вантажівці замовляємо привезти набір однотипних продуктів або товарів.

Теми можуть бути різноманітними: овочі, фрукти, напої, одяг для зими, літа, меблі, посуд, іграшки, книги. Можна замовляти привезти все для того, щоб приготувати сніданок, обід, вечерю наступного дня. Предмети, що замовляються, слід показувати, якщо вони є поряд; можна їх малювати разом з дитиною, вирізувати і складати купами за темами, а потім перевіряти: «А що ж нам привезли?» Корисно показувати якійсь предмет і питати, куди його класти.

Можна пропонувати знайти предмет, зайвий для заданої теми. Ці вправи розширюють запас слів і відомості про навколишній світ, навчають узагальнювати та виділяти часткове з загального, тобто стимулюють розумову діяльність.

Обов’зково обговорити з дитиною, чому розвалилася, тобто загинула вантажівка. Але робити це доступно, відповідно до віку дитини. Корисно нагадувати про долю вантажівки, якщо дитина лінується: «Ти що хочеш розвалитися, як вантажівка?»

Якщо вашій дитині 5—7 років,
обговоріть з нею такі питання:

1. Чи покращилося життя вантажівки, коли вона припинила працювати?

2. Що було б, якби всі вантажівки відмовилися працювати? А якби і всі люди?

3. Що могла зробити вантажівка, щоб не розвалитися?

4. Чому вантажівка до цього не додумалася? (Якщо дитина не може відповісти, прочитайте ще раз виді­лену частину тексту).

Цю казку я придумала для свого сина, коли йому було 2 роки. Все, що я раджу вище, ми з чоловіком робили з сином регулярно. Через рік запас слів у нього був як у дитини в 6 ро­ків, у 4 роки він читав. Головне — йому дуже подобалося пізнавати нове і самостійно виконувати завдання (саме цього не робила вантажівка, не розвивалася, розучилася думати).

Мами, тата, бабусі, не лінуйтеся, працюйте з дітьми — результат буде обов’язково.




Автор: 
Лілія Талаверова

Додати новий коментар