Ігрова залежність

Хоча кінець ХХ – початок ХХІ століття характеризується великими досягненнями в науці та надзвичайним зростанням технічного прогресу, на жаль, є також тенденції до падіння моральності. Частина схибленого на насильстві та користолюбстві світу прагне до наживи, що в свою чергу відбивається на сфері розваг. В тому числі, на появі грального бізнесу. Мабуть тому найновіша електронна та інша складна техніка поставлена йому на службу. Чому? Тому що це дуже вигідно сучасним скоробагатькам і нуворишам.

Молоді нічого доброго не дадуть такі комп’ютерні ігри як, наприклад, «кілери-антикілери», так звані «стрілялки». За допомогою подібних ігор на рівні підсвідомості відбувається програмування самої людини. А якщо ми вважаємо молодь, яка більш за все схильна до таких ігор, майбутнім нації, то дозвольте запитати: яке майбутнє нас очікує?

Молодих людей спочатку привчають до віртуальних жертв на комп’ютерних тренажерах-імітаторах. Для чого? Мабуть, для того, щоб потім в реальному житті вони довго не роздумували, коли раптом у них може повстати питання: вбивати чи не вбивати. Будьте певні, що після таких попередніх тренувань на комп’ютерах-убивцях, ці молодики без особливих зайвих вагань будуть готові піти на будь-який кривавий злочин. Адже учбовий досвід вже є. То за практикою, при бажанні, діло не стане. Тому здається, вже давно треба заборонити комп’ютерні програми, що своїм негуманним, непедагогічним змістом спрямовані на агресивну жорстокість до людей. Не слід забувати, що агресія завжди, як ланцюгова реакція, породжує нову агресію. Вона колись може повернутися і до вас, батьків і педагогів, як бумеранг.

Є приклади, коли комп’ютерні (за назвою) клуби практично перетворювались у так звані наркоклуби, де молодь, користуючись безконтрольністю з боку дорослих, батьків і власників закладу, постійно пиячила та вживала нелегальні наркотичні речовини. Щоби подібні прикрощі не повторювалися, краще б було комп’ютерні центри розміщувати безпосередньо на торгових площах тих магазинів, які продають комп’ютери та комплектуючі аксесуари до них. Так, принаймні, робиться в Європейських країнах, наприклад, у Польщі.

Але незалежно від того, де гравець проводить свій час – чи в комп’ютерному клубі, чи вдома – результат, як правило, один: з’являється ігрова залежність. Особливо в перехідному, пубертатному віці. Підлітки стають більш неслухняними і менш зосередженими, ніж завжди, а поведінка і вчинки яких – неадекватні й незрозумілі. Вся їхня увага прикута тільки до комп’ютерних ігор. Для них просто не існує нічого більш важливого та цікавого, ніж гра. Починаючи з цього самого моменту гравці в подумках переходять від реального життя у віртуальний світ, який існує тільки в їхніх емоційно збуджених мізках. Вони бачать себе тільки переможцями і ні в якому разі переможеними.

Один з результатів ігрової залежності – це пропущені заняття в учбових закладах. Крім того, гравця постійно переслідують хронічні недосипання та втома. Як наслідок – погана успішність, конфлікти із педагогами. А вдома – сварки з батьками, рідним та близькими. Такі сім’ї, в яких живе затятий гравець, постійно приречені отримувати моральні травми та нести додаткові матеріальні витрати у зв’язку з неадекватною поведінкою своєї дитини або іншого родича, що попали в ігрову залежність.

Що стосується гральних автоматів, які теж відносяться до грального бізнесу, то вони з відома їхніх власників  налагоджені так, що виграти в них будь-яку серйозну грошову суму практично неможливо.

Врешті-решт, ошукані гравці в гонитві за ілюзорними виграшами, як правило, програють все, що у них було. І в стані надзвичайного стресу починають дуже нервувати і роблять нові помилки, знову наступаючи, як кажуть, на ті ж самі граблі. Гравці, щоб якось зняти отриманий ними стрес від кожного програшу, починають пиячити та шукати будь-яку можливість відігратися. Позичають у будь-кого різні суми  грошей, щоб потім все знову програти. Тим самим накопичуючи великі борги, які ніколи не спроможні повернути. Таким чином, гравець попадає в замкнене коло та у глибоку психологічну залежність , яка називається лудоманією або, іншими словами,  ігроманією. За висновками медиків таке явище відноситься до психічного розладу, що може прогресувати та перейти у хронічну хворобу, якщо вчасно не позбавитися від подібної наркотику залежності. Найстрашніше те, що психозалежний гравець у відчаї потенціально здатний  заради грошей на будь-який злочин.

Отже, кому потрібні такі ігри? Вони перш за все потрібні, тому що дуже вигідні власникам грального бізнесу. Ще можуть зацікавити (як відволікаючий і компенсуючий фактор) деяких інфантильних індивідуумів, у кого дитинство, як кажуть, затягнулося або тим, у кого є постійні  проблеми із сексом чи зі стресом. А ще деяким типам людей, дуже жадібним до «дурних» грошей. А нормальним людям, здоровим тілом і душею, які ведуть раціональний спосіб життя, вони не потрібні.

	Tweet
	Нравится