|
01 грудня 2010 |
|
 Одного дня в ліс завітала Зима. Всі лісові жителі поховались по своїх домівках, лише один Горобець не встиг зробити собі хатинку.
Все літо він тільки те й робив, що весело проводив свій час. Не встиг Горобець ні про хатинку подумати, ні про запаси на зиму. А Зимі тільки це й треба було. Не любить вона ледацюг. Стала морозити вона Горобця. Ось-ось помре бідолаха, лише сльози котилися з його оченят, та й ті замерзали.
— Чому ти плачеш? — почув Горобець незнайомий голос.
— Що з тобою? Чому весь тремтиш?
— Я замерзаю від холоду, та помираю від голоду, — відповів Горобець.
— А ти хто?
— Я Шишкар — сказав незнайомець.
Шкода стало Шишкарю Горобця, і вирішив він йому допомогти. Знайшов шишку ялини, та й навитягував Горобцю насіння з-під щільно стиснутих лусочок, віддав птаху. Так вони і подружилися. Всю зиму в люті морози друзі були разом.
Навесні Шишкар полетів мандрувати у пошуках плодоносних хвойних дерев, а Горобець залишився чекати Зими, бо він знав, що саме взимку зустрінеться з своїм товаришем Шишкарем.
Кубарь Дмитро,
4-Б клас,
Козелецька гімназія №1
Чернігівської області.
категорія: казки для дітей
|
Горобець та Шишкар
