|
 Саме такий висновок я з радістю зробила як модератор на завершенні слухань на тему “Наркоманія. Діалог: батьки і діти”, які відбулися 13 квітня у середній загальноосвітній школі № 214, Оболонського району м.Києва. Тема, яка неодноразово піднімається зараз на всіх рівнях громадського життя, як провідний фактор негативного впливу на соціальне здоров'я української нації.
Чому діалог? Вирішення будь-якої проблеми — маленької чи великої, простої чи не дуже, вимагає від нас честності і щирості, щоб дійти кореня і знайти сили визнати свої власні помилки і їх виправити. Коріння всіх проблем — у людських взаємовідносинах, первинна модель яких закладається в дитинстві, в сім'ї наших батьків. І саме там можна знайти відповідь, чому дитина робить цей перший крок у “небуття” — світ наркотиків.
З усіх цих міркувань виникла ідея проведення програми слухань через діалогічну форму взаємодії між батьками, викладачами, психологами і медичними робітниками з одного боку і лідерами шкільного самоврядування та студентами ВУЗів Києва з іншого. Ініціатива, що виходила від Міжнародного Благодійного Фонду Допомоги та Дружби та Студенського клубу Національного Університету “Києво-Могилянська Академія”, була з радістю підтримана методистом з охорони дитинства Оболонського управління освіти Лідією Максимівною Закревською, яка неодноразово підкреслювала однобокість розгляду цієї проблеми і необхідність спілкування з молодим поколінням.
І, дійсно, жвавість обговорення і відчайдушний розпал співрозмовників під час заходу показали необхідність говорити, доносити людям свою думку, щоб її почули, прийняли до уваги і не робили зайвих помилок. Найбільш активними були школярі і студенти, руки яких, як ліс, стояли в залі — і відчайдушні, сміливі відповіді тривожними дзвіночками бриніли для дорослих. “Поважайте нас, роздивіться в нас особистість і більше приділяйте нам уваги і часу! Без вашої підтримки і прикладу нам важко протистояти згубному впливу компанії і вулиці”. Ставили питання, відповідали, спорили, але по-тихеньку всі зрозуміли один одного: діти — батьків і вчителів, і навпаки.
І прийшли до висновку, що лише спільними зусиллями, зробивши хоча б один крок назустріч, ми збудуємо сім'ю, в якій батьки з дітьми займаються спільною справою, передають свій досвід і готові прийти на допомогу. А ще ніяк не можу забути слова заступника директора з виховної роботи СШ № 214, Віри Іванівни Першкової до батьків: “Разом з вихованням дітей — виховуйте себе”. Потім було спільне фото, усміхнені обличчя і відчуття, що ця зустріч не завершилась, а лише починається для кожної людини в її сім'ї, колі друзів у спілкуванні, взаємопорозумінні та спільних пошуках щастя.
Яна Салахова
|
Діалог поколінь відбувся
