Історія США. З чого починалась велика країна

Я хочу жити в найкращій країні. Я хочу побудувати її своїми руками. Як це зробити? Багато було сказано слів, ідей, багато сподівань було на зорі нашої незалежності – наприкінці 80-х, початку 90-х роках. Вся країна була на піку натхнення. Всі чекали, що ось-ось ми станемо розвиненою європейською державою. Але нажаль ці мрії так досі й не здійснилися. Пройшло вже 12 років, ми можемо подивитись назад, проаналізувати минулі помилки, усвідомити те що ми маємо зараз, та знайти бачення нашого майбутнього та рішучість втілити його. Тоді – на початку незалежності було багато бажання, багато ентузіазму, але не було ясного шляху – яким чином можна досягти цю мету.

Тоді як же зробити нашу країну кращою? Наш український, великий пророк, Тарас Григорович Шевченко давно вказав нам шлях до нашого кращого майбутнього: „І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь”. Залишається тільки, слідуючи словам пророка, цінувати та примножувати „своє” - те все найкраще що є у нас, та відкрити наші серця та перейняти „чуже” - все найкраще, що є в інших країнах.

На протязі декількох номерів ми будемо друкувати витримки з книги Джона Годвіна „1620 – Пілігрими та нові пілігрими”, яка розповідає про зародження США. Ми розуміємо що до США, останнім часом, й особливо після війни в Іраку, зовсім неоднозначне ставлення в світі. Але одночасно неможливо заперечити той факт, що зараз це - наймогутніша, найрозвиненіша країна у світі. В чому ж лежить секрет її могутності? Як сталося так, що за свою дуже коротку історію, яка складає всього декілька століть вона перетворилася на супердержаву? Давайте спробуємо подивитися на ті позитивні моменти які були в її історії, й з яких ми зможемо винести щось корисне для себе. Думаю, читачам буде цікаво поближче познайомитись із зародженням США, з тими непростими але важливими й складними процесами, які відбувались на самому початку виникнення країни.

Першою, постійною англійською колонією в Америці був Джеймстаун, який утворився в 1607р., після того, коли три кораблі прибули до річки Джеймс у Вірджинії. Пілігрими ж  розмістилися в Плімуті в Масачусетсі в1620р., та створили перше постійне англійське поселення в Амереці, яке ніколи не міняло свого місця.

Саме з цих двох колоній й почалася історія Америки. Історія Джеймстауна не є такою надихаючою, як Плімута. Люди які поселилися в Джеймстауні значно відрізнялися своїм характером від  тих, хто посилився в Плімуті – на північ від них. Джеймстаун був відомий тим що його мешканцям не вистачало рішучості й було занадто багато жадібності. Усе чого вони хотіли – це було золото. Тоді як пілігрими, приділяли найбільшу увагу створенню сімей в яких було б місце Богу, та щасливих релігійних громад люблячих друзів. В результаті чого вони заклали основу американської свободи та матеріального добробуту.

Плімут відрізнявся від Джеймстауна тим, що в ньому дотримувалися вищих ідеалів та стандартів. Засновники Джеймстауна були піратами, вони грабували кораблі на шляху до Вірджинії на відміну від пілігримів. Головним прагненням мешканців Джеймстауна було   легке багатство. На відміну від них населення Плімута працювало не покладаючи рук з надією дивлячись у майбутнє. В Англії рекламуючи "Новий світ" казали що там, можна жити не працюючи, що золота та срібла там так багато, що його можна просто збирати в кошик з землі. Тому в Джеймстауні небуло й натяку на бажання працювати.

Капітан експедиції в Джеймстаун Ньюпорт витрачав свій час на пошуки золота, думаючи  що знайшов його. Він збирав собі на корабель те, що вважав за золото, але пізніше це  виявилося піритом, або "золотом дурнів". Золота лихоманка вітала по колонії. Один поселенець з досадою писав: „Моряки, зробили поселенців своїми рабами. Там не було спілкування, не було надії, не було праці, тільки копання золота, промиваня золота, очищення золота, вантаження золота."

Карл Бріденбух, перебуваючи в ті часи в Джеймстауні писав:"... англійці, які вперше заснували колонію були ненавченими до роботи, недалекоглядними та настільки ледачими, що як тварини, вони воліли краще помирати з голоду в безділлі..., ніж торжествувати в праці. Як стрекози в байці Езопа, вони зовсім не думали про майбутне, тому багато з них загинуло, не тільки під час голоду, але й у подальші роки із-за відсутності досвіду у вирощуванні зерна."

Поселенці пережили три жахливі зими, під час яких значна більшість загинула від голоду.  Смерть забирала людей що дня. Через три роки, ті хто вижив в таких складних умовах,  перебували в повному розпачі. Вони отримали поразку. Завантажившись на корабель, вони вирішили відправитися назад. Джеймстаун був повністю кинутий. Поселенці думали тільки про одне,  вони думали про Англію. Як тільки їх корабель покинув причал, він зустрівся з іншими кораблями, якими управляв англієць Лорд Делевер. Завдяки цій  зустрічі вони вирішили повернутися назад, щоб спробувати ще раз.

Лорда Делевера призначили губернатором нових земель. Будучи віруючою людиною,  зійшовши на берег, в усіма покинутому Джеймстауні, він приклонив коліно в молитві. Після чого повів усіх в напівзруйновану церкву. Пастор, який щойно приїхав відправив службу. Губернатор виступив з зворушливою промовою, яка підняла дух колоністів. Тепер в них з’явився сильний лідер. З початку Джеймстаун експериментував з комуністичною економікою, але час показав її неефективність, вона лише сприяла появі ледарів. Лише п’ята частина колонії робила всю працю, в той час коли решта байдикувала.  В решті решт, кожному було наділено три акри землі, працьовитість та ощадливість  прийшли на зміну ледарству, голоду більше не було.

В 1619 р. за рік до того як в Америку прибули пілігрими, Джеймстаун посіяв зерно рабства, яке в подальшому розділило Америку навпіл. Двадцять негрів були привезені в якості рабів. В Плімуті не було місця рабству, тому що пілігрими були прибічниками  свободи. Америка це суміш релігійного та світського. Основні цінності Америки та причина її багатства мають своє коріння в релігійній основі, закладеній пілігримами. Проблеми Америки виходять з світської основи, яку заклали ті, що приїхали з особистою, світською, егоїстичною та матеріалістичною метою.

Пілігрими – це не холодні, анемічні гіпсові святі, яких змальовують легенди. Вони були гарячими бунтівниками, що сміливо заявили про свою незалежність. Вони були не слабкими та мовчазними, а сильними борцями за свою справу, віддаючи своє життя за те, в що вони вірили. Вони були невтомними та нетерплячими до старого світу, відчайдушними в діях й часто пливли назустріч жахливим пригодам, не дозволяючи нікому та нічому збити їх зі свого шляху.

Також не зовсім вірно легенди розповідають про одяг пілігримів. Тільки в неділю вони одягались в чорне та сіре вбрання, а за звичай вони віддавали перевагу світло-зеленим та яскраво червоно-коричневим кольорам, який носили нижчі прошарки суспільства.  Пілігрими не були освіченими людьми, вони не закінчували коледжів. Але вони були революціонерами, метою яких було впровадження протестантизму в Америці.

Пілігрими твердо протистояли переслідуванням, бідності, смертям, голоду, хворобам, загрозам нападу індіанців, труднощам з діловими партнерами, незнанню дикої місцевості та горю.

Міфом також є те, що пілігрими не насолоджувались життям. Вони були дуже  релігійними людьми з високим моральним стандартом, але також насолоджувались сім’єю, роботою, їжею, музикою та співом. Вони були гарячими але дисциплінованими людьми з нижнього чи нижньо-середнього класу,  більшість з них були неграмотними фермерами. Бредфорд (лідер пілігримів) був самоучкою. Він любив читати книги та вивчав латинь, грецьку та єврейську мови для того щоб краще розуміти писання, читаючи їх мовою оригіналу.

Роблячи висновок можна сказати що засновники Америки були цілеспрямованими, веселими та гарними людьми, які прагнули до свободи, щастя та справедливості. В наступних номерах ми спробуємо освітити інші моменти їх цікавої історії.

	Tweet
	Нравится