Skip to main content
мистецтвознавець, заслужений працівник культури України
Конотопська битва

Конотопська битва

Такої кількості учасників народного заходу давно не бачив славетний Конотопський край. В селі Шаповалівка відбулося святкування знаменного дня в історії українського народу – перемоги українського козацького війська під головуванням гетьмана  Івана Виговського. 

Знакові події відбувалися у далекому 1659 році... Минуло всього п’ять років після акту підписання возз’єднання українського народу з російським, а стотисячне царське військо виступило з намірами знищити молоду державу. Напередодні дня св. Петра і Павла, покладаючись на Бога, відбулася героїчна оборона українськими козаками своїх земель. На допомогу були мобілізовані полки з Кримської орди, Валахії, Молдови, Польщі, Трансільванії. 

Літописці, історики, художники донесли до нас кожен крок історичної події. Але Російська історіографія затаврувала українських гетьманів як «опасних ляхів», а царський уряд впроваджував політику знищення українського народу. Красномовним було переслідування кошового отамана Запорізької Січи П. Калнишевського, який і в свої сто років, за гратами, був загрозою для Росії…

Вшанування переможної битви під Конотопом відбулося під патронатом Президента України В. Ющенка. У програмі заходів відбулося освячення куполів новозбудованої церкви Пресвятої Богородиці, якій Президент подарував ікону св. Миколая. Був встановлений пам’ятний знак на честь оборони Конотопської фортеці, відкритий пам’ятник гетьману І. Виговському. До історичної події були надруковані марки, монети, перейменовані вулиці, площі. На святі відбулося погашення марки, яка символізувала бойовий дух козацтва. Художник Олександр Нечитайло створив вдалу композицію, де поруч з пушкою та полковими знаменами зображена кобза та барабан, як символи співу бандуристів, вірних подорожніх козацьких походів.

У своїй промові В. Ющенко закликав брати уроки з історії, формувати свою свідомість на правдивих засадах, якими так щедра історія нашого народу. Святкування 350-річниці з дня перемоги українського козацтва над царськими військами є красномовним прикладом для формування національної гідності. 

Мистецькі колективи Сумщини та столиці України створили театралізоване дійство. Під час фестивалю «Козацький родослав» відбувся святковий концерт, козацькі розваги.  Козацькі сотні з полковими прапорами створювали справжній стан міцної сили, яка поєднувала історичне минуле з сьогоденням, надавала піднесеного стану присутнім. 

Навколо сцени були розташовані курені, вкриті очеретом, які представляли кожний район Сумщини. У наметах пропонували сувеніри, мед, різнотрав’я. Можна було пригоститися варениками, пишними короваями, скуштувати справжньої медовухи за старовинним рецептом. Виставки народних умільців прикрашали паркани та символізували неповторність творчості ковалів, гончарів, вишивальниць, різьбярів північно-східного краю України. А поруч пригощали польовою кашою гостинні козачки від Всеукраїнського фонду імені св. Петра Калнишевського. Поклонитися  іконі кошового отамана св. П. Калнишевського закликали журливі пісні бандуриста М. Мошика.  

Щоб зрозуміти душу українського народу, треба не тільки самому бути причетним до історичних подій в нашій державі, а й підтримувати пам’ять про її героїчне минуле.  Саме цим і займається Всеукраїнський фонд ім. св. Петра Калнишевського, поділився враженнями голова правління фонду І. Рішняк. «Для мене бути на такому заході є пряме слугування нашому народу. Ось чому ми створили цей курінь, даруємо сувеніри, друковану продукцію, яка прославляє та символізує українське козацтво».

Народний артист України А. Мокренко побажав, щоб почуття національної єдності спонукало наш народ до конкретних справ на розквіт нашої нації. 

Дійсно, червоною стрічкою у заходах відчувався відвертий голос історії, правда про далеке минуле, сповнене баталій, суперечок та перемог. Саме на нас лежить відповідальність за виховання молоді, якій продовжувати будувати соборну Україну. 

Кожен народ у світовій спільноті має право на свою незалежність та самостійний розвиток держави. Ми піднялися з колін у 1991 році, заявили про народну волю під час помаранчевих подій і вшановуємо сьогодні свою гідність, пам’ятаючи про героїчну боротьбу наших пращурів.  

Такий захід спонукає до роздумів про гідність кожного українця. А приклад переможної політики гетьмана Виговського, мов маяк, освічує шлях для порозуміння, незалежно від партій, націй та віросподівань. 

Ми приймаємо заповіт вітчизняних героїв козацької доби – будувати незалежну демократичну Україну.