Виховання праці для дітей в сім'ї

Василь Сухомлинський уважав працю могутнім засобом виховання моральної особистості. Він писав у «Народженні громадянина», що праця — це корінь моральності. Педагог був переконаний, що завдяки праці виховується моральність. Наведемо фрагмент виступу Василя Олександровича на засіданні психологічного семінару Павлиської середньої школи: «Ми живемо в такий час, коли матеріальні умови життя дуже хороші, коли людина одержує багато того, чого вона не заслужила. Дехто з учнів погано вчиться, нічого не робить вдома, а в той же час має дорогі подарунки. Батьки дуже балують своїх дітей… Дитину змалку треба привчати до праці». Щоб це зробити, педагог радить батькам «створити в сім’ї режим праці для своїх дітей, бо без справжньої праці не буде хорошої людини, трудівника». Ці слова педагога стають надзвичайно актуальними в умовах сьогодення. (Увагу В. Сухомлинського привертала праця не як явище навколишнього світу, а дитяча праця як виховний засіб). 

Серед усіх слів В. Сухомлинський на перше місце ставив слова «народ», «праця», «хліб», оскільки вважав їх основою, на якій тримається наша людська сутність. Він писав: «Хто не знає, що таке хліб і праця, той перестає бути сином свого народу. Той втрачає кращі духовні народні якості, стає відщепенцем, безликою істотою, невартою поваги. Хто забуває, що таке праця, піт і втома, той перестає цінувати хліб. Який би з цих трьох могутніх коренів не був пошкоджений у людини, вона перестає бути справжньою людиною, у неї з’являється всередині гнилизна, червоточинка». Директор Павлиської школи намагався пронизати працею весь виховний процес. Без важкої, наполегливої праці він не уявляв собі процес виховання і намагався пояснити це оточуючим. 

Василь Сухомлинський писав: «Я багато чую і читаю про труднощі виховання підлітків і часто не розумію: хіба можна виховувати юнацтво самими тільки радощами споживання, як це, на жаль, буває? Наслідки такого виховання нерідко жалюгідні: підліток потрапляє в погане товариство, хтось збиває його з правильного шляху. Звідки ці погані товариства, звідки небажаний хтось? Початки цих небажаних явищ у забутті найважливішого: справжньою людиною виростає той, хто працює на загальне благо, в кого душа одухотворена ясною, благородною, високою метою». Видатний педагог уважав, що підготувати людину до життя можна, якщо дати їй відповідні практичні уміння і навички та забезпечити належну професійну підготовку. Але, передусім, треба подбати про психологічну підготовку до праці. Психологічна готовність до праці, на його думку, саме і є переконанням людини в тому, що в дорослому житті «зусилля її рук будуть підкорені розуму, творчому задуму». 

На жаль, у сучасному суспільстві, як і за часів В. Сухомлинського, значна кількість молодих людей не готова до праці, особливо до праці фізичної. Діти часом не знають, що це таке, наче вони живуть в іншому світі. Як не дивно, винні в цьому їхні батьки, що оберігають дітей від будь-якої роботи. У той самий час практика доводить, що на певному віковому етапі молодь дуже захоплюється трудовою діяльністю, наприклад, школярі підліткового віку із задоволенням відвідують уроки трудового навчання і висловлюють побажання, щоб їх було більше й тривали вони довше. Парадоксально, але у старших класах бажання працювати поступово зменшується. Певною мірою винні в цьому знову-таки батьки, які продовжують оберігати дітей, «жаліють» їх, виконують самотужки всю господарську роботу. Та й педагоги часом не можуть організувати пізнавальну і трудову діяльність так, щоб учень був активним суб’єктом цього процесу, скеровував свої зусилля, переборював труднощі. Свого часу В. Сухомлинський так пояснив відсутність у дитини бажання займатися фізичною працею: «Розумова праця школярів за своїм характером, спрямованістю, змістом відірвана від праці фізичної, внаслідок чого робота рук не збагачує, не розвиває розум, а розум, у свою чергу, не впливає на творчі трудові процеси. Порушується єдність духовного життя: дитина з малих років привчається дивитися на фізичну працю як на неприємний, але необхідний обо­в’язок. Замість потреби праця стає неминучістю».

Практичну підготовку до трудової діяльності педагог пропонує розпочинати з робіт, для виконання яких використовуються прості інструменти. Це, на його думку, не лише формує трудову майстерність, а й розвиває розум, нахили, здібності дітей. В. Сухомлинський бачив прямий зв’язок між фізичною працею і розвитком розумових здібностей людини. У своїй праці «Серце віддаю дітям» він пише: «Досвід переконує, що фізична праця для маленької дитини — це не тільки набуття відповідних умінь і навичок, не тільки моральне виховання, а й безмежний, над­звичайно багатий світ думок. Цей світ пробуджує моральні, інтелектуальні, естетичні почуття, без яких неможливе пізнання життя». 

Ніна Слюсаренко, 
професор кафедри педагогіки, психології й освітнього менеджменту Херсонського державного університету, доктор педагогічних наук, професор




Додати новий коментар