Криниці художника Ісаака Тартаковського

В Біблії є знакова особистість по імені Ісаак. Одруження цього біблійного героя з Ревеккою стало зразком для всіх поколінь. По велінню Господа він будував життєдайні криниці для єврейського народу. Згідно Старого Заповіту Ісаак виконував місію Ісуса Христа.

У Народного художника України Ісаака Тартаковського (1912-2002рр.) багато схожого із біблійним Ісааком. Його творчі криниці сповнені дивовижної енергетики, що живлять і будуть живити не одне покоління шанувальників та фахівців образотворчого мистецтва.

Надзвичайно плідна творча спадщина свідчить про багатогранний талант митця, який все своє життя присвятив живопису. Як розповідає його син, Заслужений художник України Анатолій Тартаковський, батько був одержимий творчістю. Важко порахувати кількість творів, написаних Ісааком Йосиповичем, скоріше їх можна класифікувати по напрямкам та жанрам. Пейзажі, портрети, тематичні картини, натюрморти та численні замальовки варті особливої уваги держави і могли б стати основою меморіального музею І. Тартаковського, про який піклується родина митця. Такий заклад збагатив би культурно-мистецьке обличчя столиці і, звичайно ж, колекція таких високохудожніх творів сприяла б формуванню майстерності обдарованої молоді.

Розповідаючи про творчість майстра, перш за все я звернусь до портретного жанру. Почну навіть з одних тільки прізвищ видатних особистостей, образи яких відтворені фарбами на полотні, сангіною чи олівцем на папері. Саме коло цих людей вже багато розкаже нам про неабияку ерудицію художника, що знався на літературі, музиці, драматургії, кінематографу. По його портретній галереї можна розповісти про творчу інтелігенцію України другої половині ХХ століття, за кожним портретом озвучується самобутня сторінка нашої держави. Глибоко психологічні образи закарбовані в портретах композиторів Л. Ревуцького, О. Білаша, А. Штогаренка, художників Г.

Мелехова, О. Шовкуненка, М. Дерегуса, Г. Якутовича, А. Пламеницького, В. Батюшкова, скульпторів І. Чайкова, О. Скоблікова, архітекторів В. Заболотного, О. Добровільського, письменників О. Гончара, П. Загребельного, А. Головка, О. Корнійчука, кінорежисера Л. Левчука, артистів Г. Юри, Л. Руденко, А. Гашинського, журналіста І. Левітаса, поетів П. Тичини, Б. Олійника. І цей список чудових імен набагато довший! За кожним портретом ціла низка плідних спілкувань, що переростали у багатолітню дружбу.

Портретний доробок І. Тартаковського багатогранний. Він з великою любов’ю звертається до образів людей начебто простих, але побачених уважним поглядом портретиста. Ми вже давно забули щасливі обличчя людини праці. Складне виживання останніх роки наклало відбиток суму, стурбованості, безнадійності на більшість натовпу. Але щоб не втратити віру у щасливе життя, досить переглянути цикл творів, де персонажами стали люди звичайних професій: колгоспний сторож, доярка, селяни з Гуцульщини, сталевари, шахтарі. Нас зворушує психологічний стан обраних натур, в них буяє радість життя. І зовсім іншого характеру серія жіночих портретів видатних українських артисток Н. Ужвій, Г. Яблонської, Г. Туфтіної, балерини І. Врони, в яких насамперед приваблюють ліричні риси портретованих, грація, імпульсивність, внутрішнє благородство.

Особливо цікава глядачам серія портретів донечки Оленки, в яких поєдналися любов до дитини і найвища художня майстерність. Ці портрети стали справжніми шедеврами у жанрі дитячого портрету.

Емоційна характеристика портретів, створених пензлем І. Тартаковського, посилюється особливою магією погляду обраних натур. Митець проникливо споріднюється з персонажами своїх творів, віддає їм свої почуття і повагу. Це прокладає стежку для довірливого діалогу між картиною та глядачем. Така відвертість збагачує «контактність» творів митця — портрети, сповнені красою внутрішнього стану, викликають нашу безперечну симпатію. В передачі поглибленого погляду я б сказала, що не було рівних Ісааку Йосиповичу. У цих поглядах закарбовані життєва доля, інтелект, духовність. Що ж до кольорових рішень, то вони завжди цікаві, виразні. Вдало знайдені кольорові акценти хвилюють почуття, западають в душу, викликають емоції і таким чином збагачують сприйняття внутрішнього стану обраних натур.

Що потрібно, щоб картина запам’яталася? Вдале рішення кольорів, цікавий ракурс, виразна композиційна побудова — все це є у творах Ісаака Тартаковського. Його творчий спадок став зразком живописної майстерності, довершеного малюнку, композиційної досконалості.

Секрет творчого мислення І. Тартаковського закладений ще у 30-і роки, під час навчання в Київському інституті кінематографії, який він успішно закінчив у майстерні О. Довженка як кінооператор. Роль художника кіно у ті часи була надзвичайною, бо кожен кадр спочатку створювався на папері. Ось звідки магія завершених композицій, де немає зайвого, лише красномовна мелодія руху світлоносної палітри.

Після війни І. Тартаковський навчався у Київському державному художньому інституті (1945-1951рр.) Із вдячністю він згадував видатних своїх вчителів: О. Шовкуненка, К. Єлеву, Й. Штільмана, М. Шаронова, С. Григорьєва. Тут він отримав класичний фундамент майстерності, сформував свій академічний напрямок живопису, який з роками поступово поглиблювався і змінювався, переростаючи у власний стиль.

Живописний почерк художника яскраво розкрився у пейзажах. Майстер ефектно поєднує вільні тональні площини з ретельною увагою до окремих деталей. Це не ілюстративність, а прагнення створити почуття взаємовідношення предметного світу і всесвіту. На перший план виходить освітлення, яке наповнює композиції масштабністю, монументальністю. Цікаво, що всі ці твори написані безпосередньо з натури — на Київщині, Полтавщині, Закарпатті, в Криму. Серед них найбільш близькі для мене: «Чайка і море», «Яхти на Дніпрі», «Село Богдан», «Пристань у Гурзуфі», «Березень на селі», «Вечірнє сонце», «Морський прибій», «Осінній Седнів».

І. Тартаковський є автором численних тематичних картин, що вирізняються образністю, метафоричністю, щирою любов’ю до життя. В цьому контексті слід назвати багатофігурні полотна, у яких буяє енергія руху, змістовність подій. Перш за все, це серія творів, присвячених подіям Великої Вітчизняної війни: «У звільненому Києві», «Все для фронту», «Герої Дніпра».  Хвилюючі події з життя Тараса Шевченка овіяні особливим теплом, співчуттям, любов’ю: «Смерть матері Тараса», «Шевченко у майстерні». Ці картини зберігаються в музеях Т. Г. Шевченка в Каневі та Києві. 

Життя сім’ї Тартаковського було цікавим, наповненим творчістю, співзвучне з епохою. А сам митець у буденному житті був щирим та безпосереднім, цілеспрямованим та сентиментальним, і водночас мудрим. Він філософськи відносився до подій, вмів бути надійним та турботливим. Йому пощастило зі супутницею, вірною дружиною Лідією Степанівною, з якою прожив в щасливому подружжі 50 років. Вона і стала оберегом його життєвого кредо, подарувала прекрасних дітей — доньку Олену і сина Анатолія, які продовжують мистецьку династію Тартаковських.

Кожна людина по своєму випромінює любов до своєї Вітчизни. Віддзеркаленням відношення до своєї держави Ісаака Йосиповича є коло його інтересів, відданість творчості. Все це можна простежити через участь художника майже в усіх тематичних виставках та декадах культури, що відбувалися у СРСР, починаючи з 1949 року. Він став одним з продовжувачів кращих рис київської живописної школи, вдало поєднуючи минуле, сучасне і майбутнє у своїх досконалих творах. Створена ним життєдайна палітра стала національним скарбом образотворчого мистецтва України.

Нещодавно у Київському музеї російського мистецтва відбулася виставка творів Народного художника України Ісаака Тартаковського. Вісімдесят полотен митця в усій повноті розкрили світ його творчих захоплень. Нові криниці живописця будуть ще довго живити душі і серця прихильників його таланту.

	Tweet
	Нравится