Людмила Порохняк-Гановська:"Маємо знати, як виховувати дітей у нинішній ситуації..."

Наприкінці вересня в Укрінформі відбулася презентація методичного збірника для педагогічних працівників «Урок миру», у якому зібрані розробки вчителів із різних регіонів України. Організаторами такого видання стали Національна Рада жінок України та Інститут проблем виховання НАПН України.

"Маємо знати, як виховувати дітей у нинішній ситуації..."

За словами укладачів збірника, такі розробки сьогодні вкрай потрібні в школах. Про це наша розмова з Головою Національної Ради жінок України доктором медичних наук, професором Людмилою Порохняк-Гановською.

— Людмило Андріївно, як виникла ідея підготувати «Урок миру»?
— Сьогодні до нас в Україну прийшла війна і багато наших дітей потерпають від неї, і ми повинні думати, як у цій ситуації виховувати наших дітей. Адже життя в нашій країні впродовж кількох десятиліть, особливо останніх чотирьох років, різко змінюється. Міняються цінності громадські, державні та сімейні. І дітям на додачу до незмінних законів фізики та тригонометричних формул потрібно давати правдиву інформацію про глобалізацію світу і його цінності, про гібридні війни, про інформаційну війну, яку веде проти України Росія, про Російську військову агресію на Сході України, де гинуть кращі сини нашої Вітчизни.

Навесні ми оголосили конкурс на проведення Уроку миру і дуже вдячні тим вчителям, які відгукнулися на наш заклик. Ми сподіваємось, що матеріал збірника допоможе молодим фахівцям, вчителям-вихователям, класним керівникам у їх виховній роботі в різних регіонах України.

— Що вміщено у збірнику?
— В «Урок миру» увійшли найкращі 34 матеріали із 104, що були надіслані із 14 областей України.
Дуже важливо те, що окремо виділені уроки для молодшої, середньої та старшої школи. Ми були вражені талантами наших вчителів, їх віршами, піснями, сценаріями. Більшість матеріалів насичені почуттям глибокого патріотизму, розумінням сучасного політичного стану держави. Адже патріотизму дітей потрібно вчити не менш ретельно, ніж правопису чи математиці.

— На обкладинку винесені 17 цілей сталого розвитку. Цей задум не випадковий?
— Рік назад, 25 вересня 2015 року, 193 держави — члени Організації Об’єднаних Націй на саміті зі сталого розвитку в Нью-Йорку одностайно прийняли нову глобальну програму сталого розвитку, що містить 17 цілей, яких світ має досягнути до 2030 року. І 16-ю ціллю якраз і є «мир і справедливість».

Важко сказати, чому в ООН прийнята така нумерація, адже від війн у світі потерпають мільйони громадян різних країн і чи не кожна жінка на планеті в своїй молитві просить Творця миру. Але, на жаль, чоловіча жорстка політика передбачує силові протистояння. Тому в цілях сталого роз­витку є і ґендерна складова, і останнім часом ми спостерігаємо, що на високі посади, які впливають на прийняття рішень на планетарному чи загальнодержавному рівнях обирають жінок, які є більш виважені та менш агресивні.
— До речі, там зображений голуб миру, а Ви вибрали символом українського лелеку. Чому?
— Бо він український. Лелека є одним з крилатих символів України, оберегом родинного затишку, добробуту і злагоди. Цей символ обрала для нас відома письменниця, яка пише казки, що збуваються, та вчить дітей писати свою казку — Валентина Колечко. Згідно з легендою лелека приносить здоров’я та дітей в родину, а Україні зараз дуже потрібне нове здорове покоління, яке зможе подолати всі ті негаразди, які ми залишаємо нашим дітям.

— Чи будуть ці методичні напрацювання передані для шкіл української діаспори?
— Ми живемо в такий чудовий час, коли вже нікому нічого передавати не потрібно. Методичні розробки розміщені на сайті Національної Ради жінок України, повідомлення про це ми переслали через Світову Федерацію Українських жіночих організацій, матеріал має гриф дозволу до використання в учбових закладах. Сподіваємося, його якість оцінять не лише вчителі України.

До речі, деякі наші жінки, поверхнево ознайомившись з Методичними розробками, висловили думку, що надто схожі вони на методички радянських часів. Я хочу у відповідь навести вірш вихованки зразкової літературної студії «Первоцвіт» Центру творчості дітей та юнацтва «Соняшник» Білоцерківської міської ради Київської області Даніели Ямпольської:
Голуб миру
За вікнами осінь
засипала листям стежинки,
Запрошує в казку
до себе пора золота,
А юна школярка
виводить слова-павутинки:
— Мій любий татусю,
пишу тобі нині листа.
Ти в травні пішов
захищати кордони держави,
А ми й голуби твої
стали на тебе чекать.
На сході країни
палають воєнні заграви,
І гради смертельні
життя зупинити спішать.
В кімнаті у нас
телевізор працює невпинно,
І знов на екрані
горять у вогні блокпости.
А мама шепоче:
«Молімось за тата, дитино,
Щоб він і себе,
й Україну зумів зберегти»…

Наталка Срібнянська




Додати новий коментар