Василь Сухомлинський про джерела патріотичного виховання молодших школярів

Проблема патріотичного виховання, духовного зв’язку поколінь всебічно і глибоко розкривається у педагогічній і літературній спадщині В. О. Сухомлинського. Вчений, педагог, письменник підтвердив свою відданість рідній землі — мові, рідній культурі, українській школі своєю подвижницькою працею, принциповою громадянською позицією. Тому його особистість і педагогічна спадщина викликають довіру не лише в нашій, а й багатьох інших країнах світу. Педагогіка В. О. Сухомлинського гуманна, демократична, загальнолюдська, і водночас вона глибоко патріотична за своїм духом і змістом. Це засвідчує не лише великий обсяг і різноаспектність його праць, присвячених патріотичному вихованню, у яких прямо чи опосередковано висвітлюється ця тема, а й проникливість, схвильованість, переконливість змісту і стилю написаного.

У педагогічних творах В. О. Сухомлинський неодноразово підкреслював особливу значущість родинного впливу на світобачення малих дітей, сприймання ними світу, формування ставлення до людей, рідної домівки, рідного краю, Батьківщини.

У роздумах Василя Олександровича «Про пам’ять серця» (книга «Я розповім вам казку… Філософія для дітей», 2016) читаємо: «Людина стверджується у світі не тільки як істота, яка мислить і відчуває, але й як жива ланка у вічному ланцюзі поколінь; ця ланка з’єднує минулі покоління з майбутніми, і що більше дорожить людина пам’яттю своїх батьків, дідів і прадідів, то глибше вона відчуває свою відповідальність за майбутнє. Тільки тому, що Людина у своєму батькові, дідові та прадідові бачить корінь свого буття, своєї честі, гідності, у нас є Вітчизна». Ось так чітко визначив педагог незамінну роль духовного взаємозв’язку поколінь у патріотичному вихованні.

У праці «Як виховати справжню людину» В. О. Сухомлинський розкриває засади вічності людського буття через наступність поколінь. «Рід людський складається з поколінь — це велика мудрість нашого буття. Одночасно живуть у світі кілька поколінь — покоління, що відходить, перебуває у розквіті творчих сил, висхідне, і покоління, яке тільки-но з’явилося на світ і починає усвідомлювати своє буття. Крім безлічі інших відносин, наше життя рухається також відносинами поколінь. Ти — в поколінні висхідному. Перед тобою — високо над горизонтом сонце, до полудня ще дуже далеко, життя уявляється тобі неозорим… Попереду тебе два покоління — покоління, для якого сонце в зеніті, і покоління, чиє сонце схилилося на захід.

Людина смертна, але безсмертний народ. Його безсмертя — в наступності поколінь».
Ці афористичні думки утверджують незамінність і силу позитивного впливу на людину саме в дитячому віці різновікових родинних відносин безпосередніх і опосередкованих. Такий зв’язок в умовах глобалізації, швидкої зміни технологій, можливостей для молоді вчитись далеко за межами рідного дому зумовлюють автономність буття багатьох молодих родин. Ускладнює взаємодію поколінь у вихованні дітей також поширення у ЗМІ, у суспільстві легковажного ставлення до створення сім’ї, тривала трудова міграція батьків. Особливо несприятливою стала ситуація для взаємодії поколінь в умовах розриву сімей через військові дії на Сході і анексію Криму. Підкреслимо, що у таких умовах саме патріотична позиція батьків має бути особливо чіткою, зрозумілою дітям.
У вихованні особистісних якостей молодших школярів Василь Олександрович вважав пріоритетним вплив на емоційно-почуттєве сприймання, конкретно-образне мислення і уяву. У цьому віці досвід міжособистісних стосунків дітей обмежений вузьким колом зв’язків з близькими людьми і природним довкіллям. Читання, слухання, довірливе спілкування за прочитаними казками, оповіданнями, замальовками, спогадами, створеними Василем Олександровичем, часто разом із дітьми, відкривали їм різноманітний світ переживань, думок, мрій ровесників і старших поколінь. Все це сприяло виникненню і розвитку почуттів, які зміцнюють, за висловом педагога, «природне бажання дитини ставати кращою».

Вплив старших поколінь на дітей педагог розкривав багатоаспектно, бо «патріотичне виховання має безліч граней… Найважливіше — запалювати на життєвому шляху вихованця вогники, відкривати очі на дороге та рідне… Але саме для цього й треба розпочинати пізнання світу з того, що близьке: з родини, з рідного вогнища, з долі діда, прадіда…».

Педагог, звертаючись до юних читачів, говорить про найважливіший зв’язок між родиною і Батьківщиною, рідною домівкою і своїм народом: «Слово Батьківщина має той самий корінь, що й слово батько. Справжнє народження твоє як громадянина, мислячої, натхненної благородними ідеалами особистості, трудівника, борця за торжество правди і щастя, сім’янина відбувається завдяки тому, що ти — син народу… Мати народжує твою плоть, Вітчизна породжує твою людську, громадянську душу».

У статті «Батьківська педагогіка» Василь Олександрович підкреслював, що у хорошій сім’ї є гармонія впливів усіх поколінь, зливаються інтимне і громадське, у цьому злитті він бачив гармонію людського щастя.

Василь Олександрович, як відомо, з особливою увагою ставився до молодших школярів. Саме цей вік він вважав чутливим до виховного впливу рідних людей, вчителя і середовища. Молодші діти привертали його увагу через те, що більш відкриті для емоційного спілкування, образного бачення світу, їхня уява, несподівані висловлювання спонукали до їх власної творчості.

Олександра Савченко,
головний науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН України, доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України




Додати новий коментар