Дитячі оповідання

Дякую тобі, Матусю, за те, що ти подарувала мені цей світ, за те, що ти завжди поруч, де б я не була, дякую за те, що ти завжди знаєш, що сказати, за те, що ти любиш мене, дякую за те, що даруєш мені кожного дня щастя, дякую за те, що завжди зігріваєш мене своєю усмішкою, дякую тобі за твоє вічне терпіння, за твої глибокі очі, за теплі руки, які щоранку пестять моє чоло.

Ніч. Усе спочиває. А чи усе? Прислухайтесь! Саме вночі оживають предмети, речі, які нас оточують. Так, так. Коли ми, люди, засинаємо, наші іграшки, ляльки, речі і навіть меблі навпаки пробуджуються і тихесенько розмовляють.

Того вечора ніщо не провіщало дощ. На вулиці була тепла погода, лише хмари де-не-де синіли по небу й повільно пливли, ховаючись десь за старою грушею.

Я відчуваю, як разом із твоїм б'ється і моє розжарене серце. Воно, наче міна, готове розірватися від будь-якого необережного руху. Вчора вийшла у сад до яблуні – а там пусто! Пусто без тебе! І, можливо, вже ніколи не буде у житті моєму радості – вона разом з тобою пішла на фронт...

Війна ... У цьому слові біль і розпач матерів, стогін поранених, плач сиріт. Фашизм – найганебніша сторінка в історії людства. Гітлерівці вбили та замучили в концтаборах мільйони людей, зруйнували, розбомбили тисячі міст і сіл не тільки України, а й Росії, Білорусії, Польщі, Франції та інших країн світу.