Сім’я-школа любові
Экспорт новин
СТАТТІ
| Допомогти легко 25/02/2010 |
| 8 Березня 25/02/2010 |
| «Сумщино, любове моя!» 23/02/2010 |
| Вода основа життя 22/02/2010 |
| Поетична сповідь Світлани Єленчиної 19/02/2010 |
| Гороскоп здорового способу життя Риби 20 лютого – 20 березня 19/02/2010 |
| Блез Паскаль 17/02/2010 |
| Вовк, Лисиця та Журавель 08/02/2010 |
| Печінка 08/02/2010 |
| Путь чемпиона. Виталий Кличко 02/02/2010 |
КАЛЕЙДОСКОП
Опитування
| Слово про мову |
| 01.06.09 | |||||
 Де мова тішить слух,Там Борисфенів край. Початок здвигам покладе, Злама рутину. Нострадамус
Літературна мова – це неоціненний народний скарб. Тому відноситься до неї треба уважно та дбайливо. Так, як ставилися до неї видатні громадські діячі, знані журналісти та письменники, класики літератури.
Наприклад, один з таких відомих класиків сучасної української літератури, колишній Голова спілки письменників в Україні, герой України Юрій Мушкетик казав у свій час, що «не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. В народу немає скарбу більшого, як його мова…»Отже, дорогі читачі, якщо ви маєте на меті підвищити свою грамотність, то ця стаття може не тільки зацікавити вас, але ще й допомогти суттєво поповнити ваш лексикон, тобто словниковий запас труднощів української мови, а також удосконалити вашу мовну культуру. Говорячи словами Олеся Гончара «усунути деформацію мови, очистити її від спотворень, повернути нашій мові справжню народну красу – це справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це природний обов’язок перед незалежною вільною Україною. Адже і мовою нації визначається моральне здоров’я народу, його розвиненість, культурність. Все це також визначатиме образ і творчу спромогу України в сім’ї цивілізованих демократичних держав». Мені соромно, як професійному журналісту і редактору, за деяких вчених, які кажуть алкоголь, а не алкоголь, тобто помилково ставлять наголос на першому складі. Нащо, питається, ігнорувати загально прийнятні норми літературної мови, спец терміни, невже їм важко подивитися у словник. Або таке слово як «забезпечення». Наголос тут ставиться на третьому складі від кінця слова. Ні в якому разі не на другому. Дуже часто люди помиляються, коли після слів млн., млрд., грн. і так далі ставлять крапки в кінці цих слів. Це неправильно, бо то абревіатура, тобто умовний набір букв, а не скорочення, після яких, дійсно, треба ставити крапку. Наприклад, тис. (тисяч), год. (годин), хв. (хвилин) і так далі. На жаль доволі часто деякі відомі люди, наприклад депутати на всіх рівнях влади, застосовують такі складні слова іноземного походження, що навіть самі не знають, що говорять, і припускаються прикрих помилок. Це, наприклад, такі слова: констатація, прецендент (треба прецедент), кааліція (треба коаліція) і таке інше. Але рекорд безграмотності побило слово, якому по праву варто би займати своє постійне місце у будь-якій літературно-лінгвістичній вікторині. Перевірте свої знання. Питання до вас, шановні читачі. В якому слові із 8 букв знаходиться 5 приголосних підряд. Я впевнений, що одразу ніхто не відповість. Це слово: агентство. Так от, на жаль майже всюди, навіть на великих вивісках, вуличних друкованих афішах, плакатах, буклетах, календарях і тому подібних друкованих виданнях в цьому дуже відомому усім слові робиться, як правило, одна й та ж сама помилка – пропускається перша буква «т», тобто вперто пишуть «агенство». Одна молода і чарівна жіночка у відповідь на моє слушне зауваження відносно того, що на їхній великій яскравій колись вивісці солідної туристичної компанії написано «агенство», а не «агентство», Ви знаєте, що вона мені відповіла: «Тому що це написано українською». Вона ніяк не могла второпати, що слово «агентство» що в російській, що в українській мові походить від корінного слова «агент». На жаль це не єдиний зразок глупства, безвідповідальності й невігластва. А чому так трапляється? Тому що так вчать. Навіть україно-російський словник, виданий під егідою Академії наук інституту мовознавства ім. О.О. Потебні (Київ, «Українська радянська енциклопедія ім. М.П. Бажан», 1990 р.) як ще один приклад безвідповідальності і зверхнього ставлення до рідної мови. Справа в тому, що крім огріхів в середини є дуже прикра друкарська помилка на початку книги в алфавіті. Там пропущена українська літера «і». То якщо педагог спитає учня, скільки букв в українському алфавіті, він скоріш за все правильно не відповість, бо так його навчити його горезвісні науковці-мовознавці. Майже теж саме вони зробили раніше. В російсько-українському словнику головного редактора Калинович (80000 слів) Академії наук Української РСР (Київ-1956) в російському алфавіті пропущена літера «ё». А це значить, що Ви хочете правильно порахувати букви російського алфавіту, то тоді треба ще приплюсувати ще одну, що пропущена. Ось така цікава філологія з математикою. На жаль приходиться визнати, що в незалежній Україні справа з проблемою грамотності не тільки не покращилась, а навіть погіршилась. Практично нема жодної газети, журналу, книги, де б не були припущені помилки. Особливо боляче, коли це стосується підручників, навчальних посібників, навіть словників. На останнє трошки сумного гумору. Сумного, тому що це записи вчителів, здавалося б грамотних людей, у щоденниках учнів. – Проникнув у школу через задній прохід. (Треба писати: запасний або службовий). – З’явився на урок фізкультури без трусів. (Можна було записати: не приніс на урок фізкультури формені труси).
Станіслав Смірін
|
| < Попер. | Наст. > |
|---|
Copyright © 2005-2009 Справи сімейні
