Ідеї для майбутнього

А ви знаєте, що Україна стала іншою, новою?! Помітили? Ні, ні не помаранчевою, не біло-блакитною. Змінилися наші ідеали, цінності, й зміцніла віра в істинну доброту, любов і свободу. Звичайно, ми завжди в це вірили, але несміливо, десь в глибині душі, з таємною нетривкою надією передати це у спадок своїм дітям.

Ми знаходимось зараз у дитячому садочку. Що бачили і бачать ці дітлахи? Де жовтогаряче сонечко, веселка і щасливі тато, мама і я на альбомному листочку?...

Веселі червоний і чорний леви посміхалися мені з аркушів, і радісні діти кричали, хто з них кращий... Це було свято. Це був проект «Служіння заради миру» у дитячому садочку «Журавлик». Це була інша країна, яку створили представники Міжнародному фонду допомоги та дружби в рамках проекту «Служіння заради миру», в чому їм активно допомагали студенти-волонтери з різних київських університетів, серед яких пощастило бути і мені.

Ви ніколи не замислювалися як на малюків впливає те що ми говоримо, як себе поводимо, як будуємо відносини з людьми і навколишнім світом? А це і є культура взаємовідносин, яка починає формуватися в родині, продовжується в дитячому садочку, школі, університеті і знову повертається в наново створену родину. Цікаво, що нас не вчать бути людиною суспільства, відбутися як частинці чогось єдиного цілого. І саме такі проекти, де ти вкладаєш себе, розширюють твоє світосприйняття, сприяють формуванню відповідальності перед майбутніми поколіннями, з якими будуть вчитися вже твої діти.

Під час проведення проекту постійно було відчуття, що все що я віддаю цим дітям, зміцнює їх довіру до людей, віру в добро, щирість, чесність і справжнє сердечне тепло, якого мені так не вистачало в дитинстві. Їх великі оченята, здавалось, хотіли охопити весь світ і, по-своєму, по-дитячому, були тобі щиро вдячні за миттєвості щастя, злагоди, єдності в наших відносинах, що зблизили нас. А моє серце побільшало ще на 30-40 дітлахів з їх веселим галасом, відвертою радістю від отриманого подарунка і щастям бути разом.

Звичайно, в кожного з нас є навчання, робота, певний статус, але ж це все наші відносини з людьми, через яких ми пізнаємо себе і формуємо свої цінності, вчимося жити в злагоді з оточенням. Цьому вчить лише сім’я і хочеться думати, що те відчуття родини яке було в кожного з учасників цього проекту переросте в бажання , щоб Україна стала як одна сім’я з укоріненою культурою шанування своїх батьків і пращурів, відданості синів та дочок, патріотизму громадян.

	Tweet
	Нравится