Сім’я-школа любові та виховання
 
Микола Бідняк
15.01.09
Життя було б зовсім іншим,
якби в мене не було Марії. Вона допомогла мені
знайти смисл життя і вернула мене в Україну!
Микола Бідняк

Поруч з Миколою Бідняком, велетнем духу, співцем життєдайної енергії, самобутнім мистцем, відчуваєш в усій повноті призначення людини на земному шляху… А його призначенням було дивувати світ своїм непересічним талантом, жагою до творчості, неймовірною чуйністю до краси навколишнього світу….

Його життєвий шлях показав, як можна вижити в трагічних умовах, вийти переможцем на стезю яскравої творчості. Мимо волі замислюєшся над образом людини з Великої літери.

Презентація раритетного видання альбому-каталогу про Миколу Бідняка відбулася напередодні свята Святого Миколая в Українському фонді культури. Раритетне видання побачило світ під патронатом Президента України В. А. Ющенка, Державного комітету телебачення та радіомовлення України в програмі «Українська книга» та Світовій Асоціації Мистців, що малюють устами чи ногами, – Князівство Ліхштештайн.

 Кожен присутній відчув благословення від цього унікального вечора. З картини, у авторському виконанні, на присутніх дивилася Богоматір, а поруч з нею стояв зажурений митець… Гілка калини, соняшники і сама господиня вечора – дружина Бідняка, Марія, у вишиванці старовинного орнаменту створювали той особливий український дух, в якому звучало серце України…

Слайд-програма представляла понад 600 сторінок книги, де, як на скрижалях, вирувало життя мистця, унікальність якого простежувалася і в біографічних спогадах, і творах живопису, графіки, фото-сесії…. Він дарував свій світлий погляд, в якому промовляли Віра, Надія та Любов. З вірою в Бога, надією на перемогу добра, любов’ю до своєї Музи – Марії, життю, дорогої серцю України жив унікальний митець ХХ століття. Тримаючи пензель устами, він ніс красу іншим, створював картини високої професійності, наповнював будні святом…

Так сталося, що батьки юнака емігрували в Канаду, і волею долі йому прийшлося там отримати освіту, оволодіти професійними знаннями і стати художником. Батько мріяв, щоб син повернувся на батьківщину вивчати рідну мову… Життя майбутнього митця підтвердило, що поклик роду ми чуємо здалеку. Мабуть в ньому весь сенс життя і та могутня енергетика, яка створює нестерпну ностальгію, направляючі наш шлях до родинного коріння і вогнища.
 
Коли занурюєшся в твори Миколи Бідняка, вглядаєшся в його обличчя, царську постать, сповнену внутрішньої сили, то відразу відчуваєш впевнену в собі людину. Такі особистості відмічені особливою жертовною місією і притягують до себе, створюючи обличчя нації, народу, всесвіту. Безумовно, він планетарна людина. Безумовно, він лицар духу і серця. Безумовно, він вірний син свого народу, всесвіту. Безумовно, його талант помножений на неймовірно важкий труд помазані Божим благословенням…

Як би я брала у нього інтерв’ю, то не осмілилась торкатися теми його трагічного каліцтва. Й зараз я тільки коротко скажу, що драматичний випадок на полі, де юнаком орав землю п’ятнадцятирічний Микола, зробить знаковим все його життя. Раптовий вибух – і він залишився без обох рук… Доля вирвала його з смертоносної лавини, щоб прославити в мистецтві. Він отримав підвищену чутливість втілювати творчі задуми мовою кольорів. Як свідчить Біблія, Бог випробувань не посилає, що понад сил … Він вистояв, пережив, сформувавши свій життєвий шлях на позитивну творчу діяльність…

Майстерність цього унікально обдарованого художника вражає розмаїттям дарів – він прекрасний графік, вітражист, майстер натюрморту, тематичної картини, іконопису, портретного живопису, пейзажу, монументального живопису. То, як він писав квіти, красномовно розкриває такі його риси, як незахищеність і вишуканість, ніжність душі і романтичність духу…

З вдячністю розповіла про свого чоловіка, друга, вдова мистця – Марія Бідняк:
- Його надлюдські зусилля, розпочаті ще в юності, ТРИВАТИМУТЬ ВСЕ ЖИТТЯ… Коли я відчула потребу бути поруч, розділити потреби цієї унікальної людини, подальша наша доля була вирішена.

Перша і знакова зустріч, відомої співачки Марії та успішного художника М. Бідняка відбулася у 1990 році на концерті в Торонто. Марія була заміжньою, мала двох синів, жила у Львові. М. Бідняк був теж не вільний. Незвичайна доля водила по світам М. Бідняка, але серце тягнулося на Україну. Зустріч із співачкою Марією Майчик направила все його їство на землю батьків. Вони були створені для високих почуттів, для високої місії на землі і майже підсвідомо зробили рішучі кроки один до одного. Шість років щасливого подружнього життя у постійних подорожах зміцнили їхні відносини. Марія стала першопрохідцем на стезі визнання художника Миколи Бідняка в Україні…

«Я поставила собі за мету, повернути Миколу Бідняка Україні. Я знала, якою великою постаттю він був на чужині. Він був Передвісником нашої Незалежності», – пише вона в книзі. Національна свідомість, відповідальність за майбутнє знедоленого українського народу простежувалися через життєві принципи пані Марії. Вона стала не тільки останньою і справжньою музою Миколи Бідняка, а й продовжувачем його творчої місії. Тендітна і водночас горда постать Марії втілюється художником у самобутні картини. Народжується образ Чорнобильської Богоматері, в особі Марії створює знакову картину, передвісника Незалежної України, – «Ангел над Львовом».

Марія була першою слухачкою, котрій Микола довіряв саме потаємне, а в його знаковій долі майже кожен день були незвичайними… Створити таку унікальну скарбницю творів образотворчого мистецтва, тримаючи пензлі устами, – вже подвиг… На Буковині в середовищі, в якому виховувався Бідняк, засівалося зерно, з якого проросло переконання, що в єдності та братерстві наша правда, сила і звитяга… Майстер створює плакат «В єдності сила перемоги». Саме Марія пише першу статтю про творчість Бідняка «В Україну повертають журавлі». Так почалося визнання.

«Бути українцем – це коштовне діло, – говорив Бідняк. – За приналежність до української нації приходилося платити кров’ю, виснажливим трудом, постійною боротьбою над собою…» Щоб писати картини, тримаючи пензель устами, треба мати надлюдське бажання жити і творити. Таланту тут замало, бо суспільство знає приклади загублених талантів, нерозкритих творчих судьб, обдарованих митців… І як би у 1994 році вони не одружилися, навряд чи було б увіковічене це унікальне ім’я на творчому олімпі України.

Вивчаючи творчість Бідняка, ще більше відчуваєш, що творчість – це сплеск емоцій, і коли вони переповнюють душу, бентежать життя і втілюються у витвір мистецтва… Через суб’єктивне сприйняття світу митець створює ідеали, які формують ідеали суспільства. Творчість М. Бідняка це підтверджує… Він уміє естетичними почуттями наситити свою палітру такими кольорами, які перетворюють буденне в розкіш мистецького твору. Саме такими він створив замріяні пейзажі, портрети, квіткові натюрморти, в яких милують око глечики, рушники, сповнені українського колориту.
 
Виставкову діяльність Бідняк розпочав з 1951 року в Канаді. Створив понад 80 виставок у 12 країнах світу. Подорожував зі своєю Музою, де подружжя вітали в багатьох містах України. Десять значних полотен були подаровані провідним музеям України. Частина вернісажів була влаштована за підтримкою Світової Асоціації Мистецтв, що малюють устами чи ногами.

Історія України ХХ століття сповнена багатьох зруйнованих долей, коли період репресій викликав хвилю еміграції. Проте вірні сини Українського народу плекали її незалежність далеко за її межами. Імена цих раритетних особистостей ще тільки відроджуються в українському суспільстві, будуючи по цеглині дорогоцінний Храм вдячності… Ім’я Миколи Бідняка, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка (1995), володаря ордена Ярослава Мудрого V ступеня (2000), вірного сина українського народу одне з перших.

В його творах перемагає помаранчевий колір, колір свободи, сонця, радості… Микола Бідняк стверджує своїм життям, своєю творчістю гімн хвали незалежній Україні, Досить переглянути галерею портретів, які створив мистець – «Гетьман І. Мазепа», «Князь Володимир Великий», «Владика Ілларіон», «Т. Г. Шевченко», «Григорій Сковорода», образи – Яреми, Гонти, «Козак Мамай», «Бандурист Переможець», в яких художник представ як літописець свого народу.

Невиліковна хвороба забрала життя великого митця, істинного героя українського народу. Він любив життя, мріяв бачити Україну вільною, визначеною у світовому рівні і незалежною.

Творчий задум Марії Бідняк та її синів Тараса та Остапа втілився у раритетне видання трьома мовами, щедро ілюстроване як репродукціями картин, так і світлинами з життя митця. Вишуканий стиль есе написаного пані Марією, у всій повноті ілюструє тернистий шлях митця і наближає до нас його душу, сповнену палких почуттів і незламної волі. Книга варта широкого визнання, презентацій серед учнівської молоді, в колах міжнародних амбасад. Як стверджував мистець, людині треба багато сили духу та щастя. Все це заповідав Микола Бідняк нам, треба тільки сприйняти його сповідь як пророчі слова на життєвій ниві людства.
Нехай човен Людини з Великої літери подорожує всесвітом і несе благу вість про силу духу і велич почуттів, розповідаючи про надзвичайну людину, яка зуміла вистояти на тернистому шляху надлюдських випробувань. Нехай блага вість крокує по землі, сіючи добре і вічне, слугуючи нужденним людям переможним духом над власними недугами.

Нам залишається низько вклонитися, подякувати дружині Миколи Бідняка Марії за повернення унікального мистця Україні. Вона мужньо вела подружній човен до останнього подиху свого чоловіка широким повноцінним життєвим шляхом, насиченим любов’ю і творчістю, відкриваючі нову сторінку мистецьких та духовних горизонтів ХХ століття…

Валентина ЄФРЕМОВА


Додати коментар
  • Будь ласка, дотримуйтесь теми статті.
  • Особиста переписка та образи будуть видалені.
  • Не використовуйте коментарі для розкрутки свого сайту. Такий матеріал буде видалятися.
Ім'я:
Коментар:

Код:* Code
 
< Попер.   Наст. >