Земельна ділянка у спадщину

Нещодавно в моїй практиці трапився такий випадок. До мене звернулась жінка і розповіла наступну історію.

Її мати, будучи членом колективного сільськогосподарського підприємства (КСП), розташованого за кілька кілометрів від Києва, отримала у власність земельну ділянку. Як це і робилося раніше, спочатку вона отримала сертифікат на право на земельну ділянку із земель, що належать КСП, а вже потім, на підставі цього сертифікату, їй було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

Коли мати померла, вона за заповітом залишила все своє майно донці, і та почала оформлення свого права на спадщину. Коли справа дійшла до земельної ділянки, виявилось, що для такого оформлення необхідна довідка про проведення грошової оцінки цієї земельної ділянки.

Звернувшись до відповідної установи, вона отримала довідку про грошову оцінку земельної ділянки, яка за розміром на кілька десятих гектара була меншою від тієї, що вказана в державному акті на право приватної власності на земельну ділянку, хоча кадастровий номер земельної ділянки був той самий. Нотаріус відмовився проводити подальше оформлення спадщини на згадану земельну ділянку.

Тоді жінка почала з’ясовувати, чому так трапилось, що її земельна ділянка в двох документах, виданих органами державної влади, має хоча й один і той самий кадастровий номер, та все ж різний розмір. Як з’ясувалось, під час видачі її матері державного акту на право приватної власності на земельну ділянку була зроблена опечатка, і в акті вказувалась земельна ділянка, яку в порядку проведення жеребкування між членами КСП отримала її мати, але розмір був вказаний іншої земельної ділянки. Таким чином її акт на право приватної власності на земельну ділянку не посвідчував її право належним чином.

Жінка звернулась із письмовою заявою до державної адміністрації з проханням виправити помилку і видати новий акт, який би вказував правильну земельну ділянку та правильний її розмір, на що в адміністрації їй відповіли, що скасувати неправильний державний акт вони не мають права і що для цього їй потрібно звернутись до суду.

Ніколи не зустрічавшись з вітчизняною системою судочинства і не знаючи процедуру звернення до суду, а також вимоги до оформлення процесуальних документів, її перший досвід виявився невдалим. Так само як і другий. Спочатку вона написала позовну заяву до суду самостійно, але її було залишено без руху через недотримання норм статті 118 Цивільного процесуального кодексу України, а саме: в частині сплати сімнадцяти гривень державного мита. Тоді її дуже здивувало, що через якихось сімнадцять гривень вона не може оформити належну їй по праву земельну ділянку.

Другого разу жінка звернулася за написанням позовної заяви до адвоката, який недобросовісно взявся за виконання своїх обов’язків і написав їй позовну заяву на пів-сторінки, яку суд прийняв, але відмовив у задоволенні її позовних вимог щодо скасування державного акту через недоведеність обставин.

Якраз після другої спроби відновити правду в суді до жінки зателефонував якийсь чоловік, представившись по імені, і запропонував допомогти вирішити її проблему за «символічну винагороду» в розмірі тридцяти тисяч доларів США.

Він повідомив їй, що існує загроза продажу її земельної ділянки ще до того, як вона зможе оформити на неї право власності, і що за такої ситуації, яка у неї склалась, вона взагалі може ніколи не здійснити таке оформлення.

Звичайно, що людині, яка не має жодних знань про те, як здійснюється оформлення прав на земельні ділянки, та ще й після такої зневіри у вітчизняну судову систему, почута інформація здалось їй правдивою і страшною. Вона тривалий час не могла прийти до тями. Як це часто трапляється в ситуаціях, коли має місце паніка, людина починає слухати того, хто поводить себе спокійно і каже, що знає, як треба чинити. на жаль, єдиною людиною, яка знала, що необхідно робити, був якраз той чоловік, що запропонував їй вирішити проблему за «символічну плату».

Тридцяти тисяч доларів вона не мала, і тому їй не залишалося нічого іншого, ніж просити того чоловіка про зменшення розміру винагороди за його послуги. Зрозумівши, що жінка не має таких грошей, «помічник» дозволив сторгуватись до трьох тисяч доларів США.

Пройшло трошки більше тижня після того, як було виявлено проблеми з державним актом, і панічний стан у жінки дещо відійшов. Тоді жінка подумала, що можливо є й інші люди, окрім «помічника», який зголосився допомагати сам, хто міг би їй допомогти, і тоді вона звернулась за порадою до мене. Вже з самої розмови було видно, наскільки вона налякана і заплутана: їй не вдавалось пояснити, що і як вона зробила, і для встановлення хронології подій мені часто доводилось зупиняти її і просити почати все спочатку, або просто відповідати на мої запитання.

З нашою з нею розмови стало відомо, що вона видала довіреність на ім’я згаданого чоловіка, але які повноваження вона йому надала, згадати не може. Як відомо, юристи, в абсолютній більшості випадків, працюють з копіями документів, роблячи це для того, щоб їхній клієнт у разі незадоволення діями свого адвоката, зміг звернутись до іншого юриста і не був при цьому зв’язаний обов’язком шукати юриста, щоб відібрати у нього оригінали документів. В даному ж випадку жінка розповіла, що багато документів, які вона мала з тих, що стосувались проблемної земельної ділянки, тримає у себе той чоловік.

Поговоривши з нею, стало зрозуміло, що вона діяла дуже необережно, довірившись незнайомій людині. Та найгірше в цій ситуації було те, що вона не знала, що їй робити, і через це вчиняла юридично значущі дії, які так чи інакше мали свої наслідки, але не наближали її до бажаного результату.

Коли жінка запитала в мене, що ж їй робити далі, я порадив знову зустрітися з тим чоловіком, забрати в нього оригінали документів, в тому числі довіреність, і звернутись до юриста, який хоча й за плату, але не таку «символічну», яку їй було запропоновано спочатку за вирішення її проблеми, допоможе розібратися в цій ситуації. Після того потрібно було зібрати максимально повний перелік документів для звернення до суду, і ми домовились, що після того, як документи будуть в неї, вона прийде до мене, щоб підготувати нове звернення до суду.

Пройшов тиждень після нашої розмови, але жінка так і не прийшла. Я не здивувався, так як клієнти можуть проконсультуватись у декількох юристів і лише потім обрати, з ким саме вони будуть продовжувати співпрацювати. Та за кілька днів я випадково дізнався, що жінка, яка приходила до мене на консультацію, все ж погодилась на умови того чоловіка, котрий вимагав у неї «символічну допомогу» за виконання простого завдання – скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку і подачу документів на видачу нового акту.

Такий приклад є досить прикрим, хоча, на жаль, не поодиноким. В даному випадку, якщо б жінка діяла відповідно до норм закону, її витрати по скасуванню та отриманню нового державного акту, навіть з врахуванням юридичних послуг, не перевищили б півтори тисячі гривень. Причому, більша частина витрат пішла б саме на юридичну допомогу.

Дуже часто трапляються випадки, коли шахраї користуються незнанням людей і заробляють гроші тим, що їх обдурюють. Якби жінка не побоялась продовжити вирішення її проблеми в рамках правового поля, її шанс на вдале вирішення був би набагато більшим, так як, незважаючи ні на що, державні органи несуть відповідальність за прийняті ними рішення. І діють вони в рамках закону, який, при всіх своїх недоліках, все ж побудований на принципах справедливості. На противагу цьому, шахраї, пропонуючи «вирішення питання» не зовсім тим способом, як це передбачено законом, не несуть жодної відповідальності, і саме тому часто трапляються випадки, коли людина віддає гроші, а її проблема не зникає. Замість того зникає шахрай, разом з грішми необачної людини.

Отож, будьте уважні, і щоб там не було, не дозволяйте себе залякати! Адже треба пам’ятати, що завжди є правомірне рішення будь-якої ситуації, а закон, якщо його не порушувати, буде на вашій стороні.

Богдан Тимченко

	Tweet
	Нравится